Рішення № 55374371, 21.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2016

Справа №910/29768/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Нева»

До Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України»

Про стягнення 21 848,50 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Завод «Нева» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» (далі – відповідач) про стягнення 21 848,50 грн., а саме: 17 866,90 грн. – основного боргу, 2 920,43 грн. – пені, 877,34 грн. – збитків від інфляції, 183,83 грн. – 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не виконано умови Договору № О-03\W НМЕ НМЕ0306\030113 від 03.01.13. оренди нежитлового приміщення та Договору про спільне використання технологічних мереж № DSV-02/W HMEHME0306 від 01.04.11. в частині сплати платежів за договорами, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду та нарахування ним пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.15. порушено провадження у справі № 910/29768/15 та призначено її до розгляду на 17.12.15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.01.16.

Позивач в судове засідання 21.01.16. не зявився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання 21.01.16. повторно не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду в даній справі не виконав, письмового відзиву на позовну заяву та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, повідомлення про вручення відповідачу ухвал суду від 25.11.15. та 17.12.15. наявні в матеріалах справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).

Зважаючи на те, що неявка представників не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/29768/15.

В судовому засіданні 21.01.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

03.01.13. між позивачем (далі – Орендодавець) та відповідачем (далі – Орендар) було укладено Договір № О-03\W НМЕ НМЕ0306\030113 оренди нежитлового приміщення (далі – Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає Орендарю в тимчасове платне користування (оренду) частину димаря, розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6 та гравійний майданчик, з метою розташування контейнеру площею 12 кв.м (далі – об’єкт оренди), що знаходиться у власності Орендодавця. Об’єкт оренди надається в оренду для розміщення обладнання базової станції (RBS) стільникового зв’язку відповідача (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору при передачі об’єкта оренди сторонами складається двосторонній акт прийому-передачі об’єкта оренди, який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід’ємною частиною Договору. В акті прийому-передачі вказується технічний стан об’єкта оренди на момент його передачі в оренду.

Відповідно до п. 2.4 Договору об’єкт оренди вважається переданим Орендарю в користування з моменту підписання акту прийому-передачі уповноваженими представниками сторін.

03.01.13. між позивачем і відповідачем було підписано і скріплено печатками сторін акт прийому-передачі об’єкту оренди в оренду відповідачу позивачем за Договором.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з’ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що за користування об’єктом оренди Орендар сплачує місячну орендну плату в розмірі 2 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплата орендної плати за Договором здійснюється щомісячно протягом 10 календарних днів з дати початку календарного місяця оренди, за який здійснюється оплатити. Якщо згідно з актами приймання-передачі об’єкта оренди кількість днів оренди не співпадає з кількістю календарних днів місяця оренди, за який розраховується орендна плата, то плата за користування об’єктом оренди розраховується пропорційно до використаних днів оренди. (п. 4.2 Договору).

Погодивши п. 4.3 Договору сторони домовились, що орендна плата буде нараховуватись з врахуванням індексації, шляхом щомісячного помноження орендної плати на індекс інфляції.

Нарахування орендної плати починається з дати підписання обома сторонами акта прийому-передачі об’єкта оренди.

Таким чином, з 03.01.13. почалось нарахування орендної плати за Договором позивачем відповідачу.

Позивач вказує на те, що відповідачем в порушення умов Договору не сплачено орендну плату за березень – серпень 2015 року в розмірі 12 000,00 грн. (2 000,00 грн./міс.) та за неповний вересень 2015 року на суму 1 333,33 грн.

Судом встановлено, що п. 5.1 Договору строк його дії сторонами погоджено з 03.01.13. по 03.12.15.

Згідно з п. 5.2 Договору, його дострокове розірвання може мати місце з підстав, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 5.3 Договору, при бажанні достроково звільнити об’єкт оренди і припинити дію Договору, Орендар попереджає про це Орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до такого звільнення.

Листом № 15/354/0121 від 19.08.15. відповідач звернувся до позивача, в якому вказав на те, що гарантує сплату наявно заборгованості та на підставі п. 5.3 Договору просить позивача вважати Договір розірваним з 20.09.15.

Отже, судом встановлено, що дію Договору було припинено за взаємною згодою сторін з 20.09.15.

Згідно з п. 4.6 Договору датою припинення нарахування орендної плати вважається дата припинення дії Договору або його дострокового розірвання.

Таким чином, оскільки Договір за взаємною згодою сторін було припинено з 20.09.15., то за вересень 2015 року орендна плата нараховується з 01.09.15. по 19.09.15. включно, а не 20.09.15., як те вбачається з розрахунку позивача.

При цьому судом враховано п. 4.2 Договору щодо пропорційного розрахунку орендної плати до використаних днів оренди.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за Договором за вересень 2015 року становить 1 266,67 грн. (2 000,00 грн.:30 днів у місяці*19 днів до дати припинення Договору), а не 1 333,33 грн. за 20 днів вересня, як те вбачається з розрахунку позивача.

Заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за Договором за березень – серпень 2015 року включно становить 12 000,00 грн.

У випадку розірвання Договору, завершення його дії внаслідок прийняття судового рішення Орендодавець повинен після дати розірвання Договору або набуття судовим рішенням остаточної сили надати Орендарю термін у 60 днів для демонтажу телекомунікаційного та іншого обладнання. Оренда за цей період підлягає оплаті. По закінчення даного терміну Орендар сам демонтує або забезпечить демонтаж телекомунікаційного та іншого обладнання (п. 5.4 Договору).

При цьому відповідно до п. 5.6 Договору об’єкт оренди вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами двостороннього акту прийому-передачі.

За твердженням позивача, об’єкт оренди за актом приймання-передачі відповідачем позивачу не повертався, вказаного відповідачем не спростовано та зворотнього Орендарем не доведено, а згідно наявних в матеріалах справи листів сторін № 15/ЗТУ/0180-Н06 від 12.10.15. та № 324 від 16.10.15. вбачається, що відповідач використав 60 календарних днів (з 20.09.15. по 18.11.15. включно) для демонтажу обладнання базової станції, передбачених п. 5.4 Договору, а тому за умовами Договору з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 000,00 грн. орендної плати, що підлягає оплаті за 60 днів, наданих Орендарю для демонтажу обладнання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17 266,67 грн. (12 000,00 грн. + 1 266,67 грн. + 4 000,00 грн.) заборгованості зі сплати орендної плати за Договором, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Положеннями п. 3.3.8 Договору передбачено, що Орендар укладає з Орендодавцем окремий договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача і сплачує Орендодавцю за трансформування та перетворення електроенергії у відповідності до такого договору. Платежі за трансформування та перетворення електроенергії Орендодавцем проводяться Орендарем згідно договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача. Термін оплати – 10 діб з часу отримання виставлених рахунків (п. 4.4 Договору).

01.04.11. між позивачем (далі – Власник мереж) та відповідачем (далі – Користувач) було укладено Договір про спільне використання технологічних мереж № DSV-02/W HMEHME0306 (далі – Договір від 01.04.11.), відповідно до п. 1.1, п. 1.2 якого Власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача а Користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору, в тому числі за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії і втрати в ЛЕП і трансформаторах. Передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатка "Однолінійна схема", наданого Власником мереж з обов'язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії. Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з додатком «Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії». Плата за використання електричних мереж власника мереж вноситься Користувачем на підставі рахунка, одержаного від Власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 3 дні (п. 4.1, п. 7.3 Договору від 01.04.11.).

Строк Договору від 01.04.11. сторонами погоджено до 31.12.11. та встановлено, що він вважається продовженим на кожний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його терміну не буде заявлено однією зі сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Доказів відмови від Договору від 01.04.11. сторонами матеріали справи не містять, а тому суд дійшов висновку, що вказаний договір автоматично пролонгувався.

Рапортом про відпуск електроенергії відповідачу від 20.08.15. підтверджується факт спожитої електроенергії в обсязі 1480 кВт.

Рахунком-фактурою № 3884 від 20.08.15., виданого ПАТ «Хмельницькобленерго» ,визначено тариф у розмірі 1,502 грн.

Отже, розрахунок здійснюється таким чином: 1480 х 1,502, х 20% = 444, 592 грн.

31.08.15. ПАТ «Завод «Нева» виставлено рахунок на оплату спожитої електроенергії відповідно до Договору від 01.04.11. у сумі 533,51 грн. з ПДВ, крім того, 31.08.15. між позивачем та відповідачем підписано акт здачі приймання робіт (надання послуг) щодо трансформації електроенергії за серпень 2015 року, відповідно до якого замовник не має претензій до виконавця.

Проте, відповідач вказані грошові кошти позивачу не сплатив, чим порушив умови Договору від 01.04.11. в частині оплати отриманих послуг з надання у використання електричних мереж, а тому грошові кошти в розмірі 533,51 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з’ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 877,34 грн. – збитків від інфляції, 183,83 грн. – 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 877,34 грн. збитків від інфляції та 161,64 грн. 3% річних. В іншій частині в розмірі 22,19 грн. 3% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам позивач на підставі п. 7.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 920,43 грн. пені.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що стягнення заборгованості з орендної плати провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання та на підставі викладеного вище здійснено перерахунок пені з урахуванням приписів ст. 232 ГК України про те, що пеня нараховується з моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов’язання (тобто шість місяців починають обчислюватись від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов’язання) та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 342,96 грн. пені. В іншій частині в розмірі 577,47 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82– 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, б. 7; ідентифікаційний код 22599262) на користь Публічного акціонерного товариства «Завод «Нева» (29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, б. 6; ідентифікаційний код 14307972) 17 266 (сімнадцять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 67 коп. – заборгованості зі сплати орендної плати, 533 (п’ятсот тридцять три) грн. 51 коп. – заборгованості з оплати послуг з трансформації електроенергії, 877 (вісімсот сімдесят сім) грн. 34 коп. - збитків від інфляції, 161 (сто шістдесят одну) грн. 64 коп. - 3% річних, 2 342 (дві тисячі триста сорок дві) грн. 96 коп. - пені., 1 180 (одну тисячу сто вісімдесят) грн. 85 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.01.16.

Суддя Т.М. Ващенко