Постанова № 55374334, 26.01.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"26" січня 2016 р. № 820/11878/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

Суддів Зінченко А.В., Тітов О.М.,

за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання дій незаконними та скасування наказу ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати дії Державної фіскальної служби України щодо прийняття п.п. 1.1. п. 1 наказу Державної фіскальної служби України від 17.11.2015 за № 913 в частині звільнення позивача, ОСОБА_1 з посади начальника Харківської митниці ДФС, - протиправними

2. Скасувати п.п. 1.1. п. 1 наказу Державної фіскальної служби України від 17.11.2015 за № 913 в частині звільнення позивача, ОСОБА_1 з посади начальника Харківської митниці ДФС.

В обґрунтування позову зазначено, що 17 листопада 2015 року Державною фіскальною службою України було винесено наказ №913 «Про результати перевірки Харківської митниці ДФС», за п.п. 1.1. п. 1 якого прописано, що на підставі п.1 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення підлягає звільненню із займаної посади начальник Харківської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_1.

Підставою для винесення даного спірного наказу, як і самої перевірки Харківської митниці ДФС, являється наказ Державної фіскальної служби №478 від 02.10.2015 року.

Згідно наказу ДФС від 17.11.2015 року порушенням та підставою для звільнення із займаної посади Позивача, Відповідачем визначено неналежне виконання службових обов'язків з організації роботи та контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів, що призвело до невиконання індикативних показників доходу з податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, порушень вимог ст. ст. 104, 336, 337 Митного кодексу України, Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Міністерством фінансів України від 30.05.2012 року за №651.

Також позивачем зазначено, що на час звернення до суду та на дату винесення спірного наказу позивач перебуває на «лікарняному» у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю, про існування спірного наказу та його положення йому ніхто офіційно не повідомляв, про його існування Позивачу стало відомо із відомчих джерел розповсюдження публічної інформації.

Позивач з діями та наказом Державної фіскальної служби України щодо прийняття п.п. 1.1. п. 1 наказу Державної фіскальної служби України від 17.11.2015 за № 913 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Харківської митниці ДФС не погоджується, вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Харківської митниці ДФС відповідно до наказу голови ДФС України Білоуса І.О. від 04.12.2014 №1731-0 та по даний час продовжує перебувати на даній посаді, має спеціальне звання радника податкової та митної справи 1 рангу. Свою діяльність Позивач здійснює на підставі п.9 Положення про Харківську митницю ДФС, затвердженого наказом ДФС України від 27,08.2014 №79 (із змінами та доповненнями, далі - Положення №79) та п.п.2.1.1 п.2.1 Регламенту, затвердженого наказом Харківської митниці ДФС від 24.12.2014 №6 (із змінами та доповненнями).

17 листопада 2015 року Державною фіскальною службою України було винесено наказ №913 «Про результати перевірки Харківської митниці ДФС», за п.п. 1.1. п. 1 якого прописано, що на підставі п.1 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення підлягає звільненню із займаної посади начальник Харківської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_1.

Підставою для винесення даного спірного наказу, як і самої перевірки Харківської митниці ДФС, являється наказ Державної фіскальної служби №748від 02.10.2015 року, за результатами проведення якої у відповідності до наказу ДФС України від 17.11.2015 №913, зокрема, встановлено:

1. Не забезпечення виконання індикативних показників надходжень загального фонду бюджету у липні та серпні 2015 року.

2. Не забезпечення виконання індикативних показників доходів з ПДВ, ввізного та вивізного мита, що були доведені відповідними наказами ДФС України.

3. Неналежне виконання ч. 1 ст.55 Митного кодексу України, п.п.4.5.10 п.4.5 розділу 4 Порядку №651, що виразилось у не проведенні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митному органі інформацією попередніх декларацій. Вказане порушення призвело до наявності різниці митних платежів у сумі 372,5 тис. грн. (287,9 тис. грн. + 84,6 тис. грн.) порівняно з фактично сплаченими та ймовірну різницю митних платежів у розмірі 10502,8тис.грн.

4. Порушення п.10 СТ.58 Митного кодексу України, що зумовило наявність суму ймовірних донарахувань митних платежів близько 3972,94 тис. грн.

5. Не забезпечення належного контролю за правильністю визначення коду товарів згідно з УКТЗЕД при митному оформленні товарів.

6. Порушення вимог ст.ст. 336 та 337 Митного кодексу України у частині перевірки документів, надання яких передбачено ч. 3 ст.335 цього Кодексу, щодо права володіння та користування та/або розпорядження ввезеними товарами, що ставить під сумнів законність митного оформлення товарів.

7. Порушення 4.7 ст.55 Митного кодексу України щодо незабезпечення фінансовою гарантією митних платежів у III кварталі 2015 року на суму 4941,5 тис. грн. внаслідок штучного подрібнення товарних партій.

8. Порушення вимог ст.104 Митного кодексу України та Порядку №651 у частині невнесення до графи 31 митної декларації достатніх для ідентифікації ознак товару.

9. Не забезпечення контролю за дотриманням суб'єктами ЗЕД вимог Митного кодексу України під час ввезення на митну територію України товарів у митному режимі переробки товарів. Внаслідок чого ймовірні нарахування могли скласти близько 188Д6 тис. грн.

10. Не здійснення належного контролю за оформленням товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, тощо.

Таким чином ДФС України вважає, що викладені обставини свідчать про грубе порушення своїх посадових обов'язків Позивачем, враховуючи розмір ймовірної шкоди (близько 20 млн. грн.)

Суд зазначає, що під час проведення вказаної перевірки та за результатами перевірки надавались відповідні змістовні пояснення та зауваження по суті описаних фактів зі сторони її учасників, посадових осіб Харківської митниці.

Також судом встановлено, що раніше ОСОБА_1 не притягувався до дисциплінарної відповідальності, що також підтверджено і самим позивачем.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Ст. 147 Кодексу законів про працю України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Ст. 14 Закону України "Про держану службу" встановлено особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців, зокрема те, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Суд зазначає, що в даному випадку норми Закону України «Про державну службу» є спеціальними по відношенню до Кодексу законів про працю. Тобто, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків до державного службовця поряд із звільненням та попередженням можуть застосовуватись заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

В свою чергу ст. 41 Кодексів законів про працю України, передбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Так, зокрема, відповідно до п.1ч.1 ст.41 крім підстав, передбачених статтею 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про те, чи є те чи інше порушення трудових обов'язків грубим, визначається абзацом 2 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.22.1993 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». Вказаним положенням Постанови передбачено, що суд, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду і чи є порушення одноразовим чи тривалим.

Верховний Суд вважає неможливим звільнення працівникам за пунктом 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер, зокрема, не дає підстав для звільнення за цим пунктом у зв'язку з послаблення контролю за роботою підлеглих працівників. Наведене також підтверджується сталою правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в ухвалі від 18.11.2004 р. по справі за позовом громадянина Г. до Антимонопольного комітету України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи зі змісту п. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України підставою для звільнення керівника за цією нормою є вчинення ним одноразового грубого порушення трудових обов'язків, а не тривале, зокрема, неналежне керівництво роботою установи, ослаблення контролю за роботою підлеглих тощо).

Згідно положень ст. 244-2 КАС України рішення ВСУ, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідності з рішенням ВСУ.

Як зазначалось судом вище підставою для винесення оскарженого наказу в частині позивача були саме висновки відповідача, щодо тривалих порушень з боку позивача, а саме:

1. Не забезпечення виконання індикативних показників надходжень загального фонду бюджету у липні та серпні 2015 року.

2. Не забезпечення виконання індикативних показників доходів з ПДВ, ввізного та вивізного мита, що були доведені відповідними наказами ДФС України.

3. Неналежне виконання ч. 1 ст.55 Митного кодексу України, п.п.4.5.10 п.4.5 розділу 4 Порядку №651, що виразилось у не проведенні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митному органі інформацією попередніх декларацій. Вказане порушення призвело до наявності різниці митних платежів у сумі 372,5 тис. грн. (287,9 тис. грн. + 84,6 тис. грн.) порівняно з фактично сплаченими та ймовірну різницю митних платежів у розмірі 10502,8тис.грн.

4. Порушення п.10 СТ.58 Митного кодексу України, що зумовило наявність суму ймовірних донарахувань митних платежів близько 3972,94 тис. грн.

5. Не забезпечення належного контролю за правильністю визначення коду товарів згідно з УКТЗЕД при митному оформленні товарів.

6. Порушення вимог ст.ст. 336 та 337 Митного кодексу України у частині перевірки документів, надання яких передбачено ч. 3 ст.335 цього Кодексу, щодо права володіння та користування та/або розпорядження ввезеними товарами, що ставить під сумнів законність митного оформлення товарів.

7. Порушення 4.7 ст.55 Митного кодексу України щодо незабезпечення фінансовою гарантією митних платежів у III кварталі 2015 року на суму 4941,5 тис. грн. внаслідок штучного подрібнення товарних партій.

8. Порушення вимог ст.104 Митного кодексу України та Порядку №651 у частині невнесення до графи 31 митної декларації достатніх для ідентифікації ознак товару.

9. Не забезпечення контролю за дотриманням суб'єктами ЗЕД вимог Митного кодексу України під час ввезення на митну територію України товарів у митному режимі переробки товарів. Внаслідок чого ймовірні нарахування могли скласти близько 188Д6 тис. грн.

10. Не здійснення належного контролю за оформленням товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, тощо.

Отже виходячи з вище викладеного колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутня така класифікуюча ознака п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпПУ як одноразове грубе порушення, оскільки згідно висновків відповідача існують тривалі порушення з боку позивача, а отже п.п. 1.1. п. 1 наказу Державної фіскальної служби України від 17.11.2015 року за № 913 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Харківської митниці ДФС є таким що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а отже підлягає скасуванню.

Крім цього суд зазначає, що є також підставою для скасування п.п. 1.1. п. 1 наказу Державної фіскальної служби України від 17.11.2015 року за № 913, що відповідачем під час винесення оскарженого наказу, що було підтверджено в судовому засіданні представником відповідача, не було враховано заперечення з боку Харківської митниці ДФС до акту комплексної перевірки Харківської митниці ДФС від 20.10.2015 року № 1949/99-99-14-14-01-01-21.

Щодо позовних вимог, а саме: визнання дій Державної фіскальної служби України щодо прийняття п.п. 1.1. п. 1 наказу Державної фіскальної служби України від 17.11.2015 за № 913 в частині звільнення позивача, ОСОБА_1 з посади начальника Харківської митниці ДФС, - протиправними, то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки винесення оскарженого є виключним правом відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання дій незаконними та скасування наказу - задовольнити частково.

Скасувати п.п. 1.1. п. 1 наказу Державної фіскальної служби України від 17.11.2015 року за № 913 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Харківської митниці ДФС.

В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 29 січня 2016 року.

Головуючий суддя Спірідонов М.О.

Судді Зінченко А.В.

Тітов О.М.