Рішення № 55375235, 26.01.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.01.2016 Справа № 920/2074/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», м. Київ

до відповідачів: 1. Прокуратури Сумської області, м. Суми

2. Державної казначейської служби України, м. Київ

про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди в сумі 2 709351,78 грн.

Суддя Ю.О. Зражевський

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідачів: 1. Вортоломей І.Г., довіреність № 05/2-25вих-16 від 21.01.2016

2. Семенюта В.В., довіреність № 5-15/60-60 від 04.01.2016

у судовому засіданні брала участь секретар с/з Завалій Г.В.

Суть спору: позивач у позовній заяві від 29.11.2013 р. № 05-02/401/4519 просив суд визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності відомості викладені 29.10.2013 року на офіційному сайті Генеральної прокуратури України у статті прес-служби Прокуратури Сумської області під назвою «На Сумщині під виглядом консервування нафтопроводу без дозвільних документів підприємство викачує залишки сирої нафти»; зобов'язати першого відповідача спростувати відомості, які поширені 29.10.2013 року на офіційному сайті Генеральної прокуратури України у статті прес-служби Прокуратури Сумської області під назвою «На Сумщині під виглядом консервування нафтопроводу без дозвільних документів підприємство викачує залишки сирої нафти», у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом розміщення офіційного вибачення перед ПАТ «Укртранснафта», про те, що Прокуратурою Сумської області поширена щодо ПАТ «Укртранснафта» недостовірна інформація, і така, що не відповідає дійсності; стягнути з державного бюджету України, а саме ГУДКСУ у Сумській області (37970404) шляхом безспірного списання з державного бюджету на користь ПАТ «Укртранснафта» немайнову шкоду, завдану діловій репутації ПАТ «Укртранснафта» в сумі 2709351,78 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.03.2014 року (суддя Левченко П.І.) позов задоволено частково. Визнано недостовірними та такими, що не відповідають дійсності відомості, викладені 29.10.2013 року на офіційному сайті Прокуратури Сумської області у статті прес-служби Прокуратури Сумської області під назвою «На Сумщині під виглядом консервування нафтопроводу без дозвільних документів підприємство викачує залишки сирої нафти», а саме:

- відомості зазначені в першому абзаці статті: «Під виглядом консервування нафтопроводу «Мічурінськ - Кременчук», який зачіпає і територію Сумщини, нафтова компанія намагається незаконно відкачати нафту, яка не обліковується і не знаходиться у неї на балансі, чим завдаються багатомільйонні збитки державним інтересам»;

- відомості зазначені в першому абзаці статті: «Підприємство діє не в правовому полі, порушуючи чинні нормативно-правові акти та закони України, самовільно зайняло ділянку і займається несанкціонованим відбором нафти»;

- відомості зазначені в другому абзаці статті: «Інша сторона медалі пов'язана з розкраданням технологічної нафти під виглядом очистки труби від залишків»;

- відомості зазначені в третьому абзаці статті: «А на сьогоднішній час ми бачимо, що нафту відбирають бензовози, які прописані на території Дніпропетровської області, це приватна фірма, яка без жодних тендерних процедур, залучена до роботи державним підприємством».

Зобов'язано Прокуратуру Сумської області спростувати відомості, які поширені 29.10.2013 на офіційному сайті Прокуратури Сумської області у статті прес-служби Прокуратури Сумської області під назвою «На Сумщині під виглядом консервування нафтопроводу без дозвільних документів підприємство викачує залишки сирої нафти», у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом розміщення офіційного вибачення перед Публічним акціонерним товариством «Укртранснафта», про те, що Прокуратурою Сумської області поширена щодо Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» недостовірна інформація, і така, що не відповідає дійсності. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, ідентифікаційний код 31570412) в доход державного бюджету України (отримувач коштів: УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37970593, код банку отримувача (МФО): 837013, рахунок отримувача: 31218206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір в сумі 71,00 грн. Стягнуто з Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьева, буд. 33, ідентифікаційний код 03527891) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, ідентифікаційний код 31570412) витрати по сплаті судового збору в сумі 2365,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року (головуючий суддя Слободін М. М., судді: Гребенюк Н. В., Потапенко В. І.) рішення господарського суду Сумської області від 13.03.2014 року по даній справі скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2014 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» задоволено частково, Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року та рішення господарського суду Сумської області від 13.03.2014 року скасовано, справу № 920/2074/13 передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

У грудні 2014 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недостовірними та такими, що завдають шкоди діловій репутації позивача відомості, викладені 29.10.2013 року на офіційному сайті прокуратури Сумської області у статті прес-служби прокуратури Сумської області під назвою «На Сумщині під виглядом консервування нафтопроводу без дозвільних документів підприємство викачує залишки сирої нафти».

Зобов'язати прокуратуру Сумської області спростувати відомості, які поширені 29.10.2013 на сайті прокуратури Сумської області у статті прес-служби прокуратури Сумської області під назвою «На Сумщині під виглядом консервування нафтопроводу без дозвільних документів підприємство викачує залишки сирої нафти», у такий же спосіб яким вони були поширені, шляхом розміщення офіційного спростування про те, що прокуратурою Сумської області поширена щодо ПАТ «Укртранснафта» недостовірна інформація.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Укртранснафта» немайнову шкоду, завдану діловій репутації ПАТ «Укртранснафта» у розмірі 2709351,78 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.12.2014 року (суддя Заєць С.В.) позов задоволено частково. Визнано недостовірними та такими, що не відповідають дійсності відомості, викладені 29.10.2013 року на офіційному сайті Прокуратури Сумської області у статті прес-служби Прокуратури Сумської області під назвою «На Сумщині під виглядом консервування нафтопроводу без дозвільних документів підприємство викачує залишки сирої нафти», а саме:

- відомості зазначені в першому абзаці статті: «Під виглядом консервування нафтопроводу «Мічурінськ - Кременчук», який зачіпає і територію Сумщини, нафтова компанія намагається незаконно відкачати нафту, яка не обліковується і не знаходиться у неї на балансі, чим завдаються багатомільйонні збитки державним інтересам»;

- відомості зазначені в першому абзаці статті: «Підприємство діє не в правовому полі, порушуючи чинні нормативно-правові акти та закони України, самовільно зайняло ділянку і займається несанкціонованим відбором нафти»;

- відомості зазначені в другому абзаці статті: «Інша сторона медалі пов'язана з розкраданням технологічної нафти під виглядом очистки труби від залишків»;

- відомості зазначені в третьому абзаці статті: «А на сьогоднішній час ми бачимо, що нафту відбирають бензовози, які прописані на території Дніпропетровської області, це приватна фірма, яка без жодних тендерних процедур, залучена до роботи державним підприємством».

Зобов'язано прокуратуру Сумської області спростувати недостовірні відомості, які поширені 29.10.2013 на сайті прокуратури Сумської області у статті прес-служби прокуратури Сумської області під назвою «На Сумщині під виглядом консервування нафтопроводу без дозвільних документів підприємство викачує залишки сирої нафти», у такий же спосіб яким вони були поширені, шляхом розміщення офіційного спростування про те, що прокуратурою Сумської області поширена щодо ПАТ «Укртранснафта» недостовірна інформація. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, ідентифікаційний код 31570412) в доход державного бюджету України (отримувач коштів: УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37970593, код банку отримувача (МФО): 837013, рахунок отримувача: 31218206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір в сумі 71,00 грн. Стягнуто з Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьева, буд. 33, ідентифікаційний код 03527891) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, ідентифікаційний код 31570412) витрати по сплаті судового збору в сумі 2365,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року (головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді: Івакіна В.О., Камишева Л.М.) апеляційну скаргу прокуратури Сумської області залишено без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2015 року касаційну скаргу прокуратури Сумської області задоволено частково, Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року та рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2014 року скасовано, справу № 920/2074/13 передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Під час нового розгляду справи в судовому засіданні від 12.01.2016 року представник відповідача-1 подав заперечення на позовну заяву від 05.01.2016 р. № 05/2-4вих-16, в якому зазначено, що статтею 222 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого чи прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Право щодо висвітлення своєї діяльності в засобах масової інформації надано прокурору також Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 та галузевим наказом Генерального прокурора України від 01.07.2006 № 11 гн «Про організацію роботи органів прокуратури України з реалізації принципу гласності», чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Спірна інформація на веб-сайті підготовлена не безпосередньо прес-службою прокуратури області, а є прямою мовою прокурора на брифінгу з журналістами щодо безпідставного сюжету на телеканалі « 1+1» у програмі «ТСН» 26.10.2013, в якому представники філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» звинувачують правоохоронців у нібито перешкоджанні їм проводити роботи із консервування трубопроводу.

Тому оскарженню підлягає не сама інформація, розміщена на сайті, а висловлення прокурора на брифінгу з журналістами. Отже позивачем невірно визначено предмет оскарження, що є підставою для відмови в позові.

Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач просить спростувати лише окремі вислови, взяті із контексту інформації. Проте факти, викладені у цій інформації, необхідно розцінювати в комплексі тих порушень, що в ній вказані та підтверджені висновками перевірок.

Представник позивача в судові засідання не прибував, додаткових пояснень по справі не подавав.

Представник відповідача -1 - Прокуратури Сумської області в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представник відповідача -2 - Державної казначейської служби України в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» (далі-позивач), яке відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта», утворено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про утворення ВАТ «Укртранснафта» від 23.06.2001 № 256-р внаслідок реорганізації шляхом злиття ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи».

Позивач є суб'єктом природних монополій та підприємством, яке входить в систему НАК «Нафтогаз України», здійснює транспортування, закупівлю, зберігання, перевалку та реалізацію нафти у відповідності до вимог Закону України «Про трубопровідний транспорт», Закону України «Про нафту і газ», інших нормативно-правових актів.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення завданої моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на офіційному сайті Прокуратури Сумської області 29.10.2013 року розміщено статтю прес-служби Прокуратури Сумської області під назвою «На Сумщині під виглядом консервування нафтопроводу без дозвільних документів підприємство викачує залишки сирої нафти», і зазначена стаття містить у собі недостовірну інформацію, що завдає шкоди діловій репутації ПАТ «Укртранснафта».

Такою інформацією позивач вважає, зокрема:

- ствердження, зазначене в першому абзаці спірної статті: «Під виглядом консервування нафтопроводу «Мічурінськ - Кременчук», який зачіпає і територію Сумщини, нафтова компанія намагається незаконно відкачати нафту, яка не обліковується і не знаходиться у неї на балансі, чим завдаються багатомільйонні збитки державним інтересам»;

- ствердження, зазначене в першому абзаці статті: «Підприємство діє не в правовому полі, порушуючи чинні нормативно-правові акти та закони України, самовільно зайняло ділянку і займається несанкціонованим відбором нафти»;

- ствердження, зазначене в другому абзаці статті: «Інша сторона медалі пов'язана з розкраданням технологічної нафти під виглядом очистки труби від залишків»;

- ствердження, зазначене в третьому абзаці статті: «А на сьогоднішній час ми бачимо, що нафту відбирають бензовози, які прописані на території Дніпропетровської області, це приватна фірма, яка без жодних тендерних процедур, залучена до роботи державним підприємством».

Відповідач-1 проти позову заперечує та зазначає, що спірна інформація на веб-сайті підготовлена не безпосередньо прес-службою прокуратури області, а є прямою мовою прокурора на брифінгу з журналістами щодо безпідставного сюжету на телеканалі « 1+1» у програмі «ТСН» 26.10.2013, в якому представники філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» звинувачують правоохоронців у нібито перешкоджанні їм проводити роботи із консервування трубопроводу.

Тому оскарженню підлягає не сама інформація, розміщена на сайті, а висловлення прокурора на брифінгу з журналістами. Отже позивачем невірно визначено предмет оскарження, що є підставою для відмови в позові.

Відповідач-1 звертає увагу суду на те, що позивач просить спростувати лише окремі вислови, взяті із контексту інформації. Проте факти, викладені у цій інформації, необхідно розцінювати в комплексі тих порушень, що в ній вказані та підтверджені висновками перевірок, про які зазначалось вище.

Відповідач-2 проти позову в частині стягнення з Державного бюджету України немайнової шкоди у сумі 2709351,78 грн. заперечує.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Судом з'ясовано, що обставини, які свідчили б про приниження ділової репутації позивача поширеною відповідачем інформацією, у зв'язку з чим знизилась вартість його нематеріальних активів відсутні.

Згідно зі ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються (мали або мають місце) в суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

За приписами ч. 4 ст. 14 Закону України «Про інформацію» поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої чи публічно оголошеної інформації.

Статтею 227 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до частини 4 статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків вважається юридична особа, у якій вона працює.

Тобто вказаною статтею Кодексу визначено суб'єкта, який має відповідати за поширення інформації - особа, яка її поширила або юридична особа, в якій така працює, автор статті на відповідній посаді. Вказана особа має довести достовірність поширеної інформації.

В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах чи в іншій формі хоча б одній особі.

У свою чергу недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 18 Постанови Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1, зазначено, що згідно з положенням статті 277 Цивільного кодексу України і статті 10 Цивільного процесуального кодексу України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Водночас юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Разом з тим, встановивши, що розміщена на веб-сайті спірна стаття складена відповідно до брифінгу прокурора Сумської області, який є першоджерелом такої інформації, суд вважає доводи прокуратури Сумської області щодо невірного обрання позивачем предмета оскарження обґрунтованими.

В той же час, із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин вбачається, що на день опублікування спірної інформації існували матеріали Державної екологічної інспекції у Сумській області та постанова головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства - державного інспектора сільського господарства у Сумській області, на підставі яких була розповсюджена інформація, а в подальшому співробітників відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення екологічного законодавства на підставі постанови Державної екологічної інспекції у Сумській області від 30.10.2013 року, судом з огляду на зазначене було з'ясовано, що звернення позивача з позовом про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, викладеної у спірній публікації, фактично є оскарженням згаданих актів, складених відповідними органами в межах їх компетенції за результатами перевірки діяльності позивача, та спростуванням змісту цих документів перебуває поза межами компетенції господарських судів.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 2 709351, 78 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

За приписами статті 47 Закону України «Про інформацію», порушення законодавства України про інформацію тягне за собою, зокрема, і цивільно-правову відповідальність згідно з законодавством України.

Серед порушень законодавства України про інформацію у наведеній правовій нормі передбачено поширення відомостей, що не відповідають дійсності.

За приписами пункту 9 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року, відповідачем у справі про захист ділової репутації, зокрема, є юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію.

Відповідно до пункту 27 зазначеної постанови, способами захисту ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. № 4, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проте, згідно роз'яснення, яке міститься в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1, до юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист ділової репутації, не входить такий елемент як вина особи, що поширила інформацію.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Отже враховуючи зазначене, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про перенесення душевних страждань, приниження ділової репутації позивача або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача.

При встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави. Зазначений орган має бути відповідачем у такій справі. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина перша статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння шкоди діловій репутації позивача та не доведено настання негативних наслідків через розміщення відповідачаем-1 спірної публікації. Зокрема не надано доказів того, що позивачем у зв'язку з розміщенням статті втрачено потенційних споживачів, тому, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення немайнової шкоди у розмірі 2709351,78 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Підсумовуючи викладене, зважаючи на те, що станом на час розповсюдження інформації представник влади (прокурор) та орган влади (прокуратура) мали достатні та законні підстави розповсюдити зазначену у виступі прокурора Сумської області інформацію, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у даній справі покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» відмовити повністю.

Повне рішення складене 01.02.2016.

Суддя Ю.О. Зражевський