Ухвала суду № 55363030, 01.02.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/537/15-ц Номер провадження 22-ц/786/58/16Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

Суддів: Бондаревської С.М., Дорош А.І.

При секретарі: Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області із вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказував, що з 25.11.1995 року по 30.12.2013 року він перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 відповідачем по даній справі. За час перебування в шлюбі, а саме у 2003 році за договором купівлі-продажу було придбано квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 При цьому зазначив, що кошти на придбання квартири були надані його бабусею, ОСОБА_4, тому він вважає, що на спірну квартиру не може поширюватися режим спільної сумісної власності подружжя, хоча вона і була придбана у шлюбі. Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 61,75 кв. м.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 жовтня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власностізадоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

Припинено право власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на ? частину квартири АДРЕСА_2.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 951,21 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 2296,49 грн.

З рішенням суду не погодився позивач по справі ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вважає рішення місцевого суду таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилається на те, що судом неповно зясовані обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення даного спору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 25.11.1995 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, який був зареєстрований Палацом шлюбів м. Кременчука, актовий запис № 1653.

Сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4.

У період шлюбу була придбана квартира АДРЕСА_2, згідно договору купівлі-продажу серії ВАК № 749375 від 23 червня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 3155. Покупцем квартири у вказаному договорі зазначена ОСОБА_8 Будь-яких застережень, щодо походження коштів на придбану квартиру в договорі не міститься.

Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1176581 від 06.08.2003 року власником квартири є ОСОБА_8 номер запису 84 в книзі М-1.

30.12.2013 року шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується копією рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.12.2013 року.

Оскільки право власності на квартиру квартири АДРЕСА_2 набуто у період шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_3, вказана квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за позивачем ОСОБА_2 слід визнати право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2, оскільки реєстрація права власності на спірну квартиру одноособово за ОСОБА_3 позбавляє його можливості вільно розпоряджатися своєю власністю.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст.ст. 60-61 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Обєктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключення з цивільного обороту.

За змістом ст.ст. 69, 70 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Ці ж самі положення діяли на час придбання сторонами квартири у 2003 році (с.ст. 22, 28 КпШС України).

Як роз'яснено в п.п.23,24 Постанови пленуму ВСУ №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

В свою чергу, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували придбання квартири АДРЕСА_2, за кошти, які належали йому особисто.

Таким чином, вірно зясувавши обставини справи та визначивши відповідно до них правовідносини, суд першої інстанції встановив, що спірна квартира є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, яке розподілив між сторонами у відповідності до положень ч.1 ст. 70 СК України.

В ході судового розгляду справи місцевим судом вірно було проаналізовано та у відповідності з вимогами ст. 212 ЦПК України дано оцінку доказам наданим сторонами на підтвердження своїх вимог.

За результатами апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного, всебічного та обєктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом надана відповідна правова оцінка.

Таким чином, висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_9 /підпис/ ОСОБА_6

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: