Постанова № 55374022, 27.01.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року № 813/4156/14

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Булавко О.З.,

за участі представників сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача - Юрченка Ю.А., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "НПК - Галичина" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

відкрите акціонерне товариство "НПК - Галичина" (далі - ВАТ "НПК - Галичина", позивач) звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВПП у м. Львові МГУ Міндоходів, відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень № 0000023400 від 24.01.2013 року та № 0000013400 від 24.01.2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на безпідставність проведеної відповідачем камеральної перевірки, за результатами якої було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Позивач зазначає, що службові особи відповідача при проведенні вказаної перевірки перевищили свої службові повноваження, визначені Податковим Кодексом України. Так, згідно ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Однак, відповідачем не здійснювалась перевірка податкової звітності суцільним порядком, а проводилась перевірка своєчасності сплати узгодження суми податкового зобов'язання до бюджету, порядок проведення якої визначений ст. 75 ПК України. Відтак, враховуючи викладене, позивач вважає, що винесені з порушенням податкового законодавства податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

В судове засідання представник позивача не прибув. Вкотре скерував на адресу суду електронне повідомлення № 17 від 26.01.2016 року за вх. № 1633 від 27.01.2016 року, в якому просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника.

В попередніх судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.

Суд зазначає, що представник позивача неодноразово повідомлявся про час та дату розгляду справи. Крім того, станом на дату прийняття рішення судом в повному обсязі було досліджено матеріали справи та надано їм належну юридичну оцінку, закінчено з'ясування обставин та перевірку їх доказами, здійснено перехід до судових дебатів. На запитання про наявність додаткових пояснень та доказів представник позивача 29.12.2015 року відповів заперечно.

Таким чином, суд дійшов висновку проводити судові дебати у відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. Свою позицію виклав у письмових запереченнях, суть яких полягає в наступному. Відповідач покликається на постанову Господарського суду Львівської області від 08.08.2007 року у справі № 13/190А (5/1489-25/348) за позовом ВАТ "НПК - Галичина" до ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень на загальну суму 11 596 284,00 грн., зокрема: № 000325/23-0 від 15.08.2002 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6203563,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1598862,00 грн., № 000326/23-0 від 15.08.2002 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 3425790,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 368069,00 грн., якою в задоволенні позову відмовлено. В подальшому, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2008 року постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова - про задоволення позову. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2012 року у справі № 13/190А (5/1489-25/348) постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2008 року скасовано, залишено в силі постанову господарського суду Львівської області від 08.08.2007 року. Таким чином, грошове зобов'язання було узгоджено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2012 року. У відповідності до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Абзац п'ятий п.56.18 ст.56 ПК України передбачає, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Також представник відповідача наголосив, що під час проведеної податковим органом перевірки з'ясовувались питання щодо порушення терміну подання звітності, правильність визначення об'єкта оподаткування та нарахованого грошового зобов'язання, а також несвоєчасної сплати визначеного платником податку грошового зобов'язання, у зв'язку з чим відповідач діяв в межах передбачених чинним законодавством. Враховуючи вказане, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Крім того, 15.12.2015 року представник відповідача скерував на адресу суду додаткові пояснення за вх. № 40928, в яких роз'яснив, яким чином було проведено розрахунок штрафної санкції та чи було враховано існуючу на момент проведення перевірки переплату з податку на прибуток.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ВАТ "НПК - Галичина", код ЄДРПОУ 00152388, знаходиться за адресою: 82103, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82.

04.01.2013 року службовими особами відповідача було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету ВАТ "НПК - Галичина", за результатами якої складено акт № 1/34-00/00152388 від 04.01.2013 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення п. 57.3. ст. 57 ПК України, ВАТ "НПК - Галичина" несвоєчасно сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання з ПДВ (із затримкою, більшою 30 календарних днів) в сумі 7802425,00 грн. та штрафної санкції за несвоєчасну сплату в сумі 1560485,00 грн.; з податку на прибуток (із затримкою, більшою 30 календарних днів) в сумі 3475837,34 грн. та штрафної санкції за несвоєчасну сплату в сумі 695167,47 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта, податковим органом винесені:

- податкове повідомлення - рішення № 0000023400 від 24.01.2013 року, яким застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 1560485,00 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість;

- податкове повідомлення - рішення № 0000013400 від 24.01.2013 року, яким застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 695167,00 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звертався зі скаргами до Окружної державної податкової інспекції - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби та Державної податкової служби України.

За результатами розгляду вказаних скарг, податкові повідомлення - рішення були залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Не погоджуючись з висновками перевірки та прийнятими на її підставі податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з даним позов до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду у даній справі від 15.07.2013 року у задоволенні позову було відмовлено повністю.

В подальшому, вищевказана постанова була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2014 року.

Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 03.06.2014 року касаційну скаргу "НПК - Галичина" задовольнив частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2014 року скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій зроблені без належного дослідження доказів, а саме за відсутності в матеріалах справи усіх платіжних доручень. Крім того, зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено обставин справи та розрахунки штрафних санкцій. Також, наголосив, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ВАТ "НПК - Галичина", виходили з того, що позивачем здійснено сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.04.2012 року, із затримкою сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. В свою чергу, в матеріалах справи відсутня належним чином завірена копія вищевказаної ухвали Вищого адміністративного суду України та відсутня копія судового рішення першої інстанції у справі № 13/190А (5/1489-25/348).

За результатами нового розгляду, 24.07.2014 року Львівським окружним адміністративним судом було винесено постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Надалі, вказана постанова була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014 року.

Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 27.10.2015 року касаційну скаргу СДПІ з ОВПП у м. Львові МГУ Міндоходів задовольнив частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014 року скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що податковим органом безпідставно визначено позивачу штрафні санкції за несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкових зобов'язань. Однак, з матеріалів справи вбачається, що на момент проведення перевірки у ВАТ "НПК - Галичина" з податку на прибуток рахувалась переплата, у зв'язку з чим штрафна санкція розраховувалась з її урахуванням, однак, судами не було з'ясовано, яким чином СДПІ у м. Львові було розраховано штрафну фінансову санкцію. Водночас судами першої та апеляційної інстанції не було виконано вказівки Вищого адміністративного суду України щодо перевірки розрахунку фінансових санкцій, застосованих до позивача, з урахуванням переплати. Також не долучено до матеріалів справи завірену належним чином копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.04.2012 р. у справі № 13/190А (5/1489-25/348), що є правовою підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Крім того, суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи виходили з того, що під час проведення камеральної перевірки перевіряється саме податкові декларації (розрахунки), а у разі якщо під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача. Однак, колегія суддів зазначила, що оцінку процедурним порушенням, які вчинені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, суд може надати під час розгляду питання щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за результатами відповідної перевірки. При цьому, наголосила, що судам варто мати на увазі, що акт перевірки як носій доказової інформації не повинен розцінюватися як єдиний або виключний доказ наявності податкового правопорушення, виявленого за результатами спірної перевірки. Натомість основним доказом є первинні документи, що складені за результатами відповідних господарських операцій, та інші належні та допустимі докази, як ті, на які є посилання в акті перевірки, так і ті, що надані сторонами або витребувані судом на виконання приписів статті 11 КАС України щодо офіційного з'ясування обставин справи. Відтак, процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень - рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки. Вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки відповідні порушення вплинули на можливість платника податків захистити свої права під час проведення перевірки.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Враховуючи наведене, Львівським окружним адміністративним судом при вирішенні даної адміністративної справи враховані вищенаведені висновки Вищого адміністративного суду України щодо неповного встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини в даній адміністративній справі регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 (із змінами і доповненнями) та іншими нормативно - правовими актами.

Згідно п.п. 14.1.175. п. 14.1. ст. 17 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. 56.18. ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно ст. 126 цього Кодексу, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2012 року касаційну скаргу ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області задоволено, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2008 року скасовано, залишено в силі постанову Господарського суду Львівської області від 08.08.2007 року, якою відмовлено ВАТ «НПК-Галичина» у задоволенні позову до ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 15.08.2002 року № 000325/23-0, № 000326/23-0.

Тобто, 25.04.2012 року грошове зобов'язання, визначене вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, стало узгодженим.

Водночас, судом встановлено, що позивачем на виконання вищевказаної ухвали здійснено сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток із пропуском 10 денного строку, згідно платіжних доручень:

- № 1831 від 22.10.2012 року, призначення платежу - сплата заборгованості по ПДВ в сумі 5281025,40 грн.;

- № 1832 від 22.10.2012 року, призначення платежу - сплата заборгованості по податку на прибуток в сумі 3202563,18 грн.

Таким чином, судом не враховуються обґрунтування позивачем позовних вимог щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень - рішень № 0000023400 та № 0000013400 від 24.01.2013 року, оскільки ухвала суду касаційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення. У зв'язку з чим, платник податків зобов'язаний був самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції протягом 10 календарних днів, наступних за днем набрання судовим рішенням законної сили.

Обов'язок сплати узгодженої суми податкового зобов'язання та штрафних санкцій протягом 10 календарних днів у позивача виник за днем проголошення ухвали Вищого адміністративного суду України, тобто з 25.04.2012 року, останній день строку - 05.05.2012 року. Однак, позивачем проведено сплату податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 5281025,40 грн. та з податку на прибуток підприємств в сумі 3202563,18 грн., згідно платіжних доручень лише 22.10.2012 року, тобто із затримкою сплати узгодженої суми грошового зобов'язання більше 30 календарних днів, що не заперечується представником позивача.

Докази (копії вищевказаних платіжних доручень), що є у справі, підтверджують вказані обставини.

Несвоєчасність сплати позивачем податкових зобов'язань та штрафних санкцій згідно вищевказаного рішення суду сторонами не заперечується. Відтак, на думку суду, у відповідача існують правові підстави застосування штрафних санкцій за затримку сплати суми грошового зобов'язання.

Також судом також не враховуються обґрунтування позовних вимог щодо порушення відповідачем порядку проведення камеральної перевірки, оскільки згідно п. 4 листа ДПА України № 11920/7/15-0217 від 27.04.2011 року «Щодо оформлення акта проведення камеральних перевірок з податку на прибуток підприємств» під час перевірки з'ясовується питання порушення терміну подання звітності, правильність визначення об'єкта оподаткування та нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток, а також несвоєчасної сплати визначеного платником податку грошового зобов'язання.

Крім того, обґрунтовуючи скасування рішень попередніх інстанцій при розгляді даної справи, Вищий адміністративний суд України наголосив, що під час проведення камеральної перевірки перевіряється саме податкові декларації (розрахунки), а у разі якщо під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача.

Відтак, оцінку процедурним порушенням, які вчинені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, суд може надати під час розгляду питання щодо правомірності податкових повідомлень - рішень, прийнятих контролюючим органом за результатами відповідної перевірки.

При цьому судам варто мати на увазі, що акт перевірки як носій доказової інформації не повинен розцінюватися як єдиний або виключний доказ наявності податкового правопорушення, виявленого за результатами спірної перевірки. Натомість основним доказом є первинні документи, що складені за результатами відповідних господарських операцій, та інші належні та допустимі докази, як ті, на які є посилання в акті перевірки, так і ті, що надані сторонами або витребувані судом на виконання приписів ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо офіційного з'ясування обставин справи.

З урахуванням викладеного, процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки.

Натомість вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки відповідні порушення вплинули на можливість платника податків захистити свої права під час проведення перевірки.

З урахуванням наведеного ВАСУ, оцінюючи вплив процедурного порушення СДПІ з ОВПП у м. Львові МГУ Міндоходів на можливість платника податків захистити свої права під час проведення камеральної перевірки, суд зазначає, що хоча відповідач і здійснив перевірку своєчасності сплати узгодженого грошового зобов'язання під час камеральної перевірки і, виявивши факт несвоєчасності сплати такого зобов'язання, не призначив та не провів документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача, однак, це жодним чином не впливає на права позивача під час проведення перевірки, оскільки факт несвоєчасності сплати зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями - рішеннями від 15.08.2002 року № 000325/23-0, № 000326/23-0 мав місце.

Колегією суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 27.10.2015 року зазначено, що на момент проведення перевірки у ВАТ «НПК - Галичина» з податку на прибуток рахувалась переплата, у зв'язку з чим штрафна санкція розраховувалась з її урахуванням, однак, судами попередніх інстанцій не було з'ясовано, яким чином СДПІ у м. Львові було розраховано штрафну фінансову санкцію.

Виконуючи вказівку Вищого адміністративного суду України щодо перевірки розрахунку фінансових санкцій, застосованих до позивача, з урахуванням переплати, суд зазначає, що представником відповідача у своїх додаткових поясненнях від 15.12.2015 року (вх. № 40928) навів пояснення стосовно того, яким чином проводився розрахунок штрафних санкцій.

Так, з облікової картки (зворотній бік) платника податку на прибуток за 2012 рік вбачається, що в червні 2012 року, при наявному зобов'язанні з податку на прибуток в розмірі 3793859,00 грн., у позивача існує переплата із вказаного податку в сумі 318021,66 грн., якою погашається частина зобов'язань: 3793859,00 грн. - 318021,66 грн. = 3475837,34 грн.

Тобто, 3475837,34 грн. є фактичною недоїмкою платника (з врахуванням переплати), з якої і розраховувались штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток, і саме ця сума зазначена в акті № 1/34-00/00152388 від 04.01.2013 року.

А отже, контролюючим органом вірно зазначено суму боргу з податку на прибуток 3475837,34 грн., з якої і розраховано штрафну санкцію в розмірі 695167,47 грн.

Крім того, представник відповідача наголосив, що жодних заперечень на вказаний акт перевірки позивач не подавав ні під час адміністративного, ні підчас судового оскарження податкових повідомлень - рішень № 0000023400 та № 0000013400 від 24.01.2013 року, та не заперечував факту несвоєчасної сплати податкових зобов'язань, встановленого під час перевірки.

Щодо зауваження касаційної інстанції щодо того, що до матеріалів справи не було долучено належним чином завіреної копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.04.2012 року у справі № 13/190А (5/1489-25/348), що є правовою підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень, суд зазначає, що така долучена представником відповідача в судовому засіданні від 07.12.2015 року.

У зв'язку з усім вищенаведеним, суд дійшов переконання, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Крім того, суд зазначає, що згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині несвоєчасної сплати визначеного ВАТ «НПК - Галичина» податковими повідомленнями - рішеннями від 15.08.2002 року № 000325/23-0, № 000326/23-0 грошового зобов'язання, у зв'язку з чим відповідач, визначаючи суму штрафу діяв в межах, передбачених чинним законодавством.

Тому суд дійшов висновку, що прийняті СДПІ з ОВПП у м. Львові МГУ Міндоходів податкові повідомлення - рішення № 0000023400 від 24.01.2013 року та № 0000013400 від 24.01.2013 року є правомірними і скасуванню не підлягають.

Згідно з ст. 94 КАС України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18-19, 33-35, 69-71, 72, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 01.02.2016 року.

Суддя Потабенко В.А.