Рішення № 55370918, 27.01.2016, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 128/5544/13-ц Провадження № 22-ц/772/27/2016Головуючий в суді першої інстанції Саєнко О. Б.Категорія 47 Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Копаничук С.Г.

Суддів: Іванюка М.В., Панасюка О.С.

при секретарі: Топольській В.О.

за участю представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 за участю третьої особи - Вороновицької селищної ради Вінницького району про встановлення порядку користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Вінницького районного суду від 05 жовтня 2015 року ,-

В с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 ,ОСОБА_7 за участю третьої особи Вороновицької селищної ради Вінницького району про встановлення порядку користування земельною ділянкою багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1. Зазначив, що на час звернення з позовом йому відповідно до свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_8 належить квартира №1,що складає 38/100 частки зазначеного будинку , ОСОБА_4 є власником квартири №2 ,що складає 13/50 частин його, ОСОБА_7 є власником квартири №3 ,що складає 7/20 частин будинку . Рішенням 39 сесії 5 скликання Вороновицької селищної ради від 11.08.2010 року за життя ОСОБА_8 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою по оформленню права на земельну ділянку будинку у спільну часткову власність разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_7

ОСОБА_7 має окрему ділянку з виходом і з нею спору немає ,а у нього з ОСОБА_4 існує спір з приводу порядку користування земельною ділянкою, а тому просив суд встановити порядок користування нею по 4 варіанту додатку 5 висновку судово - технічної експертизи від 14.07.2015 року.

Рішенням Вінницького районного суду від 05.10.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а його позов задовольнити. Зазначив ,що суд не врахував ,що він, як і інші співвласники будинку, набув права на земельну ділянку ,успадкувавши майнові права батька ,а тому має право на встановлення порядку користування земельною ділянкою, що знаходиться в їх спільному постійному користуванні, а саме: шляхом виділення конкретної земельної ділянки кожному власнику частки житлового будинку для його обслуговування до приватизації цієї ділянки. Суд невірно застосував норми ст.88 ЗК України та роз'яснення п.п.19,21 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16.04.2004 року.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим .Законним є рішення ,яким суд ,виконавши всі вимоги цивільного судочинства ,вирішив справу згідно з законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зазначені у статті 214 ЦПК України.

Оскаржуване рішення цим вимогам не відповідає.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд виходив з того ,що відповідно до прав, що надавали у відповідних редакціях на час набуття права власності ст.ст.120,125 ЗК України ,ст.377 ЦК України , особи набувають права власності чи користування земельною ділянкою при переході (набутті) права власності на будівлю чи споруду. Суд, встановивши ,що як спадкодавець ОСОБА_8 ,так і позивач ОСОБА_6, як спадкоємець, не набули у передбаченому законом порядку права власності або права користування спірною земельною ділянкою ,а тому дійшов висновку, що звернення останнього до суду з даним позовом є передчасним і останній задоволенню не підлягає.

Погоджуючись в цілому з висновком суду про необхідність відмови у позові, колегія суддів вважає, що підстави відмови підлягають зміні, так як суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невірно застосував норми матеріального права ,а тому дійшов до неповного висновку про підстави відмови у позові. Суд належним чином не з'ясував правовий статус земельної ділянки вказаного будинку ,не з'ясував кому ,в якому розмірі і з яким цільовим призначенням надавалась земельна ділянка вказаного будинку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів інвентарної справи , рішенням виконавчого комітету Вороновицької селищної ради від 11.10.1993 року право власності на будинок по АДРЕСА_1 було визнано за Вороновицькою лікарнею і зареєстровано 20.12.1993 року. (а.і.с.13,14) Житловий будинок складався з 3 квартир і являвся багатоквартирним будинком, квартири якого відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 р. N 2482-XII та Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству N 56 від 15.09.1992 року, були передані у власність квартиронаймачам. Згідно свідоцтв про право власності, квартира №1 29.12.1993 року була зареєстрована за ОСОБА_8, квартира №2 зареєстрована цього ж дня за ОСОБА_11 , квартира №3 30.051994 року зареєстрована за ОСОБА_12 Іншими матеріалами оглянутої судом інвентарної справи ,зокрема, правовстановлюючими документами, якими посвідчувалися послідуючі переходи прав власності, також підтверджується, що об'єктами права власності в зазначеному будинку являлись квартири жилого будинку квартирного типу , що складали певні частки у будинку ,а не власне частки будинку.(а .і .с. 26, 27, 32, 57, 70,101 ) Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507,багатоквартирний будинок - це житловий будинок з трьома та більше квартирами. Таким чином , жилий будинок є одноповерховим багатоквартирним будинком і сторони у справі є власниками квартир .

Як убачається з матеріалів справи ,інвентарної справи ,спірна земельна ділянка є частиною земельної ділянки житлової забудови, орієнтовною площею 0,15 га, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок (несадибної забудови) у смт. Вороновиця , що належав до житлового фонду , і яка не перебувала до 2005 року в користуванні чи власності окремих громадян.

29.07.2003 року відповідачці ОСОБА_7, на підставі рішення 9 сесії 4 скликання Вороновицької селищної ради та послідуючим рішенням сесії від 25.01.2005 року про уточнення площі , передано у власність земельну ділянку площею 0,0683 га для обслуговування індивідуального жилого будинку , господарських будівель та споруд, розташованої за адресою будинку, у якому проживають інші сторони у справі і 22.04.2005 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що даний будинок відноситься до садибної забудови і земельна ділянка надавалась забудовникам для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.

До категорії земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (п. "б" ч. 1 ст. 19, статті 38, 39 ЗК).

Порядок використання вказаних земельних ділянок регулювався Законами від 16 листопада 1992 р. N 2780-XII "Про основи містобудування", від 20 квітня 2000 р. N 1699-III "Про планування і забудову територій", Типовими регіональними правилами забудови, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10 грудня 2001 р. N 219, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 3 січня 2002 р. за N 4/6292.

Вирішуючи спір і відмовляючи у встановленні порядку користування земельною ділянкою ,суд вказаного не врахував, не дослідив планів земельно-господарського устрою території селища із зазначенням розміру земельних ділянок і їх цільового призначення, хоча це має суттєве значення для правильного вирішення спору, ураховуючи, що відповідно до ст. 20 ЗК віднесення земель до тієї чи іншої категорії та зміна цільового призначення земель здійснюється на підставі рішень відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а порядок використання земель житлової та громадської забудови передбачений ст. 39 і ч. 1 ст. 42 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗК земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (частини 2, 3 ст. 42 ЗК).

При цьому прибудинковою територією вважають встановлену за проектом поділу території кварталу та проектом забудови земельну ділянку багатоквартирної несадибної житлової забудови, необхідну для розміщення та обслуговування жилого будинку й господарських і технічних будівель та споруд біля нього, тобто територію під жилим будинком, для господарських потреб та інші території, пов'язані з утриманням і експлуатацією будинку.

З аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм ст. 42 ЗК України випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону від 29 листопада 2001 р. N 2866-III "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. N 1521 "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.

Тому можливість встановлення порядку користування земельною ділянкою багатоквартирного будинку між його співвласниками, яким вона в передбаченому законом порядку в користування не надавалась, не передбачена, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити з зазначених підстав.

За таких обставин підстави відмови у позові підлягають зміні ,а допущені порушення судом норм матеріального і процесуального права дають підстави для постановлення колегією суддів нового рішення.

Керуючись ст.ст.20, 39, 42 ЗК України , ст.ст.307, 309, 315 ЦПК України, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Вінницького районного суду від 05.10.2015 року скасувати .

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 за участю третьої особи - Вороновицької селищної ради Вінницького району про встановлення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: