Рішення № 55374889, 25.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2016Справа №910/32880/15

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" про відшкодування шкоди в порядку регресу 2993,49 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач) заявлено позов до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (далі - відповідач) про стягнення 2993,49 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №09/50/5801871 від 23.03.2012 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "BMW", реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України страховою компанією отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

При цьому, згідно з договором купівлі-продажу прав на регресні вимоги від 10.09.2014, що укладений між ТДВ «СК «Провіта» та ФОП ОСОБА_1, остання набула права на вимоги до відповідача щодо сплати суми основного боргу, процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також щодо сплати штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2015 порушено провадження у справі №910/32880/15, розгляд справи призначено на 25.01.2016.

15.01.2016 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація, витребувана ухвалою суду про порушення провадження у справі.

22.01.2016 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що заява на виплату страхового відшкодування від позивача надійшла більше ніж через рік з моменту настання ДТП, а тому має місце підстава, передбачена ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для відмови у страховій виплаті.

Сторони в засідання господарського суду 25.01.2016 своїх представників не направили, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.01.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.03.2012 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №09/50/5801871, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "BMW", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору встановлено з 24.03.2012 по 23.03.2013.

23.01.2013 о 13 год. 20 хв. в м. Києві на вул. Шота Руставелі, відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2, під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_2). В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2013 у справі №757/2192/13-п встановлено порушення ОСОБА_4 вимог п. 10.9. Правил дорожнього руху України та визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також накладено стягнення у вигляді штрафу.

24.01.2013 власник застрахованого автомобіля марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просив виплатити відшкодування на рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоальянс Київ».

Відповідно до Звіту №204 про оцінку майна, складеного 07.03.2013 оцінювачем ОСОБА_5 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №7133 від 12.10.2009) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 07.03.2013 складає 5991,57 грн. з ПДВ.

12.02.2014 ТДВ «Страхова компанія «Провіта» та ОСОБА_2 підписали угоду №50-11825/1 про розмір страхового відшкодування, за умовами якої сторони дійшли взаємної згоди в тому, що розмір страхового відшкодування за страховим випадком, який мав місце 23.01.2013, з транспортним засобом «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, який є застрахованим за договором, становить 2993,49 грн.

За умовами п. 2 вказаної угоди страхове відшкодування виплачується протягом п'яти робочих днів з дня підписання цієї угоди шляхом перерахування на рахунок страхувальника, вказаний у даній угоді.

У зв'язку з цим, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», з урахуванням умов договору добровільного страхування наземного транспорту №09/50/5801871 від 23.03.2012, склало страховий акт №50-11825/1, згідно з яким пошкодження транспортного засобу - автомобіля марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 2993,49 грн.

На підставі складеного страхового акту №50-11825/1 ТДВ «Страхова компанія «Провіта» сплатило суму страхового відшкодування на рахунок ОСОБА_2 в ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 2993,49 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №2592 від 18.02.2014 на суму 2993,49 грн.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм законодавства до ТДВ «Страхова компанія «Провіта» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

10.09.2014 Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (продавець) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу прав на регресні вимоги, згідно з яким продавець продає (переуступає) покупцю права на регресні вимоги, які включають в себе регресні справи (перелік яких міститься у Додатку №1 до цього договору), а покупець приймає такі регресні вимоги та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду (ст. 3 договору).

Отже, на підставі вказаного договору ФОП ОСОБА_1 отримала право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток власнику автомобіля марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті ДТП, яка сталася 23.01.2013.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, належить ОСОБА_6 та знаходився під керуванням ОСОБА_4

Доказів того, що ОСОБА_4 не мав права керування транспортним засобом автомобілем марки «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_3 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 керував вказаним транспортним засобом на законних підставах.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2, відшкодовується ним як законним володільцем даного транспортного засобу.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 уклав з Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) №АВ/8143152, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Таким чином, відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації автомобіля марки «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна".

Згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

При цьому за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АВ/8143152 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 5991,57 грн. з ПДВ, а до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перейшло право зворотної вимоги в межах 2993,49 грн.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (2993,49 грн.), визначені полісом №АВ/8143152 розміри лімітів відповідальності та франшизи (510,00 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 2483,49 грн. (2993,49 грн. - 510,00 грн. = 2483,49 грн.).

Як встановлено в ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

Посилання ж Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" на статтю 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як на підставу для відмови у позові, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто наведена норма визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, і не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 3-49гс15.

Враховуючи, що право вимоги перейшло до позивача від страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, у суду відсутні підстави для відмови у задоволенні вимоги ФОП ОСОБА_1 до особи, відповідальної за завдані збитки.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 33; ідентифікаційний код 16285602) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04114, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_4) страхове відшкодування в розмірі 2483 (дві тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 49 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1010 (одна тисяча десять) грн. 49 коп.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.01.16

Суддя Грєхова О.А.