Ухвала суду № 55356498, 28.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/162/15-ц

Провадження № 22-ц/779/303/2016

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Меленко О.Є.,

секретаря Яковин М.Я.,

з участю: прокурора Яворської Ю.І., представника

Загвіздянської сільської ради ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокуратури Тисменицького району до Загвіздянської сільської ради та ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача відділ Держгеокадастру у Тисменицькому районі, про скасування рішення Загвіздянської сільської ради, за апеляційною скаргою прокуратури Івано-Франківської області на ухвалу Тисменицького районного суду від 11 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Тисменицького районного суду від 11 грудня 2015 року закрито провадження у справі за позовом прокуратури Тисменицького району до Загвіздянської сільської ради та ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача відділ Держгеокадастру у Тисменицькому районі, про скасування рішення Загвіздянської сільської ради.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, прокуратура Івано-Франківської області подала апеляційну скаргу, у якій зазначає, що судом не було враховано того, що одним із відповідачів в даній справі є фізична особа, а тому у відповідності до ст. 15 ЦПК України даний спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства. При цьому, апелянт вказує на те, що суд не взяв до уваги правову позицію Верховного Суду України, із змісту якої вбачається, що у разі прийняття субєктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватись у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. Окрім того, апелянт вважає помилковим висновок суду про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки прокурор звернувся до суду з позовом про скасування рішення сільської ради в порядку ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» та ст.45 ЦПК України. Посилаючись на необґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В засіданні апеляційного суду прокурор доводи апеляційної скарги підтримав з наведених вище мотивів.

Представник Загвіздянської сільської ради апеляційну скаргу прокуратури заперечив.

Представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечив, вважаючи ухвалу суду першої інстанції в даній справі законною і обґрунтованою. Представник зокрема пояснив, що ОСОБА_3 навіть не замовляв виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі оспорюваного прокуратурою рішення Загвіздянської сільської ради від 27.06.2013 року, оскільки дія цього рішення була зупинена іншим рішенням сільської ради від 17.11.2014 року до затвердження проекту землеустрою щодо зміни меж населеного пункту с.Загвіздя. Тому, на думку представника ОСОБА_3, в даному випадку відсутній предмет спору. Представник вважає також, що оскільки в даному випадку права на земельну ділянку у ОСОБА_3 не виникло, то суд першої інстанції правильно закрив провадження в даній справі, обґрунтовано вважаючи, що даний спір підвідомчий адміністративному суду. Тому просить ухвалу в даній справі залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Закриваючи провадження в даній цивільній справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного провадження, оскільки між сторонами виник публічно-правовий спір, і будь-які права ОСОБА_3, як користувача згаданої вище земельної ділянки не порушуються, а право власності на цю ділянку він не набув. З цим висновком суду погоджується і колегія суддів на підставі такого.

У відповідності до норм ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З 01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАС України), який визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Частиною 2 ст. 4 КАС встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «субєкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Колегія суддів зауважує, що в п.1 рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року розяснено, що положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як субєктом владних повноважень, повязані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

При цьому, зазначене положення щодо підсудності справ відображено у судовій практиці, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 24.02.2015 в справі №21-34а15, в якій міститься висновок, що у разі прийняття субєктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

З матеріалів справи вбачається, що вимога прокурора Тисменицького району полягає у визнанні незаконним рішення субєкта владних повноважень Загвіздянської сільської ради щодо надання громадянину дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Питання передачі ОСОБА_3 земельної ділянки у власність чи оренду органом місцевого самоврядування не вирішувалось, отже у нього ніяких прав щодо земельної ділянки для ведення садівництва в с.Загвіздя не виникло. Більше того, зважаючи на процес врегулювання спору щодо встановлення меж м. Івано-Франківська та села Загвіздя, рішення

Загвіздянської сільської ради від 27.06.2013 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки для ведення садівництва, яке оспорює прокуратура, чинності не набрало, оскільки його дія зупинена іншим рішенням сільської ради від 17.11.2014 року (копія рішення а.с.22).

Таким чином, з урахуванням суті спору та п.7 ч.1 ст.3, ст.17 КАС України вирішення спору, що виник між сторонами, відноситься до адміністративної юрисдикції, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зазначена справа підлягає вирішенню в порядку саме адміністративного, а не цивільного судочинства.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано всебічно та повно, їм дано вірну правову оцінку. Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянтів висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування постановленої в даній справі ухвали немає.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 312-315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокуратури Івано-Франківської області відхилити, а ухвалу Тисменицького районного суду від 11 грудня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з прокуратури Івано-Франківської області 1218 грн судового збору в спеціальний фонд Державного бюджету України за наступними реквізитами:

Отримувач УДКСУ у м. Івано-Франківську;

Код ЄДРПОУ отримувача37952250;

Банк отримувача ГУДКСУ в Івано-Франківській області;

Код банку отримувача (МФО) 836014;

Рахунок отримувача 31212206780002;

Код класифікації доходів бюджету 22030001

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Васильковський

ОСОБА_5