Рішення № 55375377, 01.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2016 р.Справа № 916/4642/15За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Колективного підприємства „Костянтин

про виселення

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01-36/80 від 09.09.2015р.; ОСОБА_2, довіреність № 01-36/46 від 30.03.2015р.; ОСОБА_3, довіреність №01-36/19 від 21.01.2016р.

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №10/12-юр від 09.12.2015р.; ОСОБА_5, довіреність №09/12-юр від 09.12.2015р.

В судовому засіданні 01.02.2016р. приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність №01-36/19 від 21.01.2016р.

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №10/12-юр від 09.12.2015р.; ОСОБА_5, довіреність №09/12-юр від 09.12.2015р.

СУТЬ СПОРУ: про виселення КП „Костянтин з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 30,2кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Льва Толстого, 10, на користь ДКВ ОМР.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, подав письмові пояснення від 29.01.2016р. за вх.№2131/16, в їх обґрунтування зазначає, що між Представництвом по управлінню комунальною власністю, правонаступником якого є ДКВ ОМР, та КП „Костянтин було укладено договір оренди №8063 від 03.04.2007р., за умовами якого відповідачу надано у користування приміщення по вул. Л. Толстого,10. Згідно укладеного між сторонами 28.03.2014р. додаткового погодження до договору оренди строк дії договору встановлено до 28.03.2015р. У звязку із закінченням строку дії договору оренди 28.03.2015р., позивач надіслав відповідачу 19.01.2015р. повідомлення про намір не продовжувати дію договору, де висунув вимогу після закінчення дії договору повернути орендоване майно, однак, відповідач орендоване майно не повернув. Крім того, позивач вказав, що відповідачем неналежно виконуються умови договору оренди має місце несвоєчасна сплата орендної плати з січня 2015р.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 29.12.2015р. за вх.№32959/15, де вказує, що у нього відсутній обовязок повернути орендодавцю обєкт оренди, оскільки договір оренди діє до 28.03.2016р., за умови відсутності заяв сторін про його зміну або припинення по спливу місячного строку з дати закінчення терміну його дії. Крім того, відповідач зазначає, що ним проводяться заходи щодо викупу спірного майна, як обєкту приватизації на умовах продажу викуп орендарем, власником раніше викупленого майна.

Клопотання сторін від 01.12.2015р. за вх.№30115/15, від 18.01.2016р. за вх.№1054/16 про долучення документів до матеріалів справи, від 10.12.2015р. за вх.№31127/15 про відкладення розгляду було судом задоволено.

Ухвалою суду від 18.01.2016р. за клопотанням позивача від 18.01.2016р. за вх.№2-226/16, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 02.02.2016р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

03.04.2007р. між Представництвом по управлінню комунальної власності міськради (орендодавець) та КП „Костянтин (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №8063, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Л.Толстого,10, загальною площею 30,20кв.м. Строк дії договору оренди до 01.03.2010р. (п.п.1.1., 1.2. договору, додаткове погодження від 04.02.2009р.).

Відповідно до п.4.7. договору оренди нежитлового приміщення №8063 від 03.04.2007р. після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання орендар зобовязаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) обєкта оренди.

Додатковими погодженнями від 10.06.2010р., від 28.12.2012р., додатковим договором №4 від 28.03.2014р. сторони за взаємною згодою продовжували строк дії договору оренди №8063 від 03.04.2007р. та остаточно визначили його до 28.03.2015р.

26.01.2015р., як свідчить поштове повідомлення відділення звязку, повідомлення позивача №01-13/355 від 19.01.2015р., адресоване відповідачу, де останній вказав, що не має наміру продовжувати дію договору оренди та вимагає звільнити до 12.04.2015р. орендоване приміщення та передати його за актом приймання-передачі, було вручено Калиниченко. Однак, як вбачається із поданих КП „Костянтин наказу №8 від 16.07.2005р., переліку співробітників підприємства, за період з 17.07.2005р. по 24.12.2015р., копій податкових розрахунків (ф.№1ДФ) за 1 квартал 2015р., 4 квартал 2013р., 4 квартал 2012 р., копії довідок про присвоєння ідентифікаційного номера, в штаті КП „Костянтин відсутній працівник на прізвище Калиниченко.

Між тим, орендар сплачував, а орендодавець приймав орендну плату за договором оренди №8063 від 03.04.2007р. по грудень 2015р. включно.

При цьому, зазначене приміщення по вул. Толстого, 10, відповідач орендує безперервно ще з 1997р., про що свідчить договір купівлі-продажу патенту на право оренди приміщення №93 від 24.01.1997р., укладений між Представництвом по УКВ ОМР та КП „Костянтин, Статут КП „Костянтин.

Крім того, відповідач є власником раніше викупленого комунального майна, а саме, шафи та крісла, також розташованого за адресою: вул. Л. Тодстого,10, на що вказує договір купівлі-продажу від 18.07.1995р., акт передачі комунального майна №196 від 31.07.1995р.

Відповідно до охоронного договору на памятку культурної спадщини №04-02/2347 від 13.08.2014р., укладеного між Управлінням охорони обєктів культурної спадщини обласної державної адміністрації та КП „Костянтин, останній виконував зобовязання з охорони культурної памятки, що розташована за адресою: вул. Л. Толстого,10.

Листом від 20.03.2015р. №01-13/789 Управління охорони обєктів культурної спадщини надало ДКВ ОМР погодження на відчуження приміщення по вул. Л. Толстого,10.

У газеті „Одеський вісник від 25.03.2011р. було опубліковано рішення Одеської міської ради №394-VI від 28.02.2011р. „Про перелік обєктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2011 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради, згідно якого до обєктів приватизації увійшло приміщення по вул. Л. Толстого,10, площею 30,20кв.м., спосіб продажу викуп орендарем, власником раніше викупленого майна.

Як свідчать подані відповідачем заяви, що зареєстровані ДКВ ОМР 28.10.2013р., 03.07.2014р. відповідач звертався до ДКВ ОМР із заявами щодо викупу майна, як особа, що має переважне право на його викуп.

24.03.2015р. орендар звернувся до орендодавця із заявою про продовження строку дії договору оренди №8063 від 03.04.2007р. до оформлення документів на викуп орендованого приміщення.

Проаналізувавши обставини справи та правові позиції сторін, суд дійшов висновку про неправомірність заявлених позивачем позовних вимог щодо виселення відповідача з орендованого приміщення з врахуванням наступних положень чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За положеннями ч.2 ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Приписи ч.1 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна визначають, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За положеннями ч.3 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Положення ч.1 ст.764 ЦК України визначають, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Таким чином, наявні у справі докази свідчать про те, що відповідач безперервно з 1997р. орендував приміщення по вул.Л.Толстого,10, площею 30,20кв.м., сплатив орендну плату, яку було прийнято орендодавцем, до грудня 2015р. включно, приймає участь у викупі обєкта оренди, не отримував повідомлення позивача про відсутність наміру продовжувати договір, після спливу місячного строку з дня закічення терміну дії договору, визначеного сторонами 28.03.2015р.

Отже, раніше строк дії договору оренди було продовжено додатковим договором №4 від 28.03.2014р. на один рік, а за умови ненадходження заяв сторін щодо припинення дії договору оренди, строк його дії продовжився на такий же термін, тобто, на рік, до 28.03.2016р.

Повідомлення від 19.01.2015р., надіслане позивачем, не є доказом належного сповіщення відповідача про припинення договору, оскільки, як судом було встановлено вище, таке повідомлення було отримано невідомою особою „Калиниченко, яка не є посадовою особою відповідача, згідно поданих до справи наказу та переліку співробітників, та таке повідомлення від 19.01.2105р. взагалі було надіслано без дотримання вимог положень ч.ч.2, 3 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна. При цьому, за умови не доведення позивачем ні в повідомленні від 19.01.2015р., ні в процесі розгляду даної справи про причини відмови від продовження дії договору, зокрема, необхідність використання ДКВ ОМР даного обєкту для власних потреб, як то визначають наведені положення Закону, то повідомлення від 19.01.2015р. є неналежним в розумінні даних вимог норм матеріального права.

Заперечення позивача стосовно того, що відповідач неналежним чином, з простроченням, сплачував орендну плату на протязі 2015р., судом до уваги не приймаються, оскільки сам факт нарахування позивачем орендної плати у 2015р. суперечить позиції позивача стосовно того, що договір оренди припинився. До того ж, факт несплати орендної плати не є підставою для виселення відповідача за позовною заявою ДКВ ОМР в даній справі.

Звідси, за умови того, що договір оренди №8063 від 03.04.2007р. діє у орендодавця відсутні підстави для виселення орендаря на правових підставах, на яких ґрунтується позов.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та документально непідтвердженими, суд відмовляє в їх задоволенні у повній мірі.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд судом позовної вимоги немайнового характеру відносяться за рахунок позивача. Одночасно, поверненню позивачу з державного бюджету України підлягає надмірно сплачений судовий збір в сумі 609грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради повністю.

2. Повернути Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул. Артилерійська,1, код 26302595) з державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (м.Одеса, вул. Черняховського, 6, код 38016923) надмірно сплачений згідно платіжного доручення №71 від 27.01.2015р. судовий збір в сумі 609 (шістсот девять) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 02 лютого 2016 р.

Суддя І.А. Малярчук