Рішення № 55374137, 28.01.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 січня 2016 р. Справа № 902/1636/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля", код ЄДРПОУ 34470937 (61002, м. Харків, вул. Петровського, 7)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Гайсин", код ЄДРПОУ 39673805 (23700, Вінницька область, Гайсинський район, м. Гайсин, вул. Івана Франка, 26)

про стягнення 147625,6 грн.

за участю секретаря судового засідання Здорик Я.С.

представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 16.12.2015;

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Торговий дім "Золота миля" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Гайсин" 147625,60 грн.

Ухвалою суду від 23.12.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1636/15 та призначено її до розгляду на 12.01.2016 р.

Ухвалою суду від 12.01.2016р. розгляд справи відкладено на 28.01.2016р. у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням останнім витребуваних судом доказів.

Позивач 12.01.2016р. подав заяву до суду про уточнення позовних вимог, де зазначає, що відповідач по п/д №56 від 30.12.15р. на суму 10000,00грн; п/д №67 від 06.01.16р. на суму 15000,00грн., а тому сума боргу становить 122625,60грн., яку просить стягнути.

26.01.2016р. від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 107625,60 грн., мотивуючи тим, що відповідачем 30.12.2015р., 06.01.2016р. та 12.01.2016р. частково погашено суму основного боргу на загальну суму 40000,00 грн.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, визначених судом доказів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою від 12.01.2016р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією і факт отримання якої підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 2370000266719.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.06.2015 року між Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гайсин" (за договором - покупець) укладено договір поставки № КО-15/06.2015, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у встановлені строки товар у власність покупця відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов даного договору.

Згідно із п. 2.1 договору поставка товару здійснюється постачальником на підставі узгодженого сторонами замовлення.

Відповідно до п. 2.2. договору постачальник поставляє товар покупцю на умовах СРТ (23700, Вінницька обл., Гайсинський район, м. Гайсин, вул. Івана Франка, буд. 26) відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року, якщо інше не узгоджено Сторонами додатково у Замовлені.

Згідно п. 2.5 договору асортимент, кількість, ціна та інші характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у товарних (товарно-транспортних) накладних, які мають відповідати Замовленню. Відступлення у накладній від змісту замовлення допускається тільки за письмовою згодою Покупця. Ціна на товар, після узгодження замовлення, може змінюватися виключно за погодженням сторін.

В розділі 5 договору сторони погодили ціну та порядок розрахунків. загальна сума Договору складає суму товару, отриманого за всіма накладними на у) постачання товару за цим Договором (п. 5.1. договору).

Відповідно до п.п. 5.2., 5.4.договору ціна на товар формується в українській національній валюті, включаючи ГІДВ, за винятком товарів (операцій), що звільняються від оподаткування податком на додану вартість згідно діючого законодавства. Ціна на товар включає всі витрати пов'язані з умовами поставки товару.

Згідно п. 5.5. договору покупець здійснює розрахунки за поставлений Товар на умовах відстрочки платежу - протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки Товару. Датою поставки є дата передачі товару Постачальником Покупцеві на умовах, передбачених цим Договором.

В п. 5.6. договору сторони погодили, що грошові кошти, які отримані від покупця на підставі договору, першочергово зараховуються постачальником на погашення простроченоїзаборгованості за поставлений товар (у випадку наявності такої), в другу чергу - як оплата за Товар, який був поставлений Постачальником, але строк оплати якого ще не настав, а залишок - на оплату неустойки (штрафів та пені), яка застосовується до Покупця за порушення умов Договору.

Відповідно до п.п. 5.7., 5.8. договору, датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника або надходження грошових коштів до каси постачальника; розрахунки за Товари здійснюються покупцем в українській валюті - гривні.

Згідно п.п. 11.1. договір діє з моменту його підписання сторонами по 31.12.2015р.; дія договору припиняється з закінченням терміну його дії та після виконання сторонами своїх зобов"язань за цим договором.

З матеріалів справи судом встановлено що, позивач взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на загальну суму 1315494,25грн. на підставі видаткових накладних: №2320 від 15.06.2015р. на суму 179400,00грн; №2591 від 02.07.2015р. на суму 35543,75грн; №2593 від 02.07.2015р. на суму 204162,00грн; №3022 від 30.07.2015р. на суму 139176,00грн; №3072 від 04.08.2015р. на суму 58808,75грн; №3174 від 12.08.2015р. на суму 342500,00грн; №3357 від 21.08.2015р. на суму 420,00грн; №3447 від 27.08.2015р. на суму 1500,00грн; №3454 від 27.08.2015р. на суму 35543,75грн; №4225 від 06.10.2015р. на суму 14217,50грн; №4226 від 06.10.2015р. на суму 13360,00грн; №4515 від 22.10.2015р. на суму 1562,50грн; №4724 від 30.10.2015р. на суму 36300,00грн; №4725 від 30.10.2015р. на суму 253000,00грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої договірні зобовязання виконав частково, провівши оплату за отриманий товар на суму 1167868,65грн., а саме: п/д №122 від 15.06.15р. на суму 55000,00грн; п/д №206 від 01.07.15р. на суму 124400,00грн; п/д №91 від 14.07.15р. на суму 25000,00грн; п/д №101 від 15.07.15р. на суму 25000,00грн; п/д №110 від 16.07.15р. на суму 25000,00грн; п/д №115 від 20.07.15р. на суму 50000,00грн; п/д №133 від 20.07.15р. на суму 50000,00грн; п/д №140 від 22.07.15р. на суму 50000,00грн; п/д №143 від 22.07.15р. на суму 14705,75грн; п/д №329 від 19.08.15р. на суму 35000,00грн; п/д №341 від 21.08.15р. на суму 50000,00грн; п/д №349 від 21.08.15р. на суму 50000,00грн; п/д №361 від 26.08.15р. на суму 25000,00грн; п/д №379 від 27.08.15р. на суму 12984,75грн; п/д №421 від 02.09.15р. на суму 50000,00грн; п/д №437 від 04.09.15р. на суму 20000,00грн; п/д №450 від 07.09.15р. на суму 20000,00грн; п/д №471 від 08.09.15р. на суму 20000,00грн; п/д №479 від 09.09.15р.на суму 25000,00грн; п/д №490 від 10.09.15р. на суму 30000,00грн; п/д №511 від 11.09.15р. на суму 30000,00грн; п/д №524 від 14.09.15р. на суму 25000,00грн; п/д №538 від 15.09.15р. на суму 25000,00грн; п/д №541 від 16.09.15р. на суму 14000,00грн; п/д №567 від 17.09.15р. на суму 20000,00грн; п/д №581 від 18.09.15р. на суму 20000,00грн; п/д №593 від 21.09.15р. на суму 15000,00грн; п/д №616 від 23.09.15р. на суму 10000,00грн; п/д №623 від 23.09.15р. на суму 15000,00грн; п/д №635 від 24.09.15р. на суму 10000,00грн; п/д №651 від 25.09.15р. на суму 10000,00грн; п/д №663 від 28.09.15р. на суму 10000,00грн; п/д №721 від 13.10.15р. на суму 10963,75грн; п/д №865 від 29.10.15р. на суму 27577,50грн; п/д №985 від 25.11.15р. на суму 23236,90грн; п/д №1022 від 30.11.15р. на суму 20000,00грн; п/д №1043 від 01.12.15р. на суму 100000,00грн.

На день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар по вищезазначеним накладним складала 147625,60грн.

Після порушення провадження у справі відповідач станом на 28.01.2016р. перерахував на рахунок позивача 40000,00грн. ( п/д №56 від 30.12.15р. на суму 10000,00грн; п/д №67 від 06.01.16р. на суму 15000,00грн; п/д №81 від 12.01.16р. на суму 150000,00грн.).

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на день розгляду справи в суді становить 107625,60 грн.

Не проведення відповідачем розрахунків за отриманий товар стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Позивач 12.01.2016р. подав заяву до суду про уточнення позовних вимог, де зазначає, що відповідач по п/д №56 від 30.12.15р. на суму 10000,00грн; п/д №67 від 06.01.16р. на суму 15000,00грн., а тому сума боргу становить 122625,60грн., яку просить стягнути.

В силу дії ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розяснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Проте, позивач не оформив подані пояснення як заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим суд констатує, що подана позивачем заява про уточнення позовних вимог від 11.01.2016р. за своєю процесуальною формою та змістом не є у розумінні ГПК України заявою про зменшення розміру позовних вимог. Адже такі пояснення не містять конкретної вимоги позивача щодо зменшення розміру позовних вимог, а лише інформують про факт проведення відповідачем оплати позивачеві за договором на суму 15000грн. після порушення провадження у справі. Окрім того, позивачем не наведено жодних аргументів в обґрунтування наявності позиції в останнього щодо відмови від позову в частині стягнення 15000 грн. За таких умов, у суду відсутні також підстави розцінювати наведені пояснення як такі, що свідчать про відмову позивача від позовних вимог в цій частині.

26.01.2016р. від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 107625,60 грн., мотивуючи тим, що відповідачем 30.12.2015р., 06.01.2016р. та 12.01.2016р. частково погашено суму основного боргу на загальну суму 40000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 28.01.2016р. позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 21.01.2016р., підтримав в повному обсязі.

Відповідно до 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011, № 18, під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Оскільки заява про зменшення позовних вимог прийнята господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 107625,60 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору про поставки №К-О-15/06.2015 від 15.06.2015 . між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу в розмірі 107625,60грн, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 107625,60грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі.

На підставі ст.49 ч.2 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено 2215,00 грн. судового збору, що стверджується платіжним дорученням №5590 від 16.12.2015 року, тоді як мало б бути сплачено 2214,38 грн., тобто переплата становить 0,62 грн., яка підлягає поверненню з Державного бюджету.

Питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ст.7 Закону України " Про судовий збір " сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог, або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

28.01.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Гайсин", код ЄДРПОУ 39673805 (23700, Вінницька область, Гайсинський район, м. Гайсин, вул. Івана Франка, 26) на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля", код ЄДРПОУ 34470937 (61002, м. Харків, вул. Петровського, 7) 107625,60 грн. основного боргу та 1614,38грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4.Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 02 лютого 2016 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (23700, Вінницька область, Гайсинський район, м. Гайсин, вул. Івана Франка, 26)