Рішення № 55372298, 02.02.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/3997/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Буток Т. А.Номер провадження 22-ц/788/285/16 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», треті особи: голова правління ПАТ «Сумигаз» Тацький Костянтин Владиславович, начальник ПАТ «Сумигаз» Конотопське УЕГГ Краснянський Павло Володимирович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

31 липня 2015 року позивач звернулась до суду з указаним позовом, який в подальшому уточнила, мотивуючи вимоги тим, що з 22 червня 2001 року працювала в Конотопському управлінні по експлуатації газового господарства на посаді юрисконсульта за безстроковим трудовим договором. З квітня 2009 року вона знаходилась у відпустці в зв'язку з вагітністю та пологами. 28 червня 2009 року у неї народилася дитина і після закінчення терміну дії лікарняного листа в серпні 2009 року їй було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Відповідно до поданої заяви вона з 22 червня 2012 року приступила до роботи, а вже 02 липня 2012 року її було попереджено про скорочення посади юрисконсульта з 03 вересня 2012 року, що було погоджено зборами профспілки, які відбулися за її відсутності.

Разом з тим, з 22 серпня 2012 року, згідно з медичним висновком, вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, під час якої 01 листопада 2014 року її було переміщено на посаду юрисконсульта ПАТ «Сумигаз» без її відома. Після виходу з відпустки, 26 червня 2015 року вона приступила до роботи і того ж дня їй було повідомлено, що вільних посад юрисконсультів не має та надано пропозицію щодо можливого працевлаштування. Також у повідомленні було зазначено, що в разі незгоди її попереджають про майбутнє скорочення 26 червня 2015 року. Ознайомившись з пропозиціями, вона не знайшла жодної посади, яка б відповідала її кваліфікації, тому відмовилась, про що власноручно повідомила. Наказом відповідача від 26 червня 2015 року за № 342к її було звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням штатів згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що при її звільненні не були дотримані норми чинного законодавства, позивач просила суд скасувати наказ про її звільнення, поновити її на посаді юрисконсульта ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» з розташуванням робочого місця у м. Конотопі, зобов'язати відповідача анулювати записи про скорочення в її трудовій книжці, період з 26 червня 2015 року до моменту розгляду справи судом вважати вимушеним прогулом та стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26 червня 2015 року по дату ухвалення рішення судом, а також стягнути судові витрати та моральну шкоду і допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її з роботи та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду (а.с. 204).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3.

Вказане рішення суду позивач оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тим фактам, що всі процедури щодо попередження про наступне вивільнення та отримання згоди профспілкового органу на таке звільнення були проведені відповідачем ще у 2012 році, в той час як її було звільнено з посади юрисконсульта 26 червня 2015 року. Крім того, суд не врахував, що відповідач не попередив її про наступне звільнення у встановлений законом двохмісячний строк, не дослідив її переважне право на залишення на роботі та можливість її працевлаштування на посаду відповідно до її кваліфікації.

Також судом не було застосовано норму ч. 3 ст. 184 КЗпП України про те, що не допускається звільнення жінок, які мають дітей до досягнення ними шестирічного віку, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Її дитині виповнилось 6 років 28 червня 2015 року, тобто після незаконного звільнення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6, який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» Симоненка В.Г., представника третіх осіб: голови правління ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» Тацького К.В., начальника ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» Конотопське управління по експлуатації газового господарства ОСОБА_4. - ОСОБА_8, які заперечували проти скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 22 червня 2001 року була прийнята на роботу до Конотопського управління по експлуатації газового господарства Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» на посаду юрисконсульта по безстроковому трудовому договору (а.с. 17-19, 57-58).

З серпня 2009 року по 22 червня 2012 року позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Рішенням правління Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» від 27 червня 2012 року було визначено перспективні принципи побудови організаційної структури ПАТ «Сумигаз», в п. 3 якого визначено принцип проведення змін в організації виробництва та праці товариства за напрямом централізації адміністративного управління та прийнято рішення про впровадження принципів централізації управління на основі дослідження змін в організаційній структурі Конотопського управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Сумигаз», що було оформлено протоколом від 27 червня 2012 року за № 11. Зазначеним рішенням правління ПАТ «Сумигаз» доручило начальнику Конотопського управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Сумигаз» впровадити зміни організаційної структури Конотопського управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Сумигаз» за напрямом централізації адміністративного управління відповідно до чинного законодавства України (а.с. 169-171).

На виконання вказаного рішення керівництвом Конотопського управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Сумигаз» були внесені зміни до штатного розпису апарату цього управління, а саме, рішенням від 02 липня 2012 року виведено зі штатного розпису посаду юрисконсульта (а.с. 172).

02 липня 2012 року ОСОБА_3 було попереджено про скорочення посади юрисконсульта з 03 вересня 2012 року та наступне вивільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, на що профспілковим комітетом було надано відповідну згоду (а.с. 59-60).

Разом з тим, з 22 серпня 2012 року позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді, яка в подальшому була продовжена їй до 28 червня 2015 року (а.с. 61-66).

В той же час, наказом голови правління ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» від 17 жовтня 2014 року за № 184 було введено в дію з 01 листопада 2014 року нову організаційну структуру ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», а саме: ліквідовано (закрито) відокремлені підрозділи (філії) ПАТ «Сумигаз», зокрема, Конотопське управління по експлуатації газового господарства, створено на базі ліквідованих відокремлених підрозділів (філій) ПАТ «Сумигаз» виробничі структурні підрозділи, зокрема, Конотопське управління з експлуатації газового господарства, а наказом відповідача від 24 жовтня 2014 року скорочено штат та чисельність працівників Конотопського управління по експлуатації газового господарства (а.с. 67-70).

Наказом голови правління ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» від 31 жовтня 2014 року № 249 із змінами, внесеними відповідно до наказу голови правління цього ж товариства від 01 вересня 2015 року № 632к, ОСОБА_3, юрисконсульта Конотопського управління по експлуатації газового господарства, було переміщено в межах спеціальності, функціональних обов'язків, зі збереженням графіку і режиму роботи та раніше встановлених умов оплати праці в ПАТ «Сумигаз» з 01 листопада 2014 року з розташуванням робочого місця в м. Конотоп (а.с. 71-72). Про вказане переміщення позивачу було повідомлено листом Конотопського управління по експлуатації газового господарства від 05 березня 2015 року за № 114, направленим рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, який вона отримала 21 березня 2015 року (а.с. 73, на звороті).

На підставі наказу голови правління ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» від 26 червня 2015 року № 341к, ОСОБА_3, юрисконсульту ПАТ «Сумигаз», було перервано відпустку для догляду за дитиною до досягнення шестирічного віку відповідно до поданої нею заяви, у зв'язку з чим з 26 червня 2015 року вона приступила до виконання своїх обов'язків (а.с. 74).

Однак, того ж дня, тобто 26 червня 2015 року позивачу було повідомлено про скорочення її посади і запропоновано зайняти посаду в ПАТ «Сумигаз» згідно з переліком та умовами, вказаними у додатку № 1. Одночасно було повідомлено, що у випадку незгоди, її буде звільнено із займаної посади згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України з 26 червня 2015 року. Від вказаної пропозиції ОСОБА_3 відмовилась (а.с. 75-77).

Наказом голови правління ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» від 26 червня 2015 року за № 342к ОСОБА_3, юрисконсульта ПАТ «Сумигаз», звільнено з роботи з 26 червня 2015 року у зв'язку зі скороченням штату, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 78).

Листом ПАТ «Сумигаз» від 26 червня 2015 року за № 10/55, направленим рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, було повідомлено ОСОБА_3 про звільнення, надіслано витяг з наказу № 342к від 26 червня 2015 року та розрахунковий лист, а також запропоновано звернутися до відділу кадрів управління з персоналу ПАТ «Сумигаз» для отримання трудової книжки. Вказаний лист був отриманий ОСОБА_3 особисто 03 липня 2015 року (а.с. 79, на звороті).

З довідки ПАТ «Сумигаз» від 22 грудня 2015 року № 06/1474 та розрахункового листа, вбачається, що середня заробітна плата ОСОБА_3 станом на 26 червня 2015 року становить 3587 грн. 24 коп., а середньоденна зарплата - 179 грн. 36 коп. (а.с. 9, 252).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено ту обставину, що її звільнення відбулось з порушенням вимог трудового законодавства.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року за № 9 роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Вимогами ч. 1 ст. 43, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Крім того, праця жінок врегульована главою ХІІ КЗпП України, ч. 3 ст. 184 якої передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2012 року відбулось повідомлення позивача про скорочення її саме з посади юрисконсульта Конотопського управління по експлуатації газового господарства Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» з 03 вересня 2012 року (а.с. 59).

Однак, суд першої інстанції не врахував, що вивільнення ОСОБА_3 за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з посади юрисконсульта Конотопського управління по експлуатації газового господарства з 03 вересня 2012 року не відбулось. А з 01 листопада 2014 року юрисконсульта Конотопського управління по експлуатації газового господарства, ОСОБА_3, переміщено на таку ж посаду в ПАТ «Сумигаз»: в межах спеціальності, функціональних обов'язків, зі збереженням графіку і режиму роботи та раніше встановлених умов оплати праці, з розташуванням робочого місця в м. Конотоп (а.с. 71), у зв'язку з чим суд дійшов передчасного висновку про дотримання відповідачем двохмісячного строку для попередження позивача про наступне вивільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Фактично ж таке попередження відбулось тільки 26 червня 2015 року і того ж дня її було звільнено з роботи за вказаним законом (а.с. 7, 75, 78).

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що станом на момент звільнення позивача з роботи, в ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» відбулись зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, враховуючи, що всі надані відповідачем докази стосуються змін саме щодо Конотопського управління по експлуатації газового господарства станом на 2012-2014 роки.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не дотримано вимоги ст. 43 ЗКпП України щодо отримання попередньої згоди профспілкової організації стосовно розірвання трудового договору з позивачем, а також не враховано її переважне право на залишення на роботі.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України, звільнення жінок, які мають дітей віком до шести років (частина шоста статті 179 цього Кодексу) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, а дитині позивача виповнилось шість років тільки 28 червня 2015 року (а.с. 46).

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що звільнення позивача з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбулось з порушенням вимог ч. 1 ст. 43, ч. ч. 1 - 3 ст. 49-2, ч. 3 ст. 184 КЗпП України, у зв'язку з чим наказ про її звільнення з роботи підлягає скасуванню, як незаконний. Позивача необхідно поновити на попередній роботі - на посаді юрисконсульта ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» з розташуванням робочого місця в м. Конотоп.

Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 червня 2015 року, оскільки 26 червня 2015 року був для неї останнім робочим днем, за який вона отримала заробітну плату в сумі 179 грн. 36 коп. (а.с. 9), до 02 лютого 2016 року, тобто часу ухвалення рішення апеляційним судом.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Так, відповідно до довідки ПАТ «Сумигаз» від 22 грудня 2015 року № 06/1474, середня заробітна плата ОСОБА_3 станом на 26 червня 2015 року становить 3587,24 грн. (а.с. 252). Відповідно, середньоденний заробіток позивача складає 179,36 грн. (3587,24 грн. : 20 днів), що підтверджується також розрахунковим листом, виданим на її ім'я (а.с. 9).

Кількість робочих днів за період з 27 червня 2015 року по 02 лютого 2016 року становить 152 дні (1 робочий день у червні 2015 року + 23 робочі дні у липні 2015 року + 20 робочих днів у серпні 2015 року + 22 робочі дні у вересні 2015 року + 21 робочий день у жовтні 2015 року + 21 робочий день у листопаді 2015 року + 23 робочі дні у грудні 2015 року + 19 робочих днів у січні 2016 року + 2 робочі дні у лютому 2016 року).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується наступним чином: 179,36 грн. * 152 днів = 27262 грн. 72 коп. Відповідно, таку суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідно до п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

В той же час, на думку колегії суддів, не підлягають задоволенню вимоги уточненої позовної заяви ОСОБА_3 в частині зобов'язання відповідача анулювати записи про скорочення в трудовій книжці, визнання періоду з моменту звільнення вимушеним прогулом, а також визнання недійсним та таким, що не відбулось, її скорочення з посади юрисконсульта Конотопського УЕГГ у 2012 році, оскільки обраний спосіб захисту порушених прав та інтересів не передбачений вимогам чинного законодавства.

Щодо вимоги про стягнення на користь позивача судових витрат, то вони є необґрунтованими, оскільки остання не надала суду доказів про документально підтверджені понесені нею судові витрати під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, тому у задоволенні цієї вимоги також необхідно відмовити.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, його висновки не відповідають обставинам справи, тому рішення суду необхідно скасувати, на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, і ухвалити нове - про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати наказ голови правління Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» від 26 червня 2015 року за № 342к про звільнення ОСОБА_3, юрисконсульта ПАТ «Сумигаз» з роботи 26 червня 2015 року у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_3 на посаді юрисконсульта Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» з розташуванням робочого місця у м. Конотоп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 червня 2015 року по 02 лютого 2016 року в сумі 27262 грн. 72 коп. з відрахуванням податків, обов'язкових зборів та платежів.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову в іншій частині.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» в дохід держави судовий збір в сумі 272 грн. 63 коп. за розгляд справи судом першої інстанції та в сумі 535 грн. 92 коп. за розгляд справи апеляційним судом.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді -