Рішення № 55369934, 28.01.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/1865/15-ц 28.01.2016 28012016 28.01.2016

Провадження № 22ц/784/197/16 Суддя першої інстанції Гажа О.П.

Справа№482/1865/15-ц

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 січня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Козаченка В.І., Лисенко П.П.,

із секретарем Тищенком Л.С.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Новодеського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»(надалі- Банк, ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

15 жовтня 2015 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 26 березня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитно-заставний договір, згідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 8 470 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору у нього утворилась заборгованість перед Банком, яка станом на 24 вересня 2015 року склала 197 593,04грн.

Заочним рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2013 року було задоволено позов Банку та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за цим договором у сумі 103 945,74 грн.

Посилаючись на викладене, Банк просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитно-заставним договором у розмірі 93 647,30 грн., як різницю боргу, що виникла станом на 24 вересня 2015 року, за мінусом боргу стягнутого по судовому рішенню.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі Банк просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за заявою ОСОБА_2 від 26 березня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем був укладений кредитно-заставний договір № NKXRRC05500014, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 8 470,00 грн. зі сплатою за його користування 12 % річних, з кінцевим терміном повернення 26 березня 2010 року, а відповідач зобов'язалася здійснювати погашення заборгованості за кредитом, щомісячно в період з 25 по 30 число кожного місяця (щомісячний платіж) у сумі 434 грн. 46 коп., яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди, комісії та інш. витрат відповідно до Умов надання банківських послуг.

При цьому позичальник погодився, що заява разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт) (надалі - Умови), Тарифами складає між ним та Банком кредитно-заставний договір ( а.с. 6).

В порушення умов вищевказаного кредитного договору, відповідач не виконував своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, відсотків, комісії по ньому, внаслідок чого заочним рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2013 року стягнуто станом на 28 грудня 2012 року з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за зазначеним кредитним договором у сумі 103 945,74 грн., з якої 8 272.16 грн. - заборгованість за кредитом; 35 957.89 грн. - заборгованість по процентам; 3 668.06 грн. заборгованість по комісії: 50 627.64 заборгованість за несвоєчасне виконання зобов'язань; 5 425.99 грн. - штраф (а.с.4). Це рішення суду не виконано.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належного розрахунку заборгованості, оскільки заборгованість за кредитним договором вже була стягнута судовим рішення, а отже районний суд визнав вимоги Банку недоведеними.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції повністю цих вимог не дотримався, не визнав явку представника Банку в судове засідання обов'язковою та не роз'яснив йому його права та обов'язку у зв'язку з поданим позовом та не попередив про наслідки не вчинення процесуальних дій на підтвердження позовних вимог, а тому дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Так, п.п. 5.1 Умов передбачено, що за порушення порядку та строків погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом Банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити пеню в розмірі 0.15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки платежу.

У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З огляду на викладені правові норми та зміст кредитно-заставного договору колегія суддів вважає, що наявність судового рішення про задоволення вимог Банку, яке не виконано відповідачем, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі за № 6-1206цс 15 від 23 вересня 2015 року та є обов'язковою для застосування судами.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції не визначив належним чином фактичні та правові підстави позову, внаслідок чого невірно встановив, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції відповідно до пунктів 1,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати як таке, що ухвалене внаслідок невірного застосування норм матеріального та процесуального права, а також неповного з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Банком на адресу апеляційного суду надано розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 24 вересня 2015 року та пояснення представника Банку, з яких вбачається, що після ухвалення судового рішення від 14 березня 2013 року, на залишок заборгованості за сумою кредиту нараховувалися проценти, та на прострочену заборгованість по сплаті тіла процентів та комісії нараховувалася пеня. Нарахування комісії після 28 грудня 2012 року не здійснювалося, штраф було стягнуто за рішенням суду, а тому підстави для його повторного стягнення відсутні. За наданими розрахунками загальний залишок заборгованості за процентами склав 22 855.68 грн., а загальна сума пені склала 75 419.89 грн.

Доказів, які б спростовували нараховані суми процентів та пені відповідачем суду не надано.

Між тим, як вбачається з наданих розрахунків розмір пені значно перевищує розмір заборгованості за договором, тобто розмір збитків, завданих Банку, а відтак з огляду на приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, колегія суддів вважає за доцільне зменшити розмір пені до 10 000 грн.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі за № 6-100цс 14 від 3 вересня 2014 року та є обов'язковою для застосування судами.

Позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 7 261.50 грн., який складається з 500 грн. фіксованої частини та 4682.37 грн. процентної складової не підлягають задоволенню, оскільки згідно до п.п. 5.3 Умов при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості, а такий штраф було вже стягнуто попереднім судом рішенням від 14 березня 20113 року.

Таким чином з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 24 вересня 2015 року стягненню підлягають 22 855 грн. 68 коп. простроченої заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за кредитно-заставним договором від 26 березня 2007 року та 10 000 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, кредиту та комісії.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягнення судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у вигляді витрат на сплату судового збору при подачі позову та за апеляційну скаргу, а всього у розмірі 1033.57грн. (492.17 +541.40).

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Заочне рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» станом на 24 вересня 2015 року 22 855 грн. 68 коп. прострочену заборгованість по процентам за користування кредитними коштами за кредитно-заставним договором від 26 березня 2007 року та 10 000 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів та комісії, а всього 32 855 грн. 68 коп., а також

1 033.57грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: В.І. Козаченко

П.П. Лисенко