Рішення № 55374383, 02.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.01.16р. Справа № 904/9769/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домус-Проект", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рунатрейд", м. Дніпропетровськ

про стягнення 76 657 грн. 50 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 04.11.15р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Домус-Проект" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рунатрейд" суму заборгованості у загальному розмірі 76 657 грн. 50 коп., з яких:

- 29 000 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 1 087 грн. 50 коп. - 3% річних, 14 094 грн. 00 коп. інфляційні втрати, 5 220 грн. 00 коп. пеня, відповідно до умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 09.09.2013р. № 09/13, в редакції додаткової угоди № 1 від 01.04.2014р.;

- 16 000 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 600 грн. 00 коп. - 3% річних, 7 776 грн. 00 коп. інфляційні втрати, 2 880 грн. 00 коп. пеня, відповідно до умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 19.11.2013р. № 19/11, в редакції додаткової угоди № 1 від 01.04.2014р.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договорів про надання поворотної фінансової допомоги № 09/13 від 09.09.2013р. та № 19/11 від 19.11.2013р., в частині своєчасного повернення грошових коштів.

Відповідач витребувані судом документи не надав, у судовому засіданні 01.12.2015р. представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

В подальшому, у призначені судові засідання відповідач явку свого повноваженого представника не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.

01.12.2015р. на адресу суду надійшла заява ТОВ "Домус-Проект" про відмову від частини позовних вимог, відповідно до якої позивач відмовився від позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у загальному розмірі 45 000 грн. 00 коп. та просив суд припинити провадження в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 01.12.2015р. до 17.12.2015р.

Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами,

В порядку ст.85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

09.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Домус-Проект" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рунатрейд" (позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 09/13 (надалі Договір-1), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобовязується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених договором. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 29 000 грн. 00 коп. без ПДВ (п. 1.1., 2.1. Договору).

19.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Домус-Проект" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рунатрейд" (позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 19/11 (надалі Договір-2), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобовязується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених договором. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 16 000 грн. 00 коп. без ПДВ (п. 1.1., 2.1. Договору).

Дані договори вступають в силу з моменту їх підписання та діють до повного виконання сторонами їх зобовязань за договором. Договір може бути скасовано за згодою сторін. (п. 8.1. Договорів).

Відповідно до п. 2.3. Договорів поворотна фінансова допомога надається позикодавцем частинами. Термін надання не повинен перевищувати одного календарного дня з дати надання позичальником позикодавцю усної або письмової /на розсуд позичальника/ заявки на одержання чергового траншу. Перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позичальника.

Пунктом 3.1. Договорів встановлено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 30 листопада 2013 року.

На виконання умов Договорів позивач передав, а відповідач прийняв грошові кошти у загальній сумі 45 000 грн. 00 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжне доручення №320 від 09.09.2013р. на суму 29 000 грн. 00 коп. та платіжне доручення №324 від 19.11.2013р. на суму 16 000 грн. 00 коп.

В порушення умов Договорів відповідач у визначений Договорами строк грошові кошти в сумі 45 000 грн. 00 коп. позивачу не повернув, у звязку із чим позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 23/01/14-1 від 23.01.2014р. та листи з питання повернення фінансової допомоги від 10.02.2014р. та від 20.02.2014р.

01.04.2014р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 про зміну договорів про надання поворотної фінансової допомоги №19/11 від 19.11.2013р. та №09/13 від 09.09.2013р., за умовами якої, у звязку з неможливістю відповідача погасити суми боргу по договорам у повному обсязі в розмірі 45 000 грн. 00 коп., сторони погодилися доповнити вищенаведені договори п. 3 п.п. 3.3, відповідно до якого боржник повертає суму заборгованості по договорам, згідно із графіком повернення боргових зобовязань. Графік є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №1, зобовязання сторін, змінені цією додатковою угодою до виконання яких сторони приступили будуть виконані таким чином: - боржник зобовязується до 31.12.2014р. погасити заборгованість на користь кредитора на підставі графіку повернення боргових зобовязань. Загальна сума боргу становить 45 000 грн. 00 коп.

На виконання умов Додаткової угоди №1, 01.04.2014р. між сторонами було укладено графік повернення боргових зобовязань, відповідно до якого відповідач повинен повернути позивачу фінансову допомогу у розмірі 45 000 грн. 00 коп. до 30.10.2014р.

В порушення умов Договорів та узгодженого сторонами графіку повернення боргових зобовязань, відповідач отримані у позивача грошові кошти у визначений графіком строк не повернув, у звязку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 45 000 грн. 00 коп.

За порушення строків повернення фінансової допомоги позивач, із посиланням на ст. 230, абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, ст. 625 ЦК України, нарахував та вимагає стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% від суми боргу в сумі 8 100 грн. 00 коп.; 3% річних за період з 01.10.2013р. по 31.03.2014р. та з 31.12.2014р. по 04.11.2015р. у загальному розмірі 1 687 грн. 50 коп. та інфляційні втрати за вказаний період у загальній сумі 21 870 грн. 00 коп.

Заборгованість відповідача підтверджується: Договором, платіжними дорученнями, карткою по рахунку за 01.10.2012р. 30.09.2015р., обґрунтованим розрахунком суми позову тощо

На час розгляду справи позивачем надані докази на підтвердження оплати відповідачем основного боргу за позовом в сумі 45 000 грн. 00 коп. (банківська виписка від 30.11.2015р.) за заяву про відмову від позовних вимог в цій частині від 01.12.2015р. (а.с. 45, 46).

Доказів погашення нарахованих позивачем пені, інфляційних та 3% річних відповідачем на час розгляду справи матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі спірних Договорів, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих майново-господарських відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ст.. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 Цивільного кодексу визначений обовязок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, цивільні (господарські) зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписам ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

В силу положень ст.ст. 9, 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220 та 230-232 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

З урахуванням умов п. 3.1 Договорів та Додаткової угоди №1, строк повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 45 000 грн. 00 коп. є таким, що настав.

Враховуючи заяву ТОВ "Домус-Проект" від 01.12.15р. (а.с. 45), суд приймає відмову позивача від позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Рунатрейд" грошових коштів в сумі 45 000 грн. 00 коп. та припиняє провадження у справі в частині цих позовних вимог на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13р. № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що останнім помилково визначений строк настання грошових зобовязань відповідача за Договорами з 01.10.2013р., оскільки умовами п. 3.1. Договорів визначено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 30 листопада 2013 року.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання; боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Згідно п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.2013р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані вищенаведені приписи та виконано розрахунок заборгованості за період з жовтня 2013р. по вересень 2015р., з урахуванням індексу інфляції, визначеного у місяці, в якому платіж мав бути здійснений, а не у наступному. Крім того, позивачем було розпочато нарахування інфляційних втрат починаючи з жовтня 2013 року, тоді як прострочення зобовязання за Договорами почалось з 01.12.2013 року. У звязку із чим, згідно перерахунку, виконаного господарським судом, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 20 204 грн. 06 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Водночас, перевіркою правильності здійснення позивачем розрахунку 3% річних, з урахуванням вірно визначеного вище періоду нарахування, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних у розмірі 1586 грн. 71 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені, господарський суд зазначає наступне.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" (надалі Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Отже, Законом передбачено обовязкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобовязань.

Сторонами у спірних договорах розмір санкцій, зокрема пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобовязання позичальником не визначено.

За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 8100 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.

За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, встановлені договорами в редакції додаткової угоди, майново-господарські зобовязання перед позивачем з повернення отриманої від позивача фінансової допомоги, чим порушив умови укладених із позивачем договорів та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 1 586 грн. 71 коп. 3% річних та 20 204 грн. 06 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 45 000 грн. 00 коп. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В решті позову слід відмовити.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Домус-Проект" від позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рунатрейд" грошових коштів в сумі 45 000 грн. 00 коп. та в цій частині провадження у справі припинити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рунатрейд" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Чекмарьова, б. 3, код ЄДРПОУ 35809483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домус-Проект" (49000, м. Дніпропетровськ, пров. Добровольцев, б. 6 кв. 217, код ЄДРПОУ 35202644) 1 586 грн. 71 коп. (одну тисячу пятсот вісімдесят шість грн. 71 коп.) 3% річних, 20 204 грн. 06 коп. (двадцять тисяч двісті чотири грн. 06 коп.) інфляційних втрат, 346 грн. 23 коп. (триста сорок шість грн. 23 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_2

Повне рішення складено: 01.02.16р.