Рішення № 55357032, 29.01.2016, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1974/15-ц

Провадження № 2/362/105/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2016 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Медведєва К.В.,

при секретарі - Савчук Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Головне управління юстиції в Київській області, Малосолтанівська сільська рада Київської області про усунення від права на спадкування та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - Головне управління юстиції в Київській області, Малосолтанівська сільська рада Київської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява, в якій ОСОБА_1, з урахуванням уточнень, просить суд: 1)усунути в порядку ст. 1224 ЦК України від спадкування ОСОБА_2; 2) визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку та житловий будинок з господарськими та побутовими надвірними будівлями, спорудами по АДРЕСА_1; нежитлові приміщення, що знаходяться в АДРЕСА_2; нежитлову будівлю - магазин, що знаходяться в АДРЕСА_3; автомобіль Toyota Camry 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль ГАЗ 33021 з реєстраційним номером НОМЕР_2; автомобіль ГАЗ 3302 реєстраційний номер НОМЕР_3; автомобіль ГАЗ 2705 реєстраційний номер НОМЕР_4; корпоративні права на 100% статутного капіталу приватного підприємства «Віктор» код ЄДРПОУ - НОМЕР_5.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті батька залишилось спадкове майно.

ОСОБА_1 в позовній заяві зазначила, що в свідоцтві про народження мама внесла своє прізвище, хоча ім'я батька залишила - ОСОБА_1. Чому мама ОСОБА_1 так зробила, позивач не знає, оскільки вона рано померла, і позивача виховувала тітка ОСОБА_4

Крім ОСОБА_1 на спадкове майно претендує ОСОБА_2, яка є дружиною спадкодавця. ОСОБА_2 останні три роки не проживала з батьком і їх сімейне життя погіршилося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин.

В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що протягом тривалого часу ОСОБА_2 самоусунулася від виконання сімейних обов'язків, батько говорив про намір розірвати шлюб. Спільне господарство не велося. ОСОБА_1 зазначає, що якби батько встиг оформити заповіт, він збиравсь переписати все своє майно на єдину онуку, то спору про поділ майна, не виникало б. Позивач зазначає, що намагалась поділити спадщину навпіл, але ОСОБА_2 перестала визнавати ОСОБА_1 дочкою спадкодавця.

ОСОБА_1 посилається на те, що станом на 01.04.2015 року, остання є законним спадкоємцем спадкового майна в повному обсязі. ОСОБА_2 не має права на спадкування у зв'язку з вищевикладеними фактами, а саме: останні три роки відповідач не проживала з батьком та спільне господарство не велося, що свідчить про відсутність сім'ї; бажання розлучитися та дії ОСОБА_2 направлені на підрив здоров'я батька, а також інші підстави викладені у ст. 1224 ЦК України; намір батька розпорядитися своїм спадковим майном у інший спосіб ніж передати його ОСОБА_2 Тому, на думку ОСОБА_1, є законні підстави для усунення ОСОБА_2 від отримання спадщини за законом та визнання спадкоємцем дочку ОСОБА_2 - ОСОБА_1

До суду надійшла зустрічна позовна заява, в якій ОСОБА_2 просила суд: 1) визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування на наступне майно: нежитлове приміщення магазин по АДРЕСА_3; нежитлове приміщення магазин АДРЕСА_2; автомобіль Toyota Camry з реєстраційним номером НОМЕР_1; автомобіль ГАЗ 33021 з реєстраційним номером НОМЕР_2; автомобіль ГАЗ 3302 з реєстраційним номером НОМЕР_3; автомобіль ГАЗ 2705 з реєстраційним номером НОМЕР_4; корпоративні права на 100% статутного капіталу приватного підприємства «Віктор» з ідентифікаційним кодом НОМЕР_5; земельну ділянку та житловий будинок з господарськими та побутовими надвірними будівлями, спорудами по АДРЕСА_1.

Вказаний зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 з 1995 року по 2004 рік перебувала у шлюбі із спадкодавцем - ОСОБА_3 Після розлучення з ним деякий час жили окремо, потім знову почали проживати спільно а 27.07.2009 року повторно одружилися і проживали у шлюбі аж до смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Внаслідок його смерті відкрилась спадщина, що складається з рухомого та нерухомого майна, а також корпоративних прав.

ОСОБА_2 зазначає у позові, що спадкодавець не склав заповіту, у зв'язку з чим спадкування здійснюється за законом. На час відкриття спадщини батьки ОСОБА_3 вже померли, дітей відповідно до законодавства він не мав, так як від батьківських прав щодо свого єдиного сина він відмовився багато років тому. У зв'язку з цим єдиним спадкоємцем першої черги на час відкриття спадщини була ОСОБА_2, як дружина спадкодавця.

При цьому ОСОБА_2 зазначила в позові, що ОСОБА_1 є донькою жінки, з якою ОСОБА_3 на початку 90-х років деякий час спільно проживав. Однак після одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3, останній не спілкувався ні з цією жінкою, ні з ОСОБА_1 Лише у 2008 році ОСОБА_3 почав спілкуватися з ОСОБА_1, яка була сиротою після смерті матері. І ОСОБА_3 останнім часом ставився до неї як до члена сім'ї, однак ніколи не стверджував, що вона є його рідною дочкою.

ОСОБА_2 в позовній заяві посилається на те, що той факт, що ОСОБА_3 ніколи не був батьком ОСОБА_1 підтверджується уже тим, що після смерті матері малолітню ОСОБА_1 навіть не намагались передати на утримання та виховання ОСОБА_3, а визнали її сиротою та призначили опікуна - її рідну тітку ОСОБА_4

Тому, на думку ОСОБА_2, ОСОБА_1 не є спадкоємцем за законом щодо спадщини ОСОБА_3, тим більше вона не є спадкоємцем першої черги. ОСОБА_2 вказує, що ОСОБА_1 створює перешкоди у вступі в спадщину, чим порушує законні права ОСОБА_2

ОСОБА_1 подала до суду заперечення на зустрічний позов, в якому просила в задоволенні зустрічного позову відмовити та зазначила, що ОСОБА_2 за життя спадкодавця при багатьох свідках називала ОСОБА_1 дочкою та визначала, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3

Також ОСОБА_1 зазначила, що лікування, поховання та інші матеріальні обов'язки щодо батька та його майна виконували ОСОБА_7 та її чоловік. Так, останнім часом, на протязі трьох років до своєї смерті, ОСОБА_3 не допускав дружину до свого життя в цілому та до вирішення справ зокрема. Вони жили окремо, спільного господарства фактично ніколи не вели. Батько готувався розлучитися з ОСОБА_2

ОСОБА_1 вказала, що батько турбувався про неї і намагався затягнути ОСОБА_1 до нотаріуса.

Також ОСОБА_1 вказала, що всі дії ОСОБА_2 були спрямовані лише на отримання від батька певних грошових сум для своїх потреб. Враховуючи відсутність спільно нажитого майна на сьогодні у ОСОБА_2 відсутні підстави для зазіхання на майно батька.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник позов ОСОБА_1 підтримали проти задоволення зустрічного позову заперечили.

Також ОСОБА_1 пояснила, що її мати та ОСОБА_3 не були одружені. ОСОБА_1 виховувалася бабусею по маминій лінії, вона і була опікуном ОСОБА_1, а після смерті бабусі її виховувала тітка (старша сестра матері). Спадкодавець представляв ОСОБА_1 своїм знайомим як дочку. ОСОБА_1 спілкувалася із спадкодавцем, відвідувала його будинок, а чоловік ОСОБА_1 працював на її батька водієм, вантажником. ОСОБА_1 зазначила, що вона проживає за місцем своєї реєстрації. Крім того, ОСОБА_1 пояснила, що відмови нотаріуса в оформленні спадщини у неї немає.

Представник ОСОБА_2 позов ОСОБА_2 підтримав, проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечив. Також представник зазначив, що ОСОБА_3 можливо називав ОСОБА_1 дочкою, так само як і називав сином рідного сина ОСОБА_2 від іншого чоловіка. При цьому представник ОСОБА_2 повідомив, що відсутні докази того, що ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_3 Представник ОСОБА_2 повідомив, що остання як дружина спадкодавця доглядала за матір'ю спадкодавця, яка проживала за тією ж адресою, що і спадкодавець, відвозила її до лікарні та привозила до неї лікарів.

Крім того, представник вказав, що юридично дітей у ОСОБА_3 не було, а ОСОБА_1 прийняв як дочку, так само як і ОСОБА_2, при цьому ОСОБА_1 не є рідною дочкою спадкодавця та не кровною родичкою спадкодавця.

До суду надійшло клопотання Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому останнє просило розглянути справи за їх відсутності.

Малосолтанівська сільська рада повідомлена належним чином, в судові засідання не з'явилась про причини неявки суд не повідомила.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 10 цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості,

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розуміння вказаної норми процесуального закону наведено в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», де зазначено, що відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При чому зазначені норми не встановлюють презумпції доведеності позиції ні позивача, ні відповідача, що означає, що кожен з них має довести перед судом переконливість своєї позиції в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

З огляду положень ст.ст. 57 і 58 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що

Згідно свідоцтва про народження від 22.07.1987 року НОМЕР_6 позивач (дівоче прізвище ОСОБА_1) народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком позивача є ОСОБА_8, а матір'ю позивача є ОСОБА_9.

Мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_7.

Розпорядженням Дніпровської районної державної адміністрації від 20.12.1999 року № 1157 призначено ОСОБА_4 опікуном над неповнолітньою племінницею ОСОБА_28. ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно свідоцтва про шлюб від 04.08.2007 року серія НОМЕР_8 ОСОБА_1. (позивач) уклала шлюб і змінила прізвище на ОСОБА_1.

ОСОБА_3 (спадкодавець) помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_9.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 вказав, що спадкодавець розповідав йому, що у спадкодавця є дочка і син, а зі слів людей чув, що згаданою дочкою є ОСОБА_1

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що відносини між спадкодавцем і ОСОБА_2 не складались, і спадкодавець називав ОСОБА_1 дочкою.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що спадкодавець називав ОСОБА_1 дочкою.

До показів свідка ОСОБА_15 суд ставиться критично, оскільки надані свідчення не відносяться до предмету доказування.

До показів свідка ОСОБА_16 суд ставиться критично, оскільки останній з 2008 року спілкувався із спадкоємцем рідко і лише по телефону.

До показів свідка ОСОБА_6 суд ставиться критично, оскільки працювала у спадкодавця до його смерті, а після була звільнена ОСОБА_2 (позивачем за зустрічним позовом).

До показів свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18 суд ставиться критично, оскільки вони є сім'єю, а ОСОБА_17 як голова сім'ї зазначив, що спадкодавець і ОСОБА_2 є різними людьми, з чого вбачається недоброзичливі стосунки із ОСОБА_2

До показів свідка ОСОБА_4 суд ставиться критично, оскільки остання є тіткою ОСОБА_1 і виховала останню, а ОСОБА_1, в свою чергу, називає ОСОБА_4 «мамою».

До показів свідка ОСОБА_19 суд ставиться критично, оскільки остання зазначила, що перебувала із спадкодавцем у фактичному шлюбі та проживала з ним з лютого 2007 року по 2008 рік, аж доки не з'явилась ОСОБА_2

До показів свідка ОСОБА_20 суд ставиться критично, оскільки перебуває в дружніх стосунках із ОСОБА_1, ОСОБА_2 характеризує негативно, а тому, на думку суду, позбавлений можливості надати об'єктивні покази через неприязні стосунки з ОСОБА_2

До показів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_21, ОСОБА_22 суд ставиться критично, оскільки надані свідчення не відносяться до предмету доказування.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 показала, що проживала в будинку ОСОБА_3 в 2013 - 2014 роках, приймала участь у сімейних святах і її спадкодавець знайомив із ОСОБА_1, проте дочкою останню не називав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 показав, що з ОСОБА_1 знайомий, бував на сімейних світах спадкодавця де була присутня ОСОБА_1 проте йому ніхто не представляв ОСОБА_1, як дочку спадкодавця.

До показів свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26 суд ставиться критично, оскільки останні вказали, що із ОСОБА_1 не знайомі, та перебували в не дуже близьких відносинах із спадкодавцем.

В обґрунтування вимоги про усунення ОСОБА_2 від спадкування, ОСОБА_1 та її представник послалась на ст. 1224 ЦК України.

Згідно ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом. Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині. Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Оскільки позивачем та її представником не зазначено на якій саме підставі слід усунути відповідача за первісним позовом від спадкування, то суд зупиниться на доведеності кожної із передбачених ст. 1224 ЦК України підставах.

Позивачем не доведено факту умисного позбавлення життя відповідачем спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Позивачем не доведено факту умисного перешкоджання відповідача спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяла виникненню права на спадкування у неї самої чи в інших осіб або сприяла збільшенню її частки у спадщині.

Позивачем не доведено факту, що відповідач є одним з батьків, або дитиною спадкодавця або іншою особою, яка б ухилялася від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, і ця обставина встановлена судом.

Позивачем не доведено факту, що шлюб між відповідачем і спадкодавцем є недійсним або визнано таким за рішенням суду.

Позивачем не доведено сукупності обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Отже, підстави для усунення ОСОБА_2 від спадкування відсутні, а первісний позов в цій частині є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В ч. 4 ст. 3 СК України визначено, що с ім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частиною 3 ст. 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Позивачем за первісним позовом не доведено кровного споріднення з спадкодавцем, або усиновлення позивача спадкодавцем, або наявності інших підстав, які б давали право на спадкування ОСОБА_27 після смерті спадкодавця.

Добре ставлення спадкодавця до ОСОБА_27 і участь останньої в сімейних подіях спадкодавця не породжує виникнення у ОСОБА_27 прав на спадкування після смерті ОСОБА_3 у складі осіб віднесених законом до першої черги спадкоємців.

Більш того, суд враховує ту обставину, що під час спілкування ОСОБА_1 і спадкодавця ні ОСОБА_1, ні спадкодавець не порушували питання про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_27 щодо батька, не порушено питання про усиновлення спадкодавцем ОСОБА_27 та не вчинено жодних інших дії для встановлення юридичного зв'язку між ОСОБА_1 та спадкодавцем, які б надавали ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_3

Щодо вимоги про визнання права власності, то згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Як роз'яснив Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 N 7 Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Обставини, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 179 ЦПК України) у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця (як роз'яснено в листі Вищого Спецілазованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Тому, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові (така ж думка висловлена в листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

В матеріалах справи міститься копія спадкової справи з якої вбачається, що хоч кожен з позивачів, як за первісним, так і за зустрічним позовом, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте в матеріалах спадкової справи відсутні постанови, якими б кожному з позивачів було відмовлено нотаріусом в оформленні права на спадщину. Крім того, під час розгляду справи судом з пояснень учасників судового розгляду встановлено, що нотаріусом щодо жодного з позивачів такі постанови не виносились.

Отже, на час розгляду справи та ухвалення рішення нотаріусом не відмовлено жодному з позивачів в оформленні права на спадщину, а тому як первісний позов в частині визнання права власності на спадкове майно, так і зустрічний позов про визнання права власності на спадкове майно задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 10, 11, 60, 61, 74, 88, 208, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд.

Суддя