Ухвала суду № 55356517, 02.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 448/1031/15-к Головуючий у 1 інстанції: Стецик Я.Є.

Провадження № 11-кп/783/58/16 Доповідач: Гаврилов В. М.

Категорія ч.2 ст. 289 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: Гаврилова В.М.

суддів: Белени А.В., Головатого В.Я.

при секретарі: Гамулі І.Б.

за участю прокурора: Яворського С.М.

захисника: ОСОБА_1

обвинуваченого: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження № 12015140230000462 від 25.07.2015 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 січня місяця першого дня, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Мостиського районного суду Львівської області від 02.11.2015 року, -

в с т а н о в и л а:

Цим вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців з конфіскацією майна, що є його особистою власністю.

Речові докази: автомобіль марки «Фольксваген Гольф 3», реєстраційний номер RP 55232, який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_3, - залишено останньому; мобільний телефон марки «Nokia», моделі 1280, із сім-карткою мобільного оператора «МТС» із абонентським номером НОМЕР_1, який зберігався в камері зберігання речових доказів Мостиського РВ ГУМВСУ у Львівській області, - конфісковано в дохід держави; рукавиці, які зберігалися в камері зберігання речових доказів Мостиського РВ ГУМВСУ у Львівській області, - знищено; паспорт громадянина України для виїзду за кордон ЕН 038660, виданий 08.06.2010р. органом 4601 на ім'я ОСОБА_2, - залишено ОСОБА_2

Процесуальні витрати в сумі 982 (дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 08 коп. за проведення по справі експертиз стягнуто з ОСОБА_2, які перераховано в користь держави: одержувач: р/р 31111115700003, МФО 825014, УДКСУ у Залізничному районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007594.

Заставу в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) гривень (що були внесені 30.07.2015р. платником ОСОБА_4 згідно квитанції №2 через Відділ обслуговування клієнтів касу №5 Філії - Львівського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Львівській області №37313005000789, ОСОБА_3 отримувача ГУ ДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 26306742) після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_4

Місцевим судом встановлено, що 25.07.2015р. приблизно о 03 год. 20 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою домовленістю з невстановленою групою осіб, умисно, незаконно, шляхом підбору ключів, заволоділи транспортним засобом - автомобілем марки «Фольксваген Гольф 3», реєстраційний номер RP 55232, вартістю 6627,41 грн., співвласником якого є ОСОБА_3, що зберігався на тимчасовій стоянці за адресою: м. Мостиська, вул. 16 липня, 15, Львівської області (із східної сторони багатоквартирного будинку). Такими своїми діями обвинувачений ОСОБА_2 заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить вирок місцевого суду змінити, призначивши ОСОБА_2 покарання із застосуванням до нього ст. 75 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки, оскільки призначене йому покарання Мостиським районним судом за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

При цьому апелянт покликається на те, що на утриманні у ОСОБА_2 перебуває хвора пристаріла мама: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка згідно довідки Бориславської міської лікарні періодично хворіє та потребує сторонньої допомоги та двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 студент Університету «Львівська Політехніка» та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6, учень 6-го класу Бориславської гімназії, і відсутність понад пять років батька може негативно вплинути на їх виховання. Дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 після закінчення Київського університету ім. Драгоманова на даний час проживає одна в м. Києві, офіційно не працює, та також потребує додаткової матеріальної допомоги зі сторони батька. Окрім цього ДП «Дрогобицький лісгосп» у випадку призначення ОСОБА_2 покарання не повязаного з позбавленням волі, зобовязується його працевлаштувати. Дані обставини суд може визнати такими, що помякшують покарання згідно ч. 2 ст. 66 КК України.

Окрім цього апелянт зазначає, що його підзахисний не мав умислу на вчинення злочину і лише думав, що його знайомий на імя ОСОБА_9 бере у користування автомобіль за попередньою домовленістю з власником виключно щоб підвезти його до Самбора і саме тому жодного опору при його затриманні він не чинив, не намагався втекти та не сів у машину до ОСОБА_9, коли до нього почали рухатись свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, транспортний засіб не зазнав ніяких пошкоджень внаслідок незаконного заволодіння, його технічний стан не погіршився, відновлення він не потребує, і тому в даному випадку відсутня така ознака, як заподіяння шкоди. Все що вчинив ОСОБА_2 це те що він відкрив двері автомобіля та запустив двигун не пошкодивши при цьому автомобіль.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_1 та його підзахисного ОСОБА_2, які підтримали подану апеляційну скаргу, при цьому обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, прокурора, який заперечив апеляційну скаргу захисника і вважає вирок місцевого суду законним та обґрунтованим, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга, з урахуванням змін в показах обвинуваченого, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з вироку місцевого суду вина ОСОБА_2 повністю підтверджується зібраними та перевіреними у судовому засіданні доказами, зокрема: показами потерпілого ОСОБА_3, який показав, що після того, як викрадений автомобіль було знайдено в с. Пнікут при вставлянні ключа в замок запалювання виявив труднощі в його провертанні і виявив пошкодженим центральний замок автомобіля, який на даний час не блокується; показами свідка ОСОБА_9 про те, що через кілька хвилин після затримання ОСОБА_2 на мобільний телефон обвинуваченого стали надходити вхідні дзвінки, а коли працівник міліції включив його на гучномовець, по телефону на адресу обвинуваченого прозвучали такі слова: «тебе що засікли?» або «тебе що зловили?» і з цих слів він зрозумів, що обвинувачений є особою, яка дійсно приймала участь у викраденні автомобіля потерпілого. Аналогічні покази дали свідки ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_11, при цьому ОСОБА_12 та ОСОБА_11 бачили як ОСОБА_2 став відкривати автомобіль потерпілого, а інша особа в той час відійшла та стала біля під'їзду будинку, далі обвинувачений завів авто і «заглушив», і тоді з-під під'їзду вийшов другий чоловік та сів за кермо автомобіля потерпілого, і коли свідки стали рухатись у напрямку до них, особа, що перебувала за кермом автомобіля, відразу стала їхати, а обвинувачений пішов в напрямку автомобіля, яким приїхав. Бачили, що на руках у нього були рукавиці і після їхнього окрику «стій» обвинувачений зупинився, скинув з рук на землю рукавиці, але не чинив будь-якого опору.

Наведені покази, речові та інші досліджені судом докази спростовують доводи апеляційної скарги з цього приводу і колегія суддів вважає, що заперечення винуватості у вчиненні кримінального правопорушення обвинуваченим під час розгляду справи судом першої інстанції була обрана ним форма захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Разом з тим, призначаючи реальний термін позбавлення волі обвинуваченому місцевий суд належним чином не обґрунтував, чому виправлення ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. У вироку зазначено, що вчинено тяжкий злочин, що обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, по справі не встановлено, а обставиною, що обтяжує покарання є вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння. Але суд також посилається на те, що обвинувачений позитивно характеризуються за місцем свого проживання, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_13, повнолітнього сина ОСОБА_14, який продовжує навчання, а також матір, яка є особою похилого віку та має незадовільний стан здоров'я. При цьому не було враховано те, що матір проживає сама та потребує сторонньої допомоги (а.с. 22,23).

Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, підтвердив що мав намір скористатись викраденою автомашиною для того щоби доїхати додому, а заперечував свою винуватість на прохання знайомих.

За наведених обставин, у відповідності до положень ч. 2 ст. 66 КК України, колегія суддів враховує тяжкість злочину, як обставини, що помякшують покарання ОСОБА_2 зміну ним показів та визнання своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, перебування на його утриманні хворої матері та двоє дітей, а також з урахуванням позитивної характеристики, відсутності претензій у потерпілого та тяжких наслідків, наявності письмового зобовязання керівництва ДП «Дрогобицький лісгосп» забезпечити його працевлаштування, що буде сприяти його виправленню без ізоляції від суспільства(а.с.111) та вважає можливим помякшити покарання, призначивши його мінімальним за санкцією статті кримінального Закону і застосувати ст.75 КК України.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Мостиського районного суду Львівської області від 02.11.2015 року змінити та вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 (пять) років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши для нього іспитовий строк 3 (три) роки, якщо він не вчинить нового злочину, не буде виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В решті вирок Мостиського районного суду Львівської області відносно ОСОБА_2 від 02.11.2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17