Рішення № 55369428, 02.02.2016, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

Справа № 477/1120/15-ц

Провадження № 2/477/14/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої - судді Семенової Л.М.,

при секретарі судового засідання - Федоровській Л.А.,

за участю:

позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивачів - адвоката Долгова А.Г.,

відповідача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності на частину домоволодіння та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2015 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовною заявою, в якій просять провести реальний розподіл житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 у відповідності до їх часток.

Обґрунтовували свої вимоги тим, що ОСОБА_2 є власником ? частини вищевказаного житлового будинку, ОСОБА_4 - також власником ? частини цього будинку, а ОСОБА_1 - власником ? частини цього ж майна. Разом з тим між позивачами та відповідачем виник спір з приводу володіння цим майном, відповідач не надає можливості фактично користуватися належними позивачам частками, у зв'язку з чим вони звернулися до суду із цим позовом.

9 вересня 2015 року позивачі уточнили свої позовні вимоги, та з урахуванням висновку експерта щодо неможливості виділення частки відповідача у вказаному домоволодінні, просили припинити його право власності на належну йому 1/ 4 частину у вказаному майні та визнати за ними право власності на належну відповідачу частку.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та їх представник Долгову А.Г., уточнені позовні вимоги підтримали та пояснили про вищевикладене.

ОСОБА_1 також зазначила, що відповідач мешкає у спірному будинку, та за цією адресою фактично проживає його мати, яка не допускає її та її сина - позивача ОСОБА_2 до вказаного будинку, чим перешкоджає у користуванні вказаним майном. Крім того, відповідач має інше житло.

Позивач ОСОБА_2 також зазначив, що відповідач та його мати чинять їм перешкоди у вселенні до вказаного будинку, саме з цих підстав заявлено вказаний позов до суду.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник позовні вимоги не визнали. ОСОБА_4 зазначив, що окрім вказаного житла, іншого не має, у його власності не перебуває будь-якого іншого нерухомого майна, тому у цьому житловому будинку є його єдине місце проживання.

З досліджених письмових доказів слідує, що сторони по справі є співвласниками вказаного житлового будинку, з якого ОСОБА_1 належить ? частина, ОСОБА_2 - ? частина та ОСОБА_4 - 1/ 4 частина.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 04.09.2015 року № 125-074 поділ житлового будинку АДРЕСА_1 в натурі та виділ реальної частки із спільного часткового нерухомого майна через незначність загальної та житлової площі, що приходиться на частку співвласника ОСОБА_4 неможливий. Вартість вказаного будинку становить 58268 грн. без визначення вартості земельної ділянки, за такого вартість частки відповідача складає 14567 (а.с.53-71).

Експерт Лесків С.А. свій висновок підтвердила та пояснила про неможливість реального розподілу вказаного будинку, в тому числі з відступом від ідеальної долі у зв'язку з наявністю в житловому будинку лише двох житлових кімнат, які неможливо виділити трьом співвласникам.

Вартість 1/4 частини житлового будинку в сумі 14 600 грн. внесена позивачем на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації в Миколаївській області, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 81).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із ч.ч. 4,5 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Аналогічна норма міститься в ст. 321 ЦК України.

Також, ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За положеннями ст. 365 цього Кодексу право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 16 січня 2012 року, ухваленою у відповідності з правилами п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України та яка є обов'язковою для всіх судів України, для припинення права особи на частку у спільному майні потрібно встановити будь - яку з обставин, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкту, який є спільним майном.

Зі змісту ст.358 ЦК України слідує, що правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Як вбачається із матеріалів справи та слідує з пояснень учасників, відповідач фактично зареєстрований та мешкає у спірному будинку, іншого житла не має, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі зазначали, що між ними та відповідачем склалися неприязні стосунки, останній перешкоджає їм вселенню до спірного будинку, в той же час в судовому порядку питання про примусове вселення до вказаного житла не ставили.

Більш того, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності позивачки ОСОБА_1 перебуває цілий житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_2.

Сам по собі факт відсутності у відповідача іншого житла, неможливість придбання житла за компенсаційну виплату - 14567 грн., лише підтверджує істотність шкоди його інтересам внаслідок припинення права власності на належну частку у спірному будинку.

За вищевказаного, суд дійшов висновку необхідним у задоволенні позову відмовити

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності на частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та визнання за ними права власності на належну відповідачу частку у цьому майні, - відмовити.

Повернути позивачу ОСОБА_1 кошти внесені на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації в Миколаївській області, що підтверджується квитанцією № 86187597 від 01.10.2015 року в сумі 14600 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 02 лютого 2016 року.

Суддя Л.М. Семенова