Рішення № 55369406, 02.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 132/1649/15-ц Провадження № 22-ц/772/109/2016Головуючий в суді першої інстанції Попик Ю. П.Категорія 27 Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сала Т.Б., суддів: Зайцева А.Ю., Нікушина В.П., секретар - Торбасюк О.І., за участі представника відповідачів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2015 року ухваленого у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

В червні 2015 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулось до суду із позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ заборгованість за кредитним договором №53 від 24.10.2007 року у сумі 1 082 418,65 грн.

Позовні вимоги мотивувано тим, що 24.10.2007 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №53, згідно до умов якого ПАТ «ВіЕйБі Банк» надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 66 500 дол. США.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 24.10.2007 року було укладено договір поруки.

Згідно договору поруки, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Свої зобовязання перед кредитором Банк виконав, надавши кредит на придбання нерухомого майна, а відповідач, в свою чергу перестав виконувати свої зобов'язання щодо погашення кредиту з 2104 року, внаслідок чого банк скористався своїм правом достроково вимагати повернення всього кредиту з відсотками за користування ним, а також стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 10.11.2015 року в задоволенні позову ПАТ «ВіЕйБі Банк» - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, Банк подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10.11.2015 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апелянт мотивує скаргу тим, що судом першої інстанції не взято до уваги всіх доказів у справі, в зв'язку з чим висновки суду не відповідають обставинам справи. Крім того, судом неправильно застосовані норми матеріального права Мотиви скарги є аналогічними мотивам позовної заяви.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, розглянувши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 жовтня 2007 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №53, згідно з яким позичальник отримав кредит в сумі 66 500 доларів США на придбання нерухомого майна, зі сплатою фіксованої відсоткової ставки 13% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 22 жовтня 2032 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №53 від 24 жовтня 2007 року цього ж дня між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, згідно з яким останній зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником ОСОБА_3 його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором у в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники (п.1.1 договору поруки).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що банк порушив умови кредитного договору тим, що завчасно не повідомив відповідачів про ліквідацію відділення № 36 ПАТ «ВіЕйБі Банк» у м. Чернігові, що позбавило відповідача своєчасно вносити плату за користування кредитними коштами. Крім того, не надав можливості відповідачу самостійно сплатити виниклу заборгованість, подавши позовну заяву через 2 дні після того, як надіслав письмову вимогу про погашення заборгованості. Тобто мало місце прострочення кредитора.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки останні є безпідставними і такими, що не базуються на нормах закону та договору.

Відповідно до ст.. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором чи випливають із суті зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадку встановлених ч.4 ст. 545 ЦК України - у разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання (у цьому разі настає прострочення кредитора).

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 28) ОСОБА_3 вперше прострочив виконання зобов'язання за період з 25.10.2014 рік по 24.11.2014 рік, і в подальшому, перестав виконувати свої зобов'язання відповідно до умов договору та графіку погашень кредиту. ОСОБА_3 не заперечував проти цього факту.

Розмір заборгованості, який просить стягнути банк, представник відповідачів не заперечував.

Заяв про застосування строків позовної давності відповідачі не надавали.

Висновок суду першої інстанції про те, що банк порушив умови кредитного договору - завчасно не повідомив відповідачів про ліквідацію відділення банку, що позбавило відповідачів своєчасно вносити плату за користування кредитними коштами, є безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до умов спірного кредитного договору, а саме п 2.1.1.2, позичальнику відкривається поточний рахунок в гривні та доларах США у Чернігівській філії банку (поточний рахунок), при цьому укладається договір банківського рахунку.

Відповідно до п. 2.5.1 Договору позичальник зобов'язується щомісячно до дати, встановленої в графіку, поповнювати рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу Банку або безготівковим перерахуванням у сумі чергового погашення відповідної частини Кредиту, процентів та інших плат, встановлених у графіку.

Обов'язки банку передбачені статтею 3 кредитного договору, дослідивши які, встановлено відсутність такого обов'язку банку як повідомляти боржників про закриття філій (відділень) та про початок процедури виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації , та про початок ліквідації банку. Тому в цій частині банк не порушив умови договору, як зазначено у рішенні суду першої інстанції. Такі обов'язки банку відсутні і в нормах права, що регламентують процедуру виведення банку з ринку та процедуру ліквідації, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Про події, пов'язані з виведенням банку з ринку та його ліквідацію повідомляли громадськість через засоби масової інформації, в т.ч., Інтернет-сайти.

Процедура виведення банку (позивача) з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації розпочато з 21 листопада 2014 року (рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.11.2014 року).

20.03.2015 року за рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію цього банку.

Представник відповідачів стверджує, про неможливість виконання відповідачами своїх обов'язків щодо погашення кредиту у зв'язку з тим, що відділення банку в м. Чернігові були ліквідовані, а відповідно до п. 7.10 кредитного договору місцем виконання зобов'язання за кредитним договором є м. Чернігів, проспект Перемоги, 80.

Однак, дані твердження колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 532 ЦК України, зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства, або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як випливає із змісту зобов'язання, а саме згаданого п. 2.5.1 кредитного договору, позичальник зобов'язується поповнювати рахунок, який був відкритий для погашення кредиту та відсотків, шляхом внесення готівкових коштів через касу Банку або безготівковим перерахуванням.

Тобто, в разі закриття відділень банку, позичальник має право виконувати свої зобов'язання шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок, відкритий з цією метою.

Відповідачі не намагались в такий спосіб виконати свої зобов'язання, а сам факт ліквідації відділень банку в м. Чернігові не позбавляє відповідачів від виконання своїх зобов'язань.

Відповідачі не довели, що банк відмовився прийняти належне виконання свого щомісячного зобов'язання, а отже, банк не вважається таким, що прострочив.

І навіть у випадку, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч.2.ст. 613 ЦК України), але ніяк не звільняє боржника від своїх зобов'язань. З вирішенням такого питання відповідачі до банку не звертались.

В матеріалах справи містяться відповіді на листи позичальника ОСОБА_3 з інформацію про закриття відділень банку у Чернігові, та про можливість звернення в м. Київ (із зазначенням адреси) для вирішення питань по кредиту, в т.ч. заборгованості. (а.с. 52). Слід відмітити, що дана інформацію теж мітиться на офіційному сайті банку. Однак, відповідачі не надали суду докази на підтвердження звернення останніх до представників банку за вказаними в листах адресами для вирішення питань поставлених у запереченнях проти позову.

Фактично, відповідачі намагались довести, що вчиняли дії, спрямовані на виконання своїх зобов'язань, однак, як вбачається з листів банку на х звернення та з самих звернень, відповідачі намагались отримати лише інформацію, щодо закриття відділення банку, що розташоване в м. Чернігові по вул. пр-т Перемоги 96а.

Натомість, в матеріалах справа є заява ОСОБА_3 від 15.05.2015 року направлена на адресу уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб банку з проханням переведення кредиту з долару США в гривню.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 2.7.1, 2.7.1.1 кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому у випадку невиконання позичальником своїх боргових зобов'язань за договором.

Також колегія суддів погоджується із позивачем в частині солідарного стягнення заборгованості із поручителя відповідно до вимог договору і ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Отже, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню вся сума заборгованості по тілу кредиту та відсоткам, оскільки підтверджуються відповідними розрахунками позивача, їх розмір в суді першої інстанції не заперечували і не були спростовані відповідачами. Також підлягає стягненню штрафу, який передбачений п.4.4 кредитного договору, розмір якого, відповідачі не заперечували в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вимоги позову є обґрунтованими та законними, так як базуються на нормах права.

Згідно ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, зокрема є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - задовольнити.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, (і/н НОМЕР_2), ОСОБА_4 (і/н НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість по кредитному договору №53 від 24.10.2007 року: 51 590,05 дол. США (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот дев'яносто доларів США п'ять центів), що еквівалентно 1 062 232,01 грн. (один мільйон шістдесят дві тисячі двісті тридцять дві гривні одна копійка) - заборгованість за кредитом та відсотками по кредиту, з яких: 47 603,49 дол. США (сорок сім тисяч шістсот три долари США сорок дев'ять центів), що еквівалентно 980 108,25 грн. (дев'ятсот вісімдесят тисяч сто вісім гривень двадцять п'ять копійок) - заборгованість за кредитом; 3 986,56 дол. США (три тисячі дев'ятсот вісімдесят шість доларів п'ятдесят шість центів), що еквівалентно 82 079,28 грн. (вісімдесят дві тисячі сімдесят дев'ять гривень двадцять вісім копійок) - заборгованість за відсотками, пеню в розмірі 20 186,64 грн. (двадцять тисяч сто вісімдесят шість гривень шістдесят чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в рівних частках, на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4019 грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді : /підпис/ /підпис/

Згідно з оригіналом: