Рішення № 55374452, 26.01.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.01.2016 Справа №905/1354/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Величко Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м.Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 20316900,

про стягнення 5 132 850,07 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: не зявився,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/2-969 від 07.08.2015р. до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м.Макіївка Донецької області, про стягнення 5132850,07 грн., у тому числі 4 834 638,86 грн. суми основного боргу, 280 044,23 грн. суми пені та 18166,98грн. 3% річних.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1354/15 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 11.08.2015р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1354/15.

У подальшому розгляд справи відкладався на підставі приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору купівлі-продажу природного газу №13-425-ПР від 31.01.2013р. із відповідачем, неналежне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу протягом квітня, липня-серпня, жовтня-листопада 2014р. та лютого 2015р., внаслідок чого виникла заборгованість та підстави для нарахування пені і 3% річних.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог; у копіях: договір №13-425-ПР від 31.01.2013р. разом із додатковими угодами №1 від 10.07.2013р., №2 від 31.12.2013р., №3 від 28.04.2014р., №4 від 15.05.2014р., №5 від 05.09.2014р., №6 від 10.11.2014р., №7 від 08.12.2014р., №8 від 22.12.2014р. та №9 від 05.02.2015р. до нього; акти приймання-передачі природного газу від 30.04.2014р., від 31.07.2014р., від 31.08.2014р., від 31.10.2014р., від 30.11.2014р. та від 28.02.2015р., а також витяги сальдо та операцій по підприємству з 01.01.2012р. по 31.03.2015р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.258, 525, 526, 599, 612, 549 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 54 57, 61, 64, 66, 67, 82 85 Господарського процесуального кодексу України.

25.08.2015р. від відповідача отримано копію клопотання №75 від 18.08.2015р., в якому останній просить відкласти розгляд справи за відсутності можливості забезпечити явку представника за обставин, які від нього не залежать, вказав про неотримання позовної заяви та доданих до неї документів, з огляду на що вимагав зобов'язати позивача надіслати на поштову адресу: м.Маріуполь, відділення №6 ТОВ «Нова Пошта» копію позовної заяви та документи, що перелічені в додатках до неї, а також надав копію довіреності на представника від 07.07.2015р. ОСОБА_2; 26.08.2015р. через канцелярію суду надійшли означені документи в оригіналі та копія довіреності.

Документи долучено до матеріалів справи, означене клопотання відповідача задоволено судом, про що відображено в ухвалі господарського суду Донецької області від 01.09.2015р.

01.10.2015р. Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м.Макіївка Донецької області, звернулось до господарського суду із зустрічною позовною заявою №103 від 28.09.2015р. по справі №905/1354/15 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, про внесення змін до договору на купівлю-продаж природного газу №13-425ПР від 31.01.2013р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.10.2015р. у прийнятті цього зустрічного позову відмовлено на підставі ст.60, п.1 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.

06.10.2015р. позивачем подано клопотання №б/н від 06.10.2015р., яким додано копії: заяв про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог №598/06/04 від 16.03.2015р., №598/06/05 від 16.03.2015р., №3795/06 від 17.09.2014р., №3796/06 від 17.09.2014р., №3626/06 від 13.08.2014р., №2270/06 від 19.05.2014р., банківських виписок за 12.11.2014р., за 13.11.2014р., за 14.11.2014р., за 18.11.2014р., за 20.11.2014р., за 21.11.2014р., за 04.12.2014р., за 08.12.2014р., за 10.12.2014р., за 13.03.2015р., за 17.03.2015р., за 18.03.2015р., за 19.03.2015р.

Документи долучено до матеріалів справи.

06.10.2015р. до господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м.Макіївка Донецької області, №121 від 02.10.2015р. на ухвалу господарського суду Донецької області від 01.10.2015р. про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви по справі №905/1354/15.

У звязку з направленням справи до Донецького апеляційного господарського суду, ухвалою господарського суду першої інстанції від 06.10.2015р. провадження у справі зупинено.

07.10.2015р. позивачем надано клопотання №б/н від 06.10.2015р., яким додано копію експрес-накладної №59000128032023 від 29.08.2015р.

Документи долучено до матеріалів справи.

22.10.2015р. матеріали справи №905/1354/15 скеровані Донецьким апеляційним господарським судом до Вищого господарського суду України у звязку з надходженням касаційної скарги Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м.Макіївка Донецької області, на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 08.10.2015р.

19.11.2015р. від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву №170 від 16.11.2015р., відповідно до якого визнано суму основного боргу у розмірі 4 834 638,86 грн.4 в частині нарахованих 3% річних та пені заперечує; просить зменшити розмір 3% річних до 90%, не застосовувати штрафні санкції у вигляді пені, відстрочити виконання рішення суду по справі №905/1354/15 на 1 рік зі дня набрання рішенням законної сили.

До відзиву додано: контррозрахунок пені та 3% річних; клопотання №167 від 16.11.2015р. про відстрочку виконання рішення суду на 1 рік з дня набрання законної сили цього рішення; довідка №158 від 11.11.2015р. про фінансовий стан товариства на 31.03.2015р., а також у копіях: листи №651/10 від 27.03.2015р., №688/08 від 27.03.2015р., №654/10 від 27.03.2015р., №652/10 від 27.03.2015р., №650/06 від 27.03.2015р., №653/10 від 27.03.2015р., лист-відповідь слідчого управління головного кправління МВС України в Донецькій області №4/4611 від 03.07.2015р., експрес-накладні №079675 б/д, №079310 від 14.04.2015р., №079678 від 27.03.2015р., №079677 від 27.03.2015р., №079739 від 03.04.2015р., №079676 від 27.03.2015р., наказ Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» №175 від 26.03.2015р. «Про призупинення господарської діяльності», банківські виписки за період з 01.05.2015р. до 04.11.2015р. від 04.11.2015р. та від 05.11.2015р., сертифікат Донецької торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини №2846/2/12.12-03 від 24.11.2014р., ліцензія серія АД №073827, опис вкладення у цінний лист датованого 18.11.2015р., фіскальний чек №б/н від 18.11.2015р., заява про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання за договірними зобов'язаннями №130 від 13.10.2015р., експрес-накладні №59000136883189 від 14.10.2015р., №10019787213 від 18.11.2015р., №10019787213 від 18.11.2015р.; витяг розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації №83 від 28.01.2014р. «Про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії».

11.12.2015р. через канцелярію суду відповідачем надано клопотання №182 від 09.12.2015р. про приєднання до матеріалів справи доказів: копії сертифікатів №5524, №5525 торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3404/05-4 від 09.12.2015р. та №3401/05-4 від 09.12.2015р. відповідно, декларації на пересилання поштових відправлень №15000416076 від 09.12.2015р.

Документи долучено до матеріалів справи.

У звязку з поверненням матеріалів справи №905/1354/15 з Вищого господарського суду України, ухвалою господарського суду Донецької області від 11.01.2016р. провадження по справі №905/1354/15 поновлено та судове засідання призначено на 14.01.2016р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.01.2016р. продовжено строк розгляду спору по справі №905/1354/15 на 15 днів до 30.01.2016р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання позивача.

Представник позивача у судовому засіданні 26.01.2015р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі; проти задоволення клопотання відповідача про зменшення 3% річних, про незастосування до останнього штрафних санкцій та про відстрочку виконання рішення суду на 1 рік заперечив.

Представник відповідача у судове засідання 26.01.2016р. не зявився, витребувані документи надав.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи обєктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом звязку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13-425-ПР, згідно з яким Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2013р. природний газ, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим субєктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу.

За визначеннями п.2.1 договору, Продавець передає Покупцеві у 2013р. газ в обсязі до 8 380 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень 1100,00; лютий 1400,000; березень 950,000; квітень 520,000; травень 430,000; червень 400,000; липень 450,000; серпень 450,000; вересень 320,000; жовтень 510,000; листопад 750,000, грудень 1100,000.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу в установленому порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У розумінні п.3.4 договору, акти приймання-передачі газу містять дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.5.2 договору до сплати за 1000 куб.м. природного газу 3 509,00грн., крім того ПДВ 20% - 701,80 грн., всього з ПДВ 4 210,80 грн.

Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів протягом місяця поставки газу з урахуванням положень п6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості Покупця перед Продавцем за минулі періоди за договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за договором сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013р., і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.11 договору).

Додатковою угодою №1 від 10.07.2013р. до означеного правочину ціну за 1 000куб.м. природного газу змінено та встановлено до сплати за визначений обсяг: з 01.07.2013р. 3459,00 грн., крім того ПДВ 20% - 691,80 грн., всього 4 150,80 грн.

Додатковою угодою №2 від 31.12.2013р. до договору купівлі-продажу природного газу його пункт 1.1 змінено та визначено період передачі газу: 2013-2014р.р.; викладено п.2.1 договору у новій редакції, зокрема безпосередньо визначені обсяги передачі природного газу у 2014р., у тому числі по місяцях кварталів 2014р. (тис.куб.м.): січень 1100,00; лютий 1000,000; березень 820,000; квітень 570,000; травень 330,000; червень 330,000; липень 330,000; серпень 330,000; вересень 330,000; жовтень 520,000; листопад 750,000, грудень 1100,000; встановлено з 01.01.2014р. ціну за 1000 куб.м. становить 3 113,00 грн., крім того ПДВ 20% - 622,60 грн., усього з ПДВ 3 735,60 грн.; викладено п.6.1 договору у новій редакції: «Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу»; змінено п.7.2 договору: «У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (розділ ХІ договору), Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, Покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6.1 договору)»; продовжено строк дії договору до 31.12.2014р. в частині реалізації газу.

Дана додаткова угода поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.01.2013р.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Додатковою угодою №3 від 28.04.2014р. до приведеного вище договору змінено його п.5.2, 6.1, 9.1 та 9.2, зокрема: встановлено ціну 1000 куб.м.газу 4 020,00 грн., крім того ПДВ 20% - 804,00 грн., усього з ПДВ 4 824,00 грн.; оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Дана додаткова угода поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.04.2014р. в частині зміни вартості природного газу та з 18.03.2014р. в іншій частині.

Додатковою угодою №4 від 15.05.2014р. до договору з 01.05.2014р. ціну за 1000куб.м. газу встановлено на рівні 4 724,00 грн., крім того ПДВ 20% - 944,80 грн., усього з ПДВ 5 668,80 грн.

Додатковою угодою №5 від 05.09.2014р. до договору з 01.09.2014р. визначено ціну газу за 1000куб.м. - 4874,00 грн., крім того ПДВ 20% - 974,80 грн., а усього з ПДВ 5848,80грн.

Додатковою угодою №6 від 10.11.2014р. викладено п.5.2 означеного договору у такій редакції: до сплати ціна за 1000 куб.м газу становить 5100,00 грн., крім того ПДВ 20% - 1020,00 грн., усього з ПДВ 6120,00 грн. Дана додаткова угода поширює свою дію на відносини сторін, що склались з 01.11.2014р.

Додатковою угодою №7 від 08.12.2014р. до договору змінено його п.5.2, згідно якого з 01.12.2014р. ціна за 1000куб.м газу становить 5900,00 грн., крім того ПДВ 20% - 1180, 00 грн., усього з ПДВ 7080,00 грн.

Додатковою угодою №8 від 22.12.2014р. до означеного правочину сторонами прийнято нові умови договору, які закріплені у п.п.1.1, 2.1, 7.2 та ст.11, а саме: період передачі газу: 2013р.- березень 2015р.; обсяги передачі природного газу з 01.01.2013р. по 31.03.2015р. становлять до 5901,546 тис.куб.м, зокрема у 2013 році 0, 000 тис.куб.м, у 2014 році до 2981,546 тис.куб.м, по місяцях кварталів 2014р. (тис.куб.м.): січень 0,000; лютий 0,000; березень 0,000; квітень 464,853; травень 0,000; червень 0,000; липень 245,773; серпень 193,365; вересень 0,000; жовтень 471,612; листопад 505,943, грудень 1100,000; у першому кварталі 2015р. - до 2920,000 тис.куб.м, у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): січень 1100,000; лютий 1000,000; березень 820,000; у разі порушення покупцем строків оплати, з останнього стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення; продовжено строк дії договору до 31.03.2015р. в частині реалізації газу.

Додатковою угодою №9 від 05.02.2015р. до договору змінено п.2.1, відповідно до якого обсяги передачі природного газу з 01.01.2013р. по 31.03.2015р. становлять до 4801,546тис.куб.м, зокрема у 2013 році 0, 000 тис.куб.м, у 2014 році 1881,546 тис.куб.м, у першому кварталі 2015р. - до 2920,000 тис.куб.м, у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): січень 1100,000; лютий 1000,000; березень 820,000; також з 01.02.2015р. змінено ціну газу, що закріплено у п.5.2.: ціна за 1000 куб.м газу становить 5700,00 грн., крім того ПДВ 20% - 1140,00 грн., усього з ПДВ 6840,00 грн.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу від 30.04.2014р., від 31.07.2014р., від 31.08.2014р., від 31.10.2014р., від 30.11.2014р. та від 28.02.2015р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

у квітні 2014 року 464,853 тис.м.куб. на загальну суму 2242450,87 грн.;

у липні 2014 року 245,773 тис.м.куб. на загальну суму 1393237,98 грн.;

у серпні 2014 року 193,365 тис.м.куб. на загальну суму 1096147,51 грн.;

у жовтні 2014 року 471,612 тис.м.куб. на загальну суму 2758364,27 грн.;

у листопаді 2014 року 505,943 тис.м.куб. на загальну суму 3096371,16 грн.;

у лютому 2015 року 780,445 тис.м.куб. на загальну суму 5338243,80 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період квітень, липень-серпень, жовтень-листопад 2014р. та лютий 2015р., у загальному обсязі 2661,991тис.куб.м. на суму 15924815,59 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.6.1 договору (з урахуванням додаткової угоди №3 від 28.04.2014р. до договору купівлі-продажу природного газу №13-425-ПР від 31.01.2013р.) визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий обсяг газу здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за квітнень 2014 року 19.05.2014р.;

за липень 2014 року 19.08.2014р.;

за серпень 2014 року 19.09.2014р.;

за жовтень 2014 року 19.11.2014р.;

за листопад 2014 року 19.12.2014р.;

за лютий 2015 року 19.03.2015р.

Як свідчать матеріали справи, зважаючи на дані, які містить сальдо та витяг по операціям щодо Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», грошове зобовязання відповідача зі сплати природного газу, спожитого у квітні, липні-серпні, жовтні-листопаді 2014р. та лютому 2015р. за договором на купівлю-продажу природного газу №13-425-ПР від 31.01.2013р. частково погашено у загальній сумі 5230379,61 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви №2270/06 від 19.05.2014р. на суму 2242450,87 грн. (зобовязання квітня 2014р. у повному обсязі), №3626/08 від 13.08.2014р. на суму 1393237,98 грн. (зобовязання липня 2014р. у повному обсязі), №3796/06 від 17.09.2014р. на суму 596147,51 грн. та №3795/06 від 17.09.2014р. на суму 500000,00 грн. (зобовязання серпня 2014р. у повному обсязі), №598/06/05 від 16.03.2015р. на суму 119295,79 грн. та 598/06/04 від 16.03.2015р. на суму 379247,46 грн. (зобовязання лютого 2015р. частково). Зобовязання з оплати вартості спожитого природного газу у жовтні 2014р. на суму 2758364,27 грн. виконано відповідачем шляхом сплати протягом листопада 2014р. грошових коштів, що за станом на 21.11.2014р. становлять наведену суму, зобовязання з оплати вартості спожитого газу у листопаді 2014р. в розмірі 3096371,16 грн. виконано станом на 20.12.2014р. шляхом сплати грошових коштів протягом грудня 2014р. та зобовязання лютого 2015р. виконано частково за рахунок сплати грошових коштів у загальній сумі 5061,69 грн..

Частиною 1 ст.220 та ч.3 ст.203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні правові підстави щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить і ч.1 ст.601 Цивільного кодексу України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення зобов'язань та за своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, за відсутності підстав вважати перелічені заяви такими, що не відповідають вимогам ст.602 Цивільного кодексу України, а також беручи до уваги їх визнання безпосередньо позивачем, враховуючи здійсненні відповідачем оплати у межах спірних правовідносин, грошове зобовязання Покупця перед Продавцем з оплати природного газу поставленого протягом квітня, липня-серпня, жовтня-листопада 2014р. на підставі договору купівлю-продажу природного газу №13425-ПР від 31.01.2013р. в загальній сумі 10 585 571,79 грн. виконано у повному обсязі, щодо зобовязання лютого 2015р. частково, на загальну суму 503 604,94грн..

Відтак, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Покупця перед Продавцем природного газу в загальній сумі 4 834 638,86 грн. за зобовязанням лютого 2015р. у встановлені договором строки, як і на час розгляду справи, не виконано.

Зі змісту відзиву №170 від 16.11.2015р. на позовну заяву, відповідачем визнано позовні вимоги в розмірі 4 834 638,86 грн.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч.6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений газ протягом лютого 2015р. відповідно до договору №13-425-ПР від 31.01.2013р. підлягають задоволенню в сумі, що становить 4 834 638,86 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобовязання тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім того, п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу (у редакції додаткової угоди №8 від 22.12.2014р.) сторони обумовили, що у разі порушення Покупцем строків оплати, передбачених п.6.1 договору, з Покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З огляду на таке, позивачем нараховано 3% річних у загальній сумі 18 166,98 грн. (за зобовязанням квітня 2014р. на суму 2 242 450,87 грн. з 20.05.2014р. по 31.05.2014р., за зобовязанням липня 2014р. на суму 1 393 237,98 грн. з 20.08.2014р. по 27.08.2014р., за зобовязанням серпня 2014р. на суму 1 096 147,51 грн. з 20.09.2014р. по 30.09.2014р., за зобовязанням жовтня 2014р. на суму 558 364,27 грн. за 20.11.2014р. та суму 18,00 грн. за 21.11.2014р., за зобовязанням лютого 2015р. на суму 5 333 182,11 грн. з 20.03.2015р. по 31.03.2015р. та на суму 4 834 638,86 грн. з 01.04.2015р. по 22.04.2015р.) та пеня у загальній сумі 280 044,23 грн. (за зобовязанням лютого 2015р. на суму 5 333 182,11 грн. з 20.03.2015р. по 31.03.2015р. та на суму 4 834 638,86 грн. з 01.04.2015р. по 22.04.2015р.).

Проте, з таким нарахування не можливо погодитись за таких підстав.

Виходячи з аналізу ч.1 ст.220, ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, ч.1 ст.601 Цивільного кодексу України, які регулюють припинення зобов'язання зарахуванням, вбачається, що заяву про зарахування як односторонній правочин слід вважати зробленою і такою, що потягла відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї зі сторін на адресу іншої сторони, в момент вручення однією стороною іншій відповідного письмового повідомлення, в момент отримання від підприємства зв'язку кореспонденції, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням.

Як вбачається з позначки Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» зі штрих-кодом, що міститься у нижньому лівому куті заяви №2270/06 від 19.05.2014р. на суму 2 242 450,87 грн. останню отримано позивачем за вхідним номером 3355/15-14 20.05.2014р., заяву №3626/08 від 13.08.2014р. на суму 1 393 237,98 грн. беручи до уваги аналогічну позначку, яку вона містить, отримано за номером 5055/15-14 18.08.2014р., заяву №3796/06 від 17.09.2014р. на суму 596 147,51 грн. за номером 4437/15-14 та №3795/06 від 17.09.2014р. на суму 500 000,00 грн. за номером 4436/15-14 отримано 23.09.2014р., №598/06/05 від 16.03.2015р. на суму 119 295,79 грн. за номером 1575/15-15 та №598/06/04 від 16.03.2015р. на суму 379 247,46 грн. за номером 1574/15-15 отримано 20.03.2015р.

Зі змісту ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Виходячи з аналізу ч.1 ст.220, ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, ч.1 ст.601 Цивільного кодексу України та враховуючи вищенаведене, заяву про зарахування як односторонній правочин слід вважати зробленою і такою, що потягла відповідні цивільно-правові наслідки, в момент вручення однією стороною іншій відповідного письмового повідомлення, в момент отримання від підприємства зв'язку кореспонденції, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням, у спірному випадку.

Таким чином, припинення зарахуванням зобовязання з оплати вартості спожитого природного газу у квітні 2014р. за спірним правочином відбулось 20.05.2014р., з оплати вартості спожитого природного газу у липні 2014р. 18.08.2014р., з оплати вартості спожитого природного газу у серпні 2014р. 23.09.2014р. та з оплати вартості спожитого природного газу у лютому 2015р. на суму 498 543,25 грн. 20.03.2015р.

Отже, беручи до уваги також проведені відповідачем попередні оплати за спірними зобовязаннями, є наявним факт прострочення відповідача перед позивачем з виконання грошового зобовязання у повному обсязі по оплаті вартості природного газу отриманого протягом квітня, серпня, жовтня 2014р. та лютого 2015р. у межах правовідносин на підставі договору купівлі-продажу природного газу №13-425-ПР від 31.01.2013р.

Здійснив, з урахуванням встановленого, перерахунок 3% річних за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», за період прострочення, що дійсно мало місце, при цьому враховуючи, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування, за зобовязаннями серпня 2014р. на суму 1 096 147,51 грн. з 20.09.2014р. по 22.09.2014р., за зобовязанням жовтня 2014р. на суму 18,00 грн. за 20.11.2014р. та за зобовязанням лютого 2015р. на суму 4 834 638,86 грн. з 20.03.2015р. по 22.04.2015р., а також пені за зобовязанням лютого 2015р. на суму 4 834 638,86 грн. з 20.03.2015р. по 22.04.2015р., суд дійшов висновку про їх розмір у загальній сумі 13 780,78 грн. 3% річних, 270 209,95 грн. пеня.

Одночасно, відповідач у представленому суду відзиві свідчить про неправильне нарахування 3% річних та, здійснивши перерахунок цих вимог, просить зменшити їх розмір на 90% з огляду на тяжке фінансове становище підприємства.

За розрахунком відповідача сума 3% річних становить 13 556,39 грн.

Проте, проведений відповідачем контррозрахунок 3% річних судом до уваги не прийнято, оскільки, беручи до уваги вищевстановлене, для їх нарахування визначено період прострочення без врахування приписів ч.1 ст.220, ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, ч.1 ст.601 Цивільного кодексу України, а щодо розрахунку за зобовязанням жовтня 2014р. - не враховано зменшення суми існуючого боргу у день фактичної сплати його частини.

Стосовно зменшення розміру нарахованих 3 % річних з огляду на фінансове становище підприємства, слід зазначити таке.

Відповідач у підґрунтя цих вимог надає копію довідки №158 від 11.11.2015р. про фінансовий стан товариства на 31.03.2015р. та банківські виписки з 01.05.2015р. до 04.11.2015р., що вказують на вкрай тяжке фінансове становище підприємства у 2015р.

Також, матеріали справи містять сертифікати Торгово-промислової палати України №5524 (вих.№3404/05-4 від 09.12.2015р.) та №5525 (№3401/05-4 від 09.12.2015р.) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Даними документами засвідчено настання обставин непереборної сили за зобовязаннями на підставі договору купівлі-продажу природного газу №13-425-ПР від 31.01.2013р., за яким виникли спірні правовідносини.

Проте, останні не можна розцінювати, як підставу для звільнення від сплати нарахованих згідно ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних, адже не є відповідальністю за своєю правовою природою повязаною з виною боржника.

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням зокрема процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у постанові від 12.12.2011р. (Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що зокрема 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України.

З огляду на таке, твердження відповідача в цій частині судом до уваги не прийнято.

Відтак, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м.Макіївка Донецької області, про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, в сумі встановленій судом.

В частині нарахованої пені слід зазначити таке.

Відповідач у відзиві №170 від 16.11.2015р. вказує на неправомірність застосування заявлених до стягнення позивачем штрафних санкцій з посиланням на ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».

Законом України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону (до 31.12.2015р.), на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції (ст.2 Закону).

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція (ст.1 Закону).

Сферою застосування даного нормативного акту є субєктний та обєктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.

Частиною 2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на нарахування штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

За визначеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Разом з тим, у розумінні ст.275 Господарського кодексу України енергопостачальним підприємством (енергопостачальником) є субєкт господарювання, що відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві за договором.

Енергопостачальниками, за визначеннями термінів, приведених у Законі України «Про електроенергетику», є учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам або з метою її експорту та/або імпорту.

З огляду на таке, за видом господарської діяльності та результатом її здійснення, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не є енергопостачальником (енергопостачальною компанією).

Таким чином, за виключенням однієї складової застосування означеного Закону №85-VІІІ від 13.01.2015р., слідує висновок про те, що останній не може бути підставою для обмеження у спірних господарських правовідносин між позивачем та відповідачем нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судом не прийнято заперечення відповідача стосовно необхідності застосування норм Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р., у цьому випадку.

Відтак, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, у розмірі визначеному судом.

Відповідачем заявлено клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України, з підстав вкрай важкого фінансового становища підприємства, понесення значних збитків, неможливості здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі (відсутність доступу до майна, первинних документів, програмного забезпечення), проведення на території Донецької області антитерористичної операції, наявність форс-мажорних обставин. Звернуто увагу на сферу діяльності підприємства.

Дані обставини, за висновками заявника, свідчать про неможливість своєчасного та повного виконання ним своїх зобовязань. Тому надання відстрочки підприємству, яке здійснює господарську діяльність у вищевказаних умовах, строком на 1 рік з дня набрання законної сили цього рішення є необхідним заходом.

Матеріали справи містять: довідку №158 від 11.11.2015р. про фінансовий стан товариства на 31.03.2015р., а також у копіях: листи №651/10 від 27.03.2015р., №688/08 від 27.03.2015р., №654/10 від 27.03.2015р., №652/10 від 27.03.2015р., №650/06 від 27.03.2015р., №653/10 від 27.03.2015р., лист-відповідь слідчого управління головного кправління МВС України в Донецькій області №4/4611 від 03.07.2015р., наказ Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» №175 від 26.03.2015р. «Про призупинення господарської діяльності», банківські виписки за період з 01.05.2015р. до 04.11.2015р. від 04.11.2015р. та від 05.11.2015р., сертифікат Донецької торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини №2846/2/12.12-03 від 24.11.2014р., ліцензія серія АД №073827, сертифікати №5524, №5525 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3404/05-4 від 09.12.2015р. та №3401/05-4 від 09.12.2015р. відповідно.

Приписами ст.121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд розглядає це питання у судовому засіданні і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка виконання судового рішення в розумінні ст.121 ГПК України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Діючим законодавством не передбачено переліку таких обставин. Таким чином, суд оцінює докази відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх матеріалів справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з фактичних обставин справи, що є предметом розгляду по справі №905/1354/15, договором купівлі-продажу природного газу №13-425-ПР від 31.01.2013р. встановлено обовязок сплати спірної суми відповідачем, що і стало підґрунтям задоволення позовних вимог про стягнення з останнього вартості поставленого природного газу та нарахування у звязку з несвоєчасним внесенням плати пені, 3 % річних.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається споживання спірного газу для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим субєктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу.

За твердженнями відповідача, що знаходять своє підтвердження у представлених ним доказах, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областях згідно з вимогами Закону України «Про боротьбу з тероризмом», суттєво відобразилось на економічному стані та загальному рівні життєдіяльності в регіоні, на рівні платежів населення та підприємств Донецької області за поставлений газ, у тому числі.

За змістом представлених відповідачем сертифікатів Торгово-промислової палати України №5524 (вих.№3404/05-4 від 09.12.2015р.) та №5525 (№3401/05-4 від 09.12.2015р.) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчено настання обставин непереборної сили з 06.08.2014р. Приватному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», що тривають на 09.12.2015р., які унеможливили виконання договору купівлі-продажу природного газу №13-425-ПР від 31.01.2013р.

Беручи до уваги представлені відомості, підприємство знаходиться у важкому фінансовому становищі, із зазнанням значних збитків, у тому числі внаслідок проведення антитерористичної операції у Донецькій області.

Вказане свідчить про перебування підприємства у стані економічної кризи, що посилена проведенням антитерористичної операції, зокрема у Донецькій області, і дана обставина носить винятковий характер, яка у свою чергу, разом з тим, перешкоджає на даний час повному відновленню виробничої діяльності відповідача.

На даному етапі значний обсяг суми примусового стягнення може привести до несприятливих наслідків діяльності підприємства відповідача і поставить під загрозу можливість відновлення його фінансового становища.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини, наведені відповідачем в підтвердження свого скрутного становища, є винятковими і ускладнюють виконання рішення.

Аналіз у сукупності представлених відповідачем доказів відносно свого фінансового становища, врахував фактичний строк прострочення грошових зобов'язань з боку відповідача, ступінь його вини у виникненні цього спору, враховуючи обєктивні обставини складної ситуації у державі, зумовлює висновок про те, що надання запитуваного відстрочення виконання рішення не призведе до істотного порушення гарантованих ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. прав позивача на отримання коштів і тим самим, захисту майнового права та його інтересу.

Разом з тим, беручи до уваги матеріальні інтереси позивача, строк відстрочення на 1 рік необґрунтований відповідачем.

Відтак, зважаючи на викладене, врахував часткове погашення відповідачем основної суми заборгованості, загальний період прострочення та загальний термін розгляду справи, розмір суми присудженої до стягнення, а також вид господарської діяльності, який здійснює відповідач, суд дійшов висновку про доцільність відстрочення виконання рішення по даній справі на строк 6 місяців.

З огляду на таке, керуючись правом наданим ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про надання Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» відстрочення виконання рішення на 6 місяців з моменту набрання законної сили даним судовим актом.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 78, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м.Макіївка Донецької області, про стягнення 5132850,07 грн., у тому числі 4 834 638,86 грн. суми основного боргу, 280 044,23 грн. суми пені та 18166,98грн. 3% річних, задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (86125, Донецька область, м.Макіївка, вул.Артема, б.1, ЄДРПОУ 20316900, адреса для пошти: 87515, Донецька область, м.Маріуполь, а/с 15058, тел.0994500060, п/р2600607137267 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, п/р №26004619943550 у Макіївському відділені ПАТ «Промінвестбанк» у Донецькій області, МФО 300012) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р26002301921 в АТ «Ощадбанк», МФО 300012) 5118629,59 грн., у тому числі 4834638,86грн. суми основного боргу, 270209,95 грн. пені та 13780,78 грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору 72877,53 грн.

3. Надати Приватному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (86125, Донецька область, м.Макіївка, вул.Артема, б.1, ЄДРПОУ 20316900, адреса для пошти: 87515, Донецька область, м.Маріуполь, а/с 15058, тел.0994500060, п/р2600607137267 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, п/р №26004619943550 у Макіївському відділені ПАТ «Промінвестбанк» у Донецькій області, МФО 300012) відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2016р. по справі №905/1354/15 строком на 6 (шість) місяців з моменту набрання даним судовим актом законної сили.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 26.01.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2016р.

Суддя О.В. Кротінова