Рішення № 55374162, 28.01.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.01.16р. Справа № 904/11250/15

За позовом Новомосковської міської ради, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область

до приватного підприємства "АНДРІЙ", м.Новомосковськ, Дніпропетровська область

про внесення змін до договору оренди

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 34 від 13.01.16р..

СУТЬ СПОРУ:

Новомосковська міська рада, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до приватного підприємства "Андрій", м.Новомосковськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) в якому позивач просить суд у пункті 5 договору оренди земельної ділянки від 21.10.2008р. №04:08:126:00080, цифри "323268,40грн." - (нормативно грошова оцінка земельної ділянки), змінити на "760128,00грн. (сімсот шістдесят тисяч сто двадцять вісім грн. 00 коп.)" та зазначити: згідно довідки витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення на 2014 рік.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прийняття Новомосковською міською радою рішення від 09.07.2013р. №855 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Новомосковська» пунктом 1 якого було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Новомосковська, згідно з якою базова вартість одного кв. м. земель міста становить 104,03 грн/кв.м, а зональний коефіцієнт, який характеризує залежність рентного доходу від ступеню містобудівної цінності території (економіко-планувальної зони) - від 0,59 до 2,5, пунктом 5 зазначеного рішення зобов'язано землекористувачів внести зміни в договори оренди землі в частині розрахунку орендної плати за земельні ділянки.

За результатами розгляду позовної заяви від 30.12.2015р. за вих.№2788 ухвалою суду від 04.01.2016р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 28.01.2016р.

12.01.2016р. від позивача надійшло клопотання про об'єднання однорідних справ обґрунтоване тим, що в провадженні господарського суду (суддя Мартинюк С.В.) перебуває справа №904/11249/15 між тими ж сторонами і про той же предмет спору.

Пунктом 3.6. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Зважаючи на те, що справи перебуваю в проваджені різних суддів відсутні підстави для об'єднання однорідних справ в одне провадження, а відтак в задоволенні клопотання слід відмовити.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 14.01.2016р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 11.01.2016р.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 14.01.2016р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 12.01.2016р. та явкою представника в судове засідання.

28.01.2016р. повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про об'єднання справ та клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, про що подав відзив на позовну заяву.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

На думку суду неявка у судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 28.01.2016р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2008 року між Новомосковською міською радою (далі по тексту - позивач, орендодавець) та приватним підприємством «Андрій» (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 04:08:126:00080 (далі по тексту - договір).

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець на підставі 20 сесії 5 скликання, згідно рішення від 17.09.2008 року №609 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Сучкова-вул.Транспортна.

Пунктом 2 договору передбачено, що загальна площа земельної ділянки 0,4280га, в тому числі 0,4280га- забудовані землі.

Згідно з пунктом 3 договору на земельній ділянці знаходиться багатофункціональний автокомплекс.

Земельна ділянка передається в оренду для транспорту, зв'язку (пункт 4 договору).

Відповідно до пункту 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 323268,40грн.

Відповідно до пункту 8 договору даний договір укладається на термін 2 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Новомосковською міською радою прийнято рішення від 09.07.2013р. №855 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Новомосковська» відповідно до 1 пункту якого було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Новомосковська, згідно з якою базова вартість одного кв. м земель міста становить 104,03 грн/кв.м, а зональний коефіцієнт, який характеризує залежність рентного доходу від ступеню містобудівної цінності території (економіко-планувальної зони) - від 0,59 до 2,5.

Пунктом 5 зазначеного рішення зобов'язано землекористувачів внести зміни в договори оренди землі в частині розрахунку орендної плати за земельні ділянки.

На адресу відповідача було направлено лист від 31.03.2014р. за вих.№587 про направлення для підписання додаткових угод та розрахунків до договорів оренди земельної ділянки.

Вказаний лист відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

18.12.2015 року Новомосковською міською радою відповідачу було надіслано претензію з вимогою про необхідність підписання додаткових угод з Новомосковською міською радою щодо внесення змін до договорів оренди.

Відповідачем в особі директора Гесяна претензію від 18.12.2015р. за вих.№2701 отримано 18.12.2015р. і надано відповідь, що вимоги позивача є безпідставними і у разі незгоди з позицією відповідача позивач має право звернутися до господарського суду для вирішення даного питання в судовому порядку.

Враховуючи, що досудовий порядок не дав бажаного результату позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав заперечення на позовну заяву та повідомив наступне.

Відповідач позовні вимоги не визнає з огляду на те, що на момент укладання спірного договору останнім було дотримано всі вимоги Закону України "Про оренду землі", а саме всі істотні умови передбачені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", в тому числі і розмір орендної плати з урахуванням індексації за користування земельною ділянкою. Розмір орендної плати визначено в процентному відношенні до нормативно-грошової оцінки землі. Нормативно-грошова оцінка землі фіксована та визначена в додатку до договорів який є невід'ємною частиною договору оренди землі.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною 1 статті 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. За приписами статей 126, 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Як визначено статтею 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата.

За приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України "Про оцінку земель", відповідно до абзацу п'ятого статті 5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, зацікавлені у проведенні оцінки земельних ділянок (стаття 6 Закону).

Відповідно до статей 15, 18 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина 2 вказаної норми).

Відповідно до статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується рішенням відповідної сільської, селищної і міської ради.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Станом на час розгляду справи відповідні зміни до спірного договору оренди землі не внесені.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м.Новомосковськ, вул.Сучкова-вул.Транспортна, яка знаходиться у користуванні відповідача становить 760128,00грн.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який не визнаний недійсним в суді адміністративної юрисдикції і є належним доказом даних про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки в силу положень ст.ст.5, 6, ч.2 ст.20 Закону України "Про оцінку земель", підпункту 14.1.125. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України.

Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1218,00грн.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановами Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, від 23.11.2015р. по справі №904/2640/15, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись положеннями Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 628, 632, 651, 652, 653 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У пункті 5 договору оренди земельної ділянки від 21.10.2008р. №04:08:126:00080, цифри "323268,40грн." - (нормативно грошова оцінка земельної ділянки), змінити на "760128,00грн. (сімсот шістдесят тисяч сто двадцять вісім грн. 00 коп.)" та зазначити: згідно довідки витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення на 2014 рік.

Стягнути з приватного підприємства "Андрій" (51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, площа Перемоги, 32; ідентифікаційний код 30691501) на користь Новомосковської міської ради (51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Радянська, 14; ідентифікаційний код 04052206) 1218,00грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) судового збору, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

02.02.2016 року

Суддя ОСОБА_2