Постанова № 55368048, 30.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року Справа № 876/8471/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Шепетівської ОДПІ та Публічного акціонерного товариства «Шепетівський цукровий комбінат» на постанову господарського суду Хмельницької областіi від 19 вересня 2008 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Шепетівський цукровий комбінат» до Шепетівської ОДПІ про визнання недійсним акту перевірки, визнання протиправними дій в частині проведення виїзної планової перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат», в даний час ПАТ звернулося із адміністративним позовом до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області та Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області про визнання недійсним акту перевірки ДПА у Хмельницькій області, визнання протиправними дії ДПА у Хмельницькій області в частині проведення виїзної планової перевірки ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» з 05.03.2007 року по 03.04.2007 року, а також в частині складання акту від 18.04.2007 року № 45/23-05/00373391, скасування податкових повідомлень рішень № 000036250/0/6795 від 04.05.2007 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «ПДВ» в розмірі 66890 грн.; №0000372350/0/6795 від04.05.2007 року про визнання суми податкового зобов'язання за платежем «податок з власників транспортних засобів» в розмірі 44373,59 грн.; №0000382350/0/6795 від 04.05.2007 року про визнання суми податкового зобов'язання за платежем « податок на прибуток» в розмірі 125759 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства. На підтвердження своїх доводів наголошує, що податковий орган при перевірці товариства прийшов до висновку, що підприємство повинно збільшити своє податкове зобов'язання з ПДВ на суму 44593 грн. за вересень 2006 року при передачі простого векселя ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія», емітентом якого є ТОВ «Інвестиційно-фінансова компанія «Євроінвестбуд», в рахунок оплати за придбані товари з вказівкою на порушення п. п. 3.1.1 ст. 3 та п. п. 7.3.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначив, що згідно ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Закону України «Про обіг векселів в Україні», статті 15 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, введеного в дію Женевською конвенцією 1930 року та ратифікований Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, розрахунок векселем, емітованим третьою особою, за надані товари - є борговою розпискою ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат», як індосанта бути готовим до того, що доведеться оплатити переданий вексель за вимогою векселедержателя. Звертає увагу суду на те, що виходячи з положень вказаного законодавства вексель може обкладатися ПДВ лише у тому разі коли він виступає окремим предметом договору за договорами міни, купівлі-продажу та ін. Стверджує, що в даному випадку вексель, емітований третьою особою, визначається лише, як боргова розписка, що також підтверджується п. 1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З врахуванням викладеного вважає, що даним положенням спростовується роль векселя як цінного паперу у операціях купівлі-продажу товарів, внаслідок чого спростовується і твердження Шепетівської ОДПІ, що вексель є товаром в операції купівлі-продажу на основі п. 1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого товари це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Адже в операції купівлі продажу вексель виступає не цінним папером, а борговою розпискою.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 19 вересня 2008 року позовні вимоги задоволено частково, а саме задоволено позовну вимогу щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000382350/0/6795 від 04.05.2007 року про визнання суми податкового зобов'язання за платежем « податок на прибуток» в розмірі 125759 грн., врешті позову відмовлено. Суд виходив з того (податок на прибуток), що придбання та реалізація необоротних активів (бурякозбиральний комбайн, сівалки, агрегат для внесення безводного аміаку, трактор колісний) відображено в обліку в одному і тому ж звітному періоді. Враховуючи те, що ВАТ не використано в господарській діяльності придбані вказані матеріальні цінності протягом 365 календарних днів і реалізовано в одному і тому ж звітному періоді, то віднесення їх до групи основних фондів є безпідставним. В 2 кварталі 2006 року СВАТ «Городищенське» реалізовано товарів та надано послуг в погашення попередньої оплати на суму 307822,32 грн. В квітні 2006 року СВАТ «Городищенське» повернуто товару на суму 124242 грн. Повернення товару за даними бухгалтерського обліку не відображено на рахунку № 361 чим було занижено валовий дохід на вказану суму. Крім того, позивачем не зменшено валові витрати на суму оприбуткованого товару. Таким чином, на суму кредиторської заборгованості платника податку перед іншою особою, яка залишається не стягнутою після закінчення терміну позовної давності, необхідно зменшити валові витрати, оскільки підприємством не понесено фактично витрати на придбання оприбуткованого товару відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств». Також протягом липня-вересня 2006 року та включно по грудень ВАТ не оприбуткувало збір врожаю озимої пшениці та жита по незавершеному виробництву одержаного від ПСП «Світоч» незважаючи, що сезонний цикл збирання урожаю закінчено.

ПДВ - заниження податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2006 року встановлено перевіркою за рахунок того, що при передачі простого векселя у рахунок оплати за придбані товари від товариства «Міжнародна насіннєва компанія» не пораховано податкове зобов'язання по ПДВ із суми 267557,32 грн., що складає 44593 грн.. Разом з тим, видача векселя не змінило податкових зобов'язань по ПДВ у комбінату. Відтак, передачею простого векселя комбінатом проведена оплата за придбані товари у товариства «Міжнародна насіннєва компанія». На дату отримання товару від компанії ВАТ (позивача) включено вартість придбання такого товару до валових витрат та ПДВ до податкового кредиту. Передача векселя в оплату придбання такого товару не є продажем і не викликає нарахування ПДВ з вартості векселя.

Податок з власників транспортних засобів - невідображення у балансі підприємства частини транспортних засобів виникло за рахунок самоліквідації і продажу таких. Відповідачем правомірно донараховано позивачу податкові зобов'язання по вказаному податку, які зняті з балансу підприємства, однак не зняті з обліку з МРЕВ ВДАІ УМВС.

З приводу неправомірності перевірки, то така проведена згідно ст.ст. 10,11,11-1,11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а скасування акту вимога безпідставна так як такий є доказом в справі і не порушує прав позивача.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторонами подано апеляційні скарги, з яких із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, сторона відповідача просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, а сторона позивача задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Покликання (Шепетівської ОДПІ) маються на те, що при передачі простого векселя ВАТ у рахунок оплати за придбані товари у ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» не нараховане податкове зобов'язання у вартості векселя в сумі 44593 грн. та не включило до декларації з ПДВ за вересень 2006 року, чим порушено п.п. 3.11 ст. 3, п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижене податкове зобов'язання з простого векселя. Відповідно до п.1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», подібна операція є товарною, тому згідно п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» є об'єктом оподаткування цим податком.

Покликання (ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат») з приводу податку на прибуток, то відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону, до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат на придбання товарів не є визначальним при віднесенні вартості придбаних товарів до валових витрат. На рахунок виключення з валових витрат суми кредиторської заборгованості за якого сплив строк позовної давності, позиція позивача є неправомірною, позаяк не взято до уваги висновок судово-бухгалтерської експертизи та помилково застосовано п. 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не застосовано п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п.4.6.1 п.4.6 ст. 4 вказаного Закону. Крім того, у залишку т.м.ц., які враховуються при визначенні приросту балансової вартості запасів на рахунку 20.8.6 залишається вартість посівів озимого жита та пшениці (незавершене виробництво) у сумі 108787 грн., що спростовує доводи суду першої інстанції про завищення валових витрат на означену суму в 3 кварталі 2006 року. Також, експертним висновком не підтверджено позицію податкового органу щодо завищення валових витрат ВАТ. Не можна погодитись із тим, що в 2 кварталі 2006 року встановлено заниження валових доходів на суму 124242 грн. в частині повернення товару від СВАТ «Городищенське». Оприбуткування поверненого товару пройшло через рахунок 943 «собівартість реалізованих запасів» і до валових витрат не включено, але залишилося в залишках на кінець звітного періоду та збільшило приріст активів підприємства.

Згідно п. 5.9 вищевказаного Закону, приріст активів включається до валових доходів підприємства, тому висновок суду, що повернення товару у сумі 124241,65 грн. не включено до валових доходів - є невірним. Такий висновок вбачається із експертного дослідження, якого не спростовано судом першої інстанції.

Є помилковою позиція суду, що ВАТ повинен був включити до валових доходів вартість реалізованої с/г техніки, яка придбана і реалізована в одному податковому періоді.

Також податковим органом не враховано суми переплати податку на прибуток, тому нарахування штрафних санкцій, є неправомірним.

З приводу податку з власників транспортних засобі, то поскільки такі вказані у акті, не перебували на бухобліку підприємства, внаслідок списання та продажу то і вказаний податок не мав права нараховуватись. Також не враховано, що видано тимчасовий реєстраційний талон на транспортні засоби, а відповідно після закінчення терміну його дії транспортні засоби вважається незареєстрованими.

Не є аргументована відмова в позові, що перевірка проведена неправомірно, оскільки з повідомлення не вбачається дати початку і закінчення перевірки.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 року апеляційні скарги задоволено частково, а саме в частині оскарження акту - провадження закрито. Врешті резолютивна частина відповідає рішенню суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 року та скеровано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Що стосується позовної вимоги щодо визнання недійсним акту перевірки ДПА у Хмельницькій області, визнання протиправними дії ДПА у Хмельницькій області в частині проведення виїзної планової перевірки ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» з 05.03.2007 року по 03.04.2007 року, а також в частині складання акту від 18.04.2007 року № 45/23-05/00373391, то колегія суддів приходить до висновку, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Відтак, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта. Отже, вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Досліджуючи спірні правовідносини, відповідно до акту перевірки №45/23-05/00373391 від 18.04.2007 року, встановлено, що в порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, ВАТ «Шепетівським цукровим комбінатом» у вересні 2006 року не включено до податкового зобов'язання з ПДВ суму 44593 грн. при передачі простого векселя у рахунок оплати за придбані товари.

Так, відповідно до пп. 3.1.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Статтею 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що товари, це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (п.1.6.)

Відповідно до пункту 1.19. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Таким чином, колегія судів приходить до висновку, що здійснені позивачем операції є бартерними.

Особливості оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій встановлені пунктом 7.1. статті 7 Закону.

Відтак, фактично ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» при передачі простого векселя 25.09.2006 року у рахунок оплати за придбані товари у ТОВ «Міжнародній насіннєвій компанії» здійснило бартерну (товарну) операцію, оскільки в даному випадку має місце проведення розрахунків за товари (роботи послуги) у формі іншій, ніж грошова, тому відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» є об'єктом оподаткування цим податком, а отже, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

З приводу податку на прибуток, то відповідач помилково вважає, що у зв'язку з тим, що ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав, то підстав до віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, не лише сплачених, але й нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст, 11 даного Закону, датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а у разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг)- дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Тобто, факт понесення реальних витрат на придбання товарів не є визначальним при віднесенні вартості придбаних товарів до валових витрат.

Поряд з цим, як вбачається з висновку судово-бухгалтерської експертизи №2720 від 25.03.2008 року по господарській справі №15/516-НА, експертним дослідженням не виявлено та документально не підтверджено висновок податкового органу щодо завищення валових витрат ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» на суму 120 551 грн., що не суперечить матеріалам справи.

Крім того, станом на 30.09.2006 року і на 01.01.2007 року не проведено прибуткування зернових від збору урожаю по незавершеному виробництву (посіви озимих 2005 року) - вказується як не використання понесених витрат в господарській діяльності підприємства.

Незавершене виробництво у вигляді посівів зернових, передане у власність підприємства від ПСП «Світоч» в листопаді 2005 року та віднесено до валових витрат підприємства по першій події (п. 5.2.1 Закону) з відображенням в залишках запасів по п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на загальну суму витрат, чим зменшено валові витрати.

На виконання вимог вказаного Закону, у бухгалтерському обліку ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» зерно пшениці та озимого жита оприбутковано на рахунок 20.8.6 «Матеріали сільськогосподарського призначення» у І кварталі 2007 року. Причиною затримки відображення зерна в бухгалтерському обліку підприємства являлося несвоєчасне надходження первинних документів, які містяться в матеріалах справи та спростовують доводи суду першої інстанції про негосподарське використання.

Таким чином, у залишку товарно-матеріальних цінностей, які враховуються при визначенні приросту балансової вартості запасів на рахунку 20.8.6 залишається вартість посівів озимого жита та пшениці (незавершене виробництво) у сумі 108 787,00 грн., що спростовує доводи суду першої інстанції про завищення валових витрат на суму 108 787,00 грн. у III кварталі 2006 року.

Поряд з цим, як вбачається з висновку судово-бухгалтерської експертизи №2720 від 25.03.2008 року по господарській справі №15/516-НА, експертним дослідженням не виявлено та документально не підтверджено висновок податкового органу щодо завищення валових витрат ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» на суму 108 787,00 грн. у III кварталі 2006 року. Зазначений висновок і не спростований матеріалами справи.

Також, колегія суддів звертає увагу на правильність заперечення позивача щодо того, що у II кварталі 2006 року встановлено заниження валових доходів на суму 124 242,00 грн. в частині повернення товару від СВАТ «Городищенське». Перевіряючими порушено п. 2.3.4 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», які в акті перевірки навели необґрунтовані твердження. В акті перевірки вказано, що по повернутих товарах (міндобрива) була попередня оплата. Разом з тим, матеріалами справи доводиться, що попередня оплата була згідно інших договорів, яка залишилась на кінець звітного періоду і по податковому обліку включена до валових доходів. Також перевіряючі стверджують, що по даних бухгалтерського обліку не проведено повернення товару через рахунок 361 «Розрахунки з замовниками». По даних бухгалтерського обліку проведені некоректні бухгалтерські проводки, проте податкове зобов'язання не занижено.

Поряд з цим, як вбачається з висновку судово-бухгалтерської експертизи №2720 від 25.03.2008 року по господарській справі №15/516-НА, експертним дослідженням не виявлено та документально не підтверджено висновок податкового органу щодо заниження валових доходів ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» на суму 124 242,00 грн., за II квартал 2006 року. Та не встановлено порушення п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо основних фондів, то суд першої інстанції дійшов до хибного висновку, що ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» повинен був включити до валових доходів вартість реалізованої сільськогосподарської техніки, яка придбана та реалізована в одному податковому періоді, тому не підпадає під визначення «основні фонди» відповідно до пп. 8.2,1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Даний висновок суду суперечить вимогам чинного матеріального права у зв'язку з наступним.

Згідно пп. 8.2.1 п 8.2 ст. 8 Закону, основні фонди слід розуміти, як матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Внаслідок вищенаведеного віднесення тих чи інших матеріальних цінностей до основних фондів залежить не від фактичного використання (як на цьому помилково наполягає суд), а від таких факторів:

По-перше, матеріальна цінність повинна бути призначена платником податку для використання у господарській діяльності;

По-друге, термін призначення (а не фактичного використання) визначений платником податків повинен перевищувати 365 календарних днів;

По-третє, вартість матеріальних цінностей повинна перевищувати 1000 грн., і поступово зменшуватись зв'язку з фізичним чи моральним зносом.

У зв'язку з тим, що ВАТ «Шепетівський цукровий комбінат» визначив техніку сільськогосподарського призначення як основні фонди та мав намір використовувати її у господарській діяльності більше ніж 365 календарних днів, що підтверджується наказами про введення в експлуатацію, та актами приймання--здачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, але у зв'язку з виробничою необхідністю був вимушений здійснити реалізацію техніки, то підстав для віднесення цієї техніки до товару у суду не було.

Отже висновок суду, про те, що невикористання платником податку основного засобу протягом більше 55 днів не дає підстави останньому відображати його як основний засіб, не відповідає вимогам пп. 8.2.1 п, : 2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Висновком судово-бухгалтерської експертизи №2720 від 25.03,2008 року по господарській справі №15/516-НА, встановлено факти завищення податкового зобов'язання за попередні періоди та за періоди, що перевіряються. Внаслідок цього встановлено переплату по податку на прибуток в сумі 13 000,00 грн. Даний висновок не було враховано судом при визначенні законності податкового повідомлення-рішення та правомірності нарахування санкцій.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення № 0000382350/0/6795 від 04.05.2007 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000372350/0/6795 від 04.05.2007 року, то згідно статті 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин» визначено, що податок обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Тобто по тих, які є на балансі підприємства станом на 1 січня поточного року. Перевіряючі підтверджують відповідність наявності транспортних засобів на балансі підприємства - даним наведеним в розрахунках податку з транспортних засобів (п. 2.17 розділу 2 Акта перевірки). Порушень по нарахуванню податку з наявних транспортних засобів - не виявлено.

Згідно п. З ПС(Б)0 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визначено: «Баланс - звіт про Фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал». транспортні засоби - це основні засоби підприємства первісна і залишкова вартість яких відображена в балансі підприємства станом на початок звітного періоду в розділі «активи».

Оскільки, транспортні засоби, вказані у Акті, не перебували на бухгалтерському обліку підприємства, внаслідок списання та продажу то і податок з власників транспортних засобів відповідач не мав права нараховувати.

За таких обставин, проаналізувавши вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг являються частково суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Шепетівської ОДПІ та Публічного акціонерного товариства «Шепетівський цукровий комбінат» задоволити частково, скасувати постанову Господарського суду Хмельницької областi від 19 вересня 2008 року по справі № 20/15/516-нА та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Шепетівський цукровий комбінат» до Шепетівської ОДПІ про визнання недійсним акту перевірки, визнання протиправними дій в частині проведення виїзної планової перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень задоволити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000372350/0/6795 та № 0000382350/0/6795 від 04.05.2007 року.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 07.12.2015 року