Рішення № 55375187, 25.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2016№910/23297/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/23297/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Енергопроект», м. Київ,

до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ, в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - відокремлений підрозділ «Складське господарство» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Кузнецовськ,

про стягнення 35 369 269,63 грн.,

за участю представників:

позивача - Спєрова Д.К. (довіреність від 26.10.2015 №б/н);

ОСОБА_1 (директор; паспорт серія НОМЕР_1);

відповідача - Муляра Є.Г. (довіреність від 17.07.2015 №107/10);

Кузнецової Є.М. (довіреність від 20.08.2015 №129/10);

третьої особи - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Енергопроект» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Компанія) в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (далі - ВП «Атомкомплект»): 22 706 688 грн. основного боргу, що утворився у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 04.04.2012 №1116112138 (далі - Договір); 16 476 175,72 грн. втрат від інфляції; 1 028 333,02 грн. 3% річних, а всього 40 211 196,74 грн.

Позов мотивовано тим, що:

- Товариство на виконанням умов Договору здійснило поставку продукції на загальну суму 22 706 688 грн., що підтверджується видатковою накладною від 15.01.2014 №44;

- відповідач, у свою чергу, за отриману продукцію не розрахувався.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2015 порушено провадження у справі.

Відповідач 02.11.2015 подав суду відзив на позов, в якому зазначив таке: позивач помилково вважає, що для відповідача настав строк виконання зобов'язання з оплати продукції 15.01.2014 на суму 22 706 688 грн., посилаючись на видаткову накладну від 15.01.2014 №44; пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата поставленої продукції здійснюється покупцем протягом 30 робочих днів після підписання акта приймання-передачі поставленої партії продукції; у рамках виконання Договору видаткова накладна на продукцію є первинним документом, який засвідчує факт надходження продукції на склад вантажоодержувача (пункт 5.4 Договору) для подальшого здійснення процедури прийомки на визначення відповідності товару умовам Договору, але не свідчить про факт прийняття товару покупцем у власність; аналіз змісту Договору свідчить про те, що саме підписання сторонами акта приймання-передачі є суттєвою умовою Договору та обставиною (певною подією), з моментом настання якої виникають певні права та обов'язки сторін, виникнення зобов'язання з оплати пов'язане саме з моментом виникнення права власності на товар.

Відповідач 16.11.2015 подав суду докази звернення до позивача щодо недоліків продукції, а також письмові пояснення, у яких зазначив таке:

- листом від 29.04.2014 №041-2/3829 «Про вхідний контроль пеналів та елементів трубних» вантажоодержувач направив відповідь щодо відсутності усунення основної невідповідності, виявленої при проведенні вхідного контролю - в частині наявності узгодженого права на виготовлення обладнання відповідно до наказу Компанії від 31.12.2009 №1202, тобто позивач не підтвердив наявність права виробника продукції (товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Спецпроект» (далі - ТОВ «Спецпроект»)) на виготовлення продукції за конструкторською документацією (креслення) відкритого акціонерного товариства «Іжорські заводи» (далі - ВАТ «Іжорські заводи»); з цього питання є листи ВАТ «Іжорські заводи» про те, що конструкторська документація не передавалась ніяким організаціям;

- вантажоодержувач повідомив про необхідність організації отримання від ВАТ «Іжорські заводи» оригіналу листа з печаткою, який би свідчив про факт передачі права та врегулювання питання виготовлення пеналів (продукції) ТОВ «Спецпроект»;

- вантажоодержувачем був проведений повторний вхідний контроль продукції, яким також виявлені невідповідності, що підтверджується довідкою про невідповідності від 02.10.2015.

Позивач 16.11.2015 подав суду клопотання про залучення до участі у справі відокремленого підрозділу «Складське господарство» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ВП «Складське господарство») як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2015 було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ВП «Складське господарство».

03.12.2015 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують надсилання третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів і копії проекту договору надання послуг відповідального зберігання від 16.09.2015 № 140.

09.12.2015 третя особа подала суду письмові пояснення, в яких вказала таке:

- 15.01.2014 на склади Рівненського відділення ВП «Складське господарство» надійшов вантаж від позивача за накладною від 15.01.2014 № 44;

- продукція на підставі акта про приймання матеріалів від 15.01.2014 № 2/6 була облікована на позабалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні»;

- з метою проведення вхідного контролю начальнику відділу вхідного контролю у ВП РАЕС Дирекції з організації вхідного контролю Компанії була надіслана заявка від 22.01.2014 № 5;

- 02.10.2015 комісія з проведення вхідного контролю склала довідку № Д1-005/1-2 про виявлені невідповідності на етапі ВК-1;

- на сьогодні виявлені невідповідності не усунуті, акт приймання-передачі, який підтверджує виконання постачальником свого зобов'язання щодо поставки продукції відповідно до пункту 5.10 Договору, не підписаний, продукція обліковується на позабалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні»;

- з метою врегулювання відносини зі зберігання майна Товариства ВП «Складське господарство» неодноразово зверталось до позивача з пропозицією укласти договір зберігання матеріальних цінностей, зокрема, надсилало проект договору про надання послуг відповідального зберігання від 16.09.2015 №140;

- звернення ВП «Складське господарство» Товариство залишило без відповіді, а проект договору від 16.09.2015 №140 зі сторони поклажодавця підписаний не був.

10.12.2015 відповідач подав суду додаткові пояснення, в яких зазначив таке:

- акт приймання-передачі від 05.05.2015 №041-29/87 не може бути наданий Компанією, оскільки позивач його примірник відповідачу не передавав і документального підтвердження надсилання акта відповідачу Товариство суду не надало;

- довідка про виявлені невідповідності від 02.10.2015 була складена на підставі рішення про анулювання технічних рішень від 30.09.2015 №Р-174/2015 СВБ, згідно з якими скасоване технічне рішення від 23.03.2015 про можливість проведення вхідного контролю продукції, зокрема, у зв'язку з відсутністю однозначної оцінки правомірності використання оригінальних креслень виробником ТОВ «Спецпроект» (оцінки щодо ознак контрафактної продукції) згідно з стандартом Компанії «Організація вхідного контролю для АЕС» (СОУ НАЕК 038:2013) та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження національного стандарту №4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності» від 03.10.2007 № 1185;

- згідно з стандартом Компанії «Організація вхідного контролю для АЕС» (СОУ НАЕК 038:2013) вхідний контроль продукції проводиться з метою недопущення у виробництво (монтаж та експлуатацію) такої продукції, що не відповідає умовам договорів (контрактів), технічним вимогам, конструкторській документації, вимогам діючих правил, норм та стандартів з ядерної та радіаційної безпеки;

- продукція, отримана від позивача, призначена для використання на СВБ (системах, важливих для безпеки) на Рівненській атомній електростанції, не пройшла вхідний контроль у відповідності до вказаного стандарту у зв'язку з не усуненням виявлених невідповідностей (довідки від 02.10.2015 та від 23.01.2014), не є прийнятою та до підписання акта приймання-передачі не підлягає оплаті за умовами Договору.

Товариство 14.12.2015 подало суду клопотання про витребування у Компанії належним чином засвідчених копій: наказу від 18.05.2015 №413 «Про забезпечення постачання запасних частин для ремонту СВБ»; «Положення про порядок узгодження та затвердження проектної документації ПЛ-Д.0.06.007-14; технічного рішення ВП РАЕС №161-02.10-45-ТР-ЄРП (ТР-172/2015-СВБ)» акта ВК1 (акт від 27.03.2015 №А1-005-2); акта ВК2 (акт від 05.05.2015 №А2-005-2).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2015 суд зобов'язав відповідача подати у строк до 18.12.2015: належним чином засвідчені копії: наказу від 18.05.2015 №413 «Про забезпечення постачання запасних частин для ремонту СВБ»; «Положення про порядок узгодження та затвердження проектної документації ПЛ-Д.0.06.007-14; технічного рішення ВП РАЕС №161-02.10-45-ТР-ЄРП (ТР-172/2015-СВБ)» акта ВК1 (акт від 27.03.2015 №А1-005-2); акта ВК2 (акт від 05.05.2015 №А2-005-2). 18.12.2015 Компанія подала суду додаткові письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи на виконання ували від 14.12.2015.

21.12.2015 позивач подав суду додаткові пояснення, в яких вказав таке: Товариство усунуло невідповідності, вказані відповідачем; обов'язок Компанії з оплати поставленої продукції згідно із специфікацією № 2 на суму 22 706 688 грн. настав з 24.07.2014. Також у вказаних поясненнях Товариство зменшило позовні вимоги та просило суд стягнути з відповідача: 22 706 688 грн. основного боргу; 11 994 445,11 втрат від інфляції та 668 136,52 грн. 3 % річних, а всього 35 369 269,63 грн.

18.01.2016 Товариство подало суду додаткові пояснення, в яких вказало таке:

- позивач свої обов'язки за Договором виконав повністю та поставив продукцію згідно із специфікацією № 2 на суму 22 706 688 грн. 15.01.2014;

- факт поставки підтверджується: видатковою накладною від 15.01.2014 № 44; довіреністю від 15.01.2014 № 7 на отримання цінностей; податковою накладною від 15.01.2014 №1;

- порядок поставки та приймання продукції за якістю і кількістю визначено в п'ятому розділі Договору;

- так, пунктом 5.9 Договору визначено, що приймання продукції за якістю та кількістю здійснюється згідно з вимогами, чинними в Україні, зокрема: Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6 (1965); Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7 (1966: далі - Інструкція № П-7), затверджених постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР з подальшими и змінами та доповненнями;

- пунктом 5.10 Договору сторони передбачили, що право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, який підтверджує виконання постачальником свого зобов'язання щодо поставки продукції. За таких обставин акт приймання-передачі є лише доказом прийняття товару покупцем. В силу презумпції правомірності договору (Договір є чинним, сторони не вчиняли дій, спрямованих на припинення його дії), непідписання акта приймання-передачі покупцем протягом розумного строку від дати фактичної передачі продукції покупцю не може свідчити про відмову від договору та/чи від виконання зобов'язань за ним;

- у свою чергу, відповідно до норм чинного законодавства України та умов Договору прийняття та оплата товару є обов'язком покупця за Договором (стаття 689 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України);

- покупець за договором купівлі-продажу зобов'язаний прийняти переданий йому товар за якістю або повідомити про порушення умов Договору протягом розумного строку, якщо інший строк не передбачений договором;

- Договором не передбачено конкретного строку прийняття продукції, встановлення відповідності технічним стандартам та вимогам щодо якості. При цьому, категорію «розумного строку» слід встановлювати на підставі Інструкції №П-7;

- відповідно до пункту 5 Інструкції № П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється на складі отримувача при постачанні з іншого міста не довше ніж за 20 днів;

- у разі виявлення невідповідності продукції заявленим характеристикам покупець наділений правом вимагати заміни товару або відмовитися від виконання договору, наприклад, якщо продавець передав покупцеві товар з недоліками, які носять істотний характер, або не виконав в розумний строк вказівки покупця про доукомплектування переданих товарів (статті 687, 689 ЦК України).

- відповідач не здійснив жодних дій, які б давали підстави стверджувати, що продукція не була прийнята;

- навпаки, виявивши недоліки в документації, Компанія надіслала вимогу про їх усунення, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 678 ЦК України слід розцінювати як прийняття товару;

- 04.04.2014 позивач усунув невідповідності, надіславши відповідачу паспорти на продукцію з внесеними змінами та доповненнями, листи виробника продукції ТОВ «Спецпроект» від 31.03.2014 №158/03/2014, від 31.03.2014 №217/03/201 з додатками (лист від 04.04.2014 №14/132);

- факт прийняття та відповідності продукції за технічними характеристиками умовам Договору підтверджується неповерненням продукції позивачу;

- якщо припустити, що продавець (Товариство) порушив будь-яким чином свій обов'язок щодо поставки продукції (строку, супровідних документів, кількості чи якості), Компанія мала здійснити певні дії на захист своїх прав, як-то: встановити розумний строк для передання документів, що стосуються товару (частина перша статті 666 ЦК України); повідомити продавця про порушення умов Договору (частина перша статті 688 ЦК України); відмовитись від Договору (стаття 678 ЦК України); забезпечити зберігання товару, якщо покупець відмовся від його прийняття (частина перша статті 690 ЦК України);

- однак, жодна із вказаних обставин не заявлялась відповідачем;

- дії Компанії свідчать про прийняття з 11.06.2014 товару та виникнення у відповідача обов'язку оплатити прийняту продукцію;

- необхідно зазначити, що акт приймання-передачі товару є лише одним із доказів прийняття продукції, його непідписання не спростовує фактичне прийняття продукції покупцем та не звільняє від кореспондуючого обов'язку оплатити вартість поставленої продукції. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова від 11.03.2010 зі справи № 14/220-09);

- 11.06.2014, виправивши недоліки, позивач повністю виконав свій обов'язок за Договором щодо передачі у власність відповідача продукції у встановленій у Договорі кількості та якості. Жодних інших зауважень щодо продукції відповідач не висловлював;

- відтак, з урахуванням правил та строків, передбачених порядком проведення вхідного контролю продукції, який визначено Стандартом НАЕК «Енергоатом» «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС» СОУ НАЕК 038:2013, перший етап вхідного контролю мав бути завершений до 25.06.2014 (10 робочих днів), другий етап до 24.06.2014 (20 робочих днів) і з 24.06.2014 у позивача виникло право вимагати виконання покупцем зустрічного обов'язку з прийняття та оплати поставленої продукції.

18.01.2016 відповідач подав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що останні пояснення Товариства, які подані суду 21.12.2015, фактично змінюють підстави та предмет позову, що є порушенням вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та не можуть бути прийняті судом до уваги.

22.01.2016 Компанія подала суду додаткові пояснення, в яких вказала таке:

- позивач у своїх поясненнях від 21.12.2015 надає нові розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, які у сумі складають відповідно 11 994 445,11 грн. і 668 136,52 грн., що є фактично зменшенням суми позовних вимог;

- з пояснень Товариства вбачається, що позивач обґрунтовує свої вимоги та розрахунки, спираючись на нову дату виникнення зобов'язання щодо оплати продукції та нові обставини, які наводяться в якості обґрунтування, що фактично є новою підставою позовних вимог;

- у поясненнях від 18.01.2016 позивач також зазначає нову дату виникнення зобов'язання щодо оплати продукції, яка не є датою, вказаною у позові чи у поясненнях від 21.12.2015;

- звертаючись до суду, Товариство у позові зазначило датою виникнення зобов'язання щодо оплати продукції саме дату підписання видаткової накладної 15.01.2014. Розрахунок втрат від інфляції та 3% річних, наданий у позові, виконаний з 27.02.2014 (після спливу 30 робочих днів від 15.01.2014). Виходячи з цього, правовою підставою позовних вимог треба вважати обставину порушення зобов'язання щодо сплати продукції за фактом її прийняття згідно з видатковою накладною 15.01.2014;

- у додаткових поясненнях від 21.12.2015 позивач датою початку нарахування втрат від інфляції та 3% річних зазначає 08.09.2014, яку вважає датою прострочення зобов'язання з оплати продукції. Тобто правовою підставою позову позивач вже вважає інші обставини: факт порушення зобов'язання щодо сплати продукції, який пов'язаний зі спливом строку 30 робочих днів з дати 24.07.2014, яка, в свою чергу, є ймовірною датою виникнення зобов'язання відповідача щодо оплати продукції та датою настання обов'язку щодо підписання акта приймання-передачі продукції;

- у поясненнях від 18.01.2016 позивач вказує, що датою виникнення права вимагати виконання покупцем зустрічного обов'язку з прийняття та оплати продукції є 24.06.2014;

- таким чином, позивач не є послідовним у доказуванні обґрунтованості своїх позовних вимог, тому що наведені ним докази та пояснення по справі обґрунтовують кожен раз нові обставини, що є відповідно новими підставами позовних вимог;

- посилання Товариства на будь-які з наведених дат є припущенням, не підтверджується жодним документом та суперечить договірним умовам. Позивач самостійно визначає дати виникнення зобов'язання відповідача щодо оплати продукції, не ґрунтуючись на договірних положеннях;

- у Договорі чітко визначена обставина настання виконання обов'язку щодо оплати продукції - це підписання сторонами акта приймання-передачі продукції, про що детально вказувалось у відзиві відповідача;

- не є зрозумілим, чому позивач, вважаючи, що 11.06.2014 він усунув усі недоліки, зазначені у довідці про невідповідності від 23.01.2014, не виконав свого обов'язку щодо направлення акта приймання-передачі продукції покупцю (відповідачу), підписання якого є виключною підставою для оплати продукції. Позивач надав суду копію проекту акта приймання-передачі, який датований 05.05.2015, підписаний з боку позивача та вантажоодержувача, але не надав докази направлення вказаного акта Компанії, та посилається у поясненнях на інші дати виникнення зобов'язання з оплати, що не є зрозумілим;

- з пояснень позивача вбачається, що він, у рамках спору, предметом якого є стягнення заборгованості, в односторонньому порядку має намір вирішити питання якості продукції, яка буде використана в роботі атомної електростанції, та відповідності її нормативній документації, не володіючи повноваженнями з питань визначення якості продукції, та відповідно, в односторонньому порядку визначити дати настання обставин, пов'язаних з критеріями якості продукції, які не мали місця. Відсутність підписаного акта приймання-передачі та висунуті позивачу повідомлення щодо усунення невідповідностей є на сьогоднішній день доказом неприйняття товару, обґрунтованості його неприйняття та відсутності підстав щодо його оплати;

- відповідач вважає, що доводи, викладені у додаткових поясненнях позивача від 18.01.2016 та 21.12.2015, не можуть бути прийняті судом до уваги, так як позивач фактично змінив підстави позову, змінює по суті предмет позову, що суперечить вимогам статті 22 ГПК України.

У судовому засіданні 25.01.2016 представники позивача надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача надали пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечили повністю.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвали господарського суду міста Києва були надіслані третій особі на адресу, зазначену у клопотанні та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 25.01.2016 без участі представника третьої особи за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.04.2012 Товариством (постачальник) і ВП «Атомкомплект» (покупець) укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити запасні частини до основного обладнання виробництва ТОВ «Спецпроект» (Російська Федерація, далі - продукція), для ВП «Рівненська АЕС» Компанії, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію (пункт 1.1 Договору);

- найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, належність до СВБ, її номенклатура і ціни, зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (пункту 1.2 Договору);

- сума Договору становить 28 285 224 грн., у тому числі ПДВ 20% - 4 808 704 грн. (пункт 3.1 Договору);

- ціна на кожну одиницю продукції встановлена в національній валюті України і зазначена в специфікаціях (пункт 3.2 Договору);

- покупець сплачує вартість продукції за ціною, зазначеною у специфікаціях, в національній валюті шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника (пункт 4.1 Договору);

- оплата поставленої продукції за Договором здійснюється покупцем протягом 30 робочих днів після підписання акта приймання-передачі поставленої партії продукції (пункт 4.2 Договору);

- поставка продукції здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP - склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» Компанії, 34400, м. Кузнецовськ, Рівненська область (далі - вантажоодержувач) згідно з Інкотермс 2000 (пункт 5.2 Договору);

- датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (пункт 5.4 Договору);

- приймання продукції здійснюється покупцем (вантажоодержувачем) на складі вантажоодержувача у відповідності до супровідних документів (пункт 5.7 Договору);

- приймання продукції за якістю та кількістю здійснюється згідно з вимогами чинних в Україні: Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю 1965 року № П-6; Інструкції № П-7; Стандарту підприємства СТП 0.13.028.2010 «Управление закупками.Организация входного контроля продукции для АЭС»;

Якщо в ході приймання буде встановлено, що продукція, яка поставляється, за своїми технічними характеристиками або технічній супровідній документації не відповідає нормам, правилам і стандартам ядерної і радіаційної безпеки АЕС, то покупець (вантажоотримувач) повертає продукцію постачальнику без будь-яких фінансових наслідків для себе (пункт 5.9 Договору);

- право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, який підтверджує виконання постачальником свого зобов'язання щодо поставки продукції (пункт 5.10 Договору);

- у випадку виявлення недостачі продукції або поставки некомплектної, неякісної продукції, постачальник зобов'язаний допоставити відсутню кількість продукції, доукомплектувати або замінити на якісну. Допоставлена продукція повинна відповідати умовам Договору. Затримка до поставки, доукомплектації продукції або заміни неякісної продукції на якісну на строк понад 20 діб тягне за собою відповідальність постачальника за неналежне виконання зобов'язань за Договором згідно з пунктом 7.3 Договору (пункту 5.11 Договору);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2013, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених Договором, - до закінчення терміну дії гарантії (пункт 10.1 Договору).

Сторонами було підписано додаток № 2 до Договору, а саме специфікацію № 2, в якій визначено: найменування продукції; технічні характеристики; приналежність до систем, важливих для безпеки (СВБ), клас безпеки; кількість; ціна; умови поставки.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору та специфікації № 2 позивач поставив відповідачу продукцію, що підтверджується таким:

- видатковою накладною від 15.01.2014 № 44 на суму 22 706 688 грн., відповідно до якої відповідачу поставлено: кільце (Пенал СОДС к. 1160.54.30.000 СБ) у кількості 12 штук; пенал герметичний ПО 2-2-2-кресл. 1152.84.00.000, ТВ 108-11-464-79/ТВ 108-11-464-79 у кількості 16 штук; кільце (пенал СОДС к. 1160.54.30.000 СБ) у кількості 12 штук;

- довіреністю від 15.01.2014 № 7, яка видана вантажоодержувачем провідному інженеру для отримання продукції за специфікацією № 2;

- податковою накладною від 15.01.2014.

Судом встановлено, що видаткова накладна від 15.01.2014 №44 підписана повноважними представниками сторін і скріплена печаткою позивача та штампом для накладних третьої особи без зауважень.

Позивач зазначає, що відповідач умови Договору належним чином не виконав та за отриману продукцію не розрахувався.

Компанія заперечувала проти доводів Товариства, посилаючись, зокрема, на те, що строк оплати за Договором не настав.

Так, пунктом 4.2 Договору сторони чітко визначили, що оплата здійснюється покупцем протягом 30 робочих днів після підписання акта приймання-передачі поставленої партії продукції.

Оскільки акт приймання-передачі Компанія не підписала, то, на думку відповідача, підстав для здійснення оплати немає.

У свою чергу, позивач заперечував проти доводів Компанії та вказував на те, що обов'язок відповідача з оплати поставленої продукції згідно із специфікацією № 2 на суму 22 706 688 грн. настав з 24.07.2014.

Крім того, сторони подали суду листування (від 24.01.2014 № 041-29/ф-283; від 18.02.2014 № 041-29/ф-606; від 25.02.2014 № 1506/43; від 24.03.1014 № 2527/43; 31.03.2014 № 158/03/2014; від 04.04.2014 № 14/032; від 29.04.2014 № 041-2/3829; від 21.05.2014 № 126/05/2014; від 22.05.2014 № 14/047; від 26.05.2014 № 126/05/2014; від 11.06.2014 № 14/049; від 18.08.2012 № 42000-114/2140;від 21.09.2012 № 204; від 02.11.2015 № 041-29/5182-ф; від 10.11.2015 № 7502/43), з якого вбачається, що Компанія зверталася до Товариства з проханням усунути недоліки продукції, зокрема, подати належний комплект супровідних документів (паспортів).

Позивач як доказ усунення невідповідності документації подав суду лист від 04.04.2014 № 14/132, до якого були додані паспорти на продукцію з внесеними змінами та доповненнями, листи виробника продукції ТОВ «Спецпроект» від 31.03.2014 №158/03/2014, від 31.03.2014 №217/03/201 з додатками.

Разом з тим, наявність недоліків документації не є підставою для звільнення покупця від обов'язку оплатити отриману продукцію, оскільки Договір не містить такої умови.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач не подав суду жодного документального підтвердження надсилання та/або передачі відповідачу акта приймання-передачі продукції на підписання.

Твердження та посилання на те, що примірник вказаного акта було передано безпосередньо вантажоодержувачу, а тому відповідач повинен був його підписати, спростовується таким.

Договір є двостороннім правочином, в якому сторони визначили, що вантажоодержувачем є третя особа, проте Договір не містить умови, якою було б узгоджено покладення на ВП «Складське господарство» права чи обов'язку підписувати акт приймання-передачі.

У свою чергу, зокрема, пункт 5.10 Договору містить умову, якою чітко визначено, що саме сторони підписують акт приймання-передачі, тобто покупець і продавець.

Отже, матеріалами справи підтверджено те, що позивач не надав відповідачу належним чином на підписання акт приймання-передачі продукції, а Компанією такий документ не підписувався та Товариству не повертався.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем отримано продукцію ще у січні 2014 року.

Договором не передбачено конкретний строк прийняття продукції, встановлення відповідності технічним стандартам та вимогам щодо якості.

При цьому, відповідно до пунктів 5 та 6 Інструкції № П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється на складі отримувача при постачанні з іншого міста не довше, ніж за 20 днів.

Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Так, позивач, уклавши Договір і передавши продукцію відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки.

Відмова від оплати продукції Компанії з посиланням на пункт 4.2 Договору після того, як з дати отримання продукції минуло два роки, свідчить про недобросовісність та намагання уникнути обов'язку оплати за Договором.

Згідно з умовами Договору та норм чинного законодавства України Товариство зобов'язане передати продукцію Компанії, а відповідач - прийняти та оплатити її.

Непідписання сторонами Договору акта приймання-передачі продукції не звільняє покупця від обов'язку оплатити поставлену йому продукцію.

Таким чином, зі сторони відповідача оплата отриманої від позивача продукції у розумні строки є добросовісною поведінкою.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлену продукцію у сумі 22 706 688 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 11 994 445,11 грн. втрат від інфляції та 668 136,52 грн. 3% річних.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до пункту 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

З огляду на викладене, підстав для задоволення вимог щодо стягнення втрат від інфляції та 3 % річних не вбачається, оскільки прострочення з оплати не відбулося, так як позивачем не було належним чином надіслано відповідачу на підписання акт приймання-передачі продукції.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 108, літера А; ідентифікаційний код 26251923) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Енергопроект» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 26; ідентифікаційний код 36592582): 22 706 688 (двадцять два мільйони сімсот шість тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. основного боргу та 46 916 (сорок шість тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 57 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.02.2016.

Суддя О. Марченко