Ухвала суду № 55363289, 29.01.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Буцяк З.І., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання Коробчук А.М.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Здолбунівського районного суду від 09 вересня 2015 року в справі за поданням відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції в Рівненській області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Здолбунівського районного суду від 09 вересня 2015 року подання задоволено, тимчасово обмежено ОСОБА_6 у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобовязань, покладених на нього судовим рішенням згідно виконавчого листа, виданого Здолбунівським районним судом від 24.02.2005 року по справі №2-236 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заборгованості в сумі 22528 грн.

У поданій на вказану ухвалу апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликався на її незаконність та необгрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції порушив норми Конституції, якими всім гарантовано свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільного залишення території України.

Доводив, що суд першої інстанції не встановив чи відмовляється боржник від виконання зобовязання чи не має можливості його зараз виконувати.

Стверджував, що судом не були враховані інтереси його двох дітей, так як вони перебувають на його утриманні, а працевлаштований він за кордоном, інших доходів не має.

Вказував також, що суд не взяв до уваги інтереси кредитора, оскільки реально виконати своє боргове зобовязання він може лише працюючи за кордоном.

З цих підстав просив ухвалу Здолбунівського районного суду від 09 вересня 2015 року скасувати та відмовити в задоволенні подання відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції в Рівненській області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України.

ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_2, в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник ДВС ОСОБА_3, стягувач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5, просили апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу місцевого суду залишити без змін, про що подали відповідні письмові заперечення.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

___________________

Справа № 562/1940/15-ц Головуючий в суді І інст. ОСОБА_8

Провадження № 22-ц/787/181/2016 р. Суддя-доповідач ОСОБА_9

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні в ДВС Здолбунівського РУЮ перебуває зведене виконавче провадження з виконання виконавчого листа виданого Здолбунівським районним судом 24 лютого 2005 року в справі 2-236 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованості в сумі 22528 грн.

Державним виконавцем розшукувалось рухоме і нерухоме майно боржника та вклади в банківських установах на ім'я боржника ОСОБА_1, однак таке майно та кошти відсутні. Боржник на виклики державного виконавця не зявлявся, в звязку з чим він звернувся з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України,

Задовольняючи подання державного виконавця відділу ДВС Здолбунівського районного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що заходи застосовані ДВС виявились неефективними, ним не виконані зобовязання за рішенням суду, заборгованість не погашена, що суд трактував як свідоме ухилення від виконання зобовязань за рішенням суду та застосував інші заходи передбачені законом.

Такий висновок місцевого суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Згідно з п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Як вбачється з поданих ОСОБА_1 до суду документів, він є працевлаштованим в Євросоюзі, а саме в республіці Литва, з його слів має щомісячний заробіток 320 євро, а також придбав собі автомобіль БМВ.

Ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Твердження апелянта, що він реально виконати своє боргове зобовязання може лише працюючи за кордоном спростовуються його ж діями, оскільки за час роботи за кордоном ним заборгованість не погашалась жодного разу.

Як пояснив в суді представник ДВС єдиний платіж на виконання зобовязання був здійснений в 2006 році в розмірі біля 1700 грн.

За таких обставин, оскільки ухвала місцевого суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у ній, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313-314, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Здолбунівського районного суду від 09 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий :

Судді: