Рішення № 55356420, 26.01.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/7921/14 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.

Провадження № 22-ц/783/120/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.

Категорія:

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючий суддя: Шумська Н.Л.

судді: Струс Л.Б., Шандра М.М.

секретар: Бадівська О.О.

особи які брали участь у справі: пр.Гур»єв О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської міської ради на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 15 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Гаражного кооперативу «Електрон-73», Львівської міської ради про визнання права власності на частину гаражного боксу та позовом ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на частину гаражного боксу,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду 12.11.20014року з позовом до Гаражного кооперативу «Електрон» про визнання права власності на частку гаражу у порядку спадкування. Позов подано 29.12.2014 року також третіми особами, які заявили самостійні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до гаражного кооперативу «Електрон-73» про визнання права власності на частки в порядку спадкування.

Позови мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_6, матері та бабусі, ІНФОРМАЦІЯ_6 прийняли спадок - гараж НОМЕР_1 в секторі №1 на 2-му поверсі в гаражному кооперативі «Електрон-73» тому набули право власності у порядку спадкування на гараж у визначених частках.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 15 травня 2015 року позов ОСОБА_2 до Львівської міської ради та Гаражного кооперативу «Електрон-73» про визнання права власності на частину гаражного боксу та позов ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на частину гаражного боксу задоволено; визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частину гаражного боксу НОМЕР_1 сектор №1 поверх №2 у гаражному кооперативі «Електрон-73» по вул. Роксоляни, 24 б у м.Львові; визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/6 частини гаражного боксу НОМЕР_1 сектор №1 поверх №2 у гаражному кооперативі «Електрон-73» по вул. Роксоляни, 24 б у м.Львові; визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 1/6 частини гаражного боксу НОМЕР_1 сектор №1 поверх №2 у гаражному кооперативі «Електрон-73» по вул. Роксоляни, 24 б у м.Львові; визнано за ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на 1/6 частини гаражного боксу НОМЕР_1 сектор №1 поверх №2 у гаражному кооперативі «Електрон-73» по вул. Роксоляни, 24 б у м.Львові.

Рішення суду оскаржено Львівською міською радою. В апеляційній скарзі покликається на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що при постановленні рішення суд першої інстанції не прийняв до уваги довідку, видану гаражним кооперативом «Електрон» за №2-7 від 08.02.2013 року, яка вказує, що спірний бокс побудований на відведеній кооперативу земельній ділянці згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 24.03.1993 року №163, автогаражний кооператив недобудований, бокс не введений в експлуатацію, а отже судом не здобуто, а позивачами не надано суду доказів, які б свідчили про здачу об»єкта нерухомості до експлуатації. Вказує, що судом не взято до уваги, що інвентаризаційна справа на гараж заведена БТІ та ЕО лише в 2014 року та технічний паспорт виданий лише у 2014 році без зазначення прізвища особи. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5, а його дружина ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_6. Вважає, що в судовому засіданні, у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, представником позивача не надано належних та допустимих доказів і судом не здобуто таких доказів на підтвердження позовних вимог. Просить рішення Залізничного районного суду м.Львова від 15 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, з»ясувавши обставини та перевіривши доводи скарги, колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Кожна особа, відповідно до ст.3 ЦПК, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, згідно ст.4 ЦПК, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність факту набуття у власність спадкодавцем ОСОБА_7 гаража у гаражному кооперативі «Електрон-73» на підставі ст.. 15 Закону України «Про власність». У подальшому після смерті чоловіка у 1999 році гараж успадкувала дружина ОСОБА_6, яка померла у 2008 році, не оформивши право власності на гараж. Позивач та треті особи з самостійними вимогами як спадкоємці ОСОБА_6 успадкували гараж у відповідних частках.

Однак колегія суддів з такими висновками погодитись не може.

Приймаючи доводи апеляційної скарги як обґрунтовані, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неповному з»ясування обставин справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що є самостійними підставами для скасування рішення суду.

Відповідно до копії довідки Гаражного кооперативу «Електрон-73» (а.с.5), на яку посилався суд як доказ обґрунтованості позову, ОСОБА_7 був членом гаражного кооперативу. Однак кооператив недобудований. Дані про введення в експлуатацію гаража відсутні. Бланк довідки виготовлено з використанням друкувальних технічних засобів, а дані щодо особи ОСОБА_7 та характеристик гаражу вписані вручну. І місце в довідці щодо часу введення гаража в експлуатацію не заповнене.

Крім того, довідка містить дані про внесення пайових внесків повністю на час складання довідки, тобто станом на лютий 2013 року, і не містить жодної інформації чи було внесено пайовий внесок повністю членом кооперативу ОСОБА_7 до його смерті 1999року.

На підставі ст.15 Закону України «Про власність» ОСОБА_7 як член гаражного кооперативу набував у власність належний йому гараж лише за умови внесення повністю пайового внеску до часу його смерті у 1999 році. Однак, такий юридичний факт судом не встановлювався, докази у справі відсутні.

Апеляційним судом вживались заходи з отримання доказів для встановлення обставин, що мають значення у справі, для усунення неповноти з»ясування обставин справи судом першої інстанції, неодноразово скеровувались судові запити про надання інформації до гаражного кооперативу «Електрон-73» щодо побудови гаража, внесення паю та здачі його в експлуатацію, однак відповіді не отримано. Крім того, представнику позивачів роз»яснювалось, відповідно до ст..10 ЦПК, право клопотати суд про доручення до матеріалів справи доказів на підтвердження позовних вимог, однак після оголошеної перерви представник на судове засідання апеляційного суду не з»явився, клопотань про доручення доказів не подав.

Відтак, колегія суддів вважає, що можливості забезпечення повноти з»ясування обставин справи та перевірки їх доказами вичерпано.

Відповідно до ч.1,2 ст.303 ЦПК, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ч.1ст.304 ЦПК, справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Позивач за первинним позовом та треті особи, які заявили самостійні вимоги, не виконали процесуального обов»язку, передбаченого ст..60 ЦПК, відповідно до якого зобов»язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог. Докази, відповідно до ч.2ст.60 ЦПК, подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч.4ст.60 ЦПК доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тому колегія суддів вважає недоведеними на підставі належних та допустимих доказів обставини справи, якими позивач та треті особи обґрунтовують свої вимоги, а саме набуття у власність спірного гаража батьком ОСОБА_6 і відповідно всіма іншими спадкоємцями у порядку спадкування за законом після його смерті.

Закон України «Про власність» діяв до набрання чинності Цивільного кодексу України 2004року. Нормами ЦК набуття права власності на нерухоме майно врегульовано в інший спосіб.

Відповідно до ст.331 ЦК право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, які були використані в процесі будівництва.

Згідно ст.3 ЦПК, кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в порядку, встановленому цим кодексом.

Порушені права, відповідно до ст.4 ЦПК, суд захищає у спосіб, визначений законами України.

Матеріали справи не свідчать про наявність спору про майнові права на гараж. Зі змісту позовних вимог видно, що проблема стосується лише оформлення права та реєстрації, які здійснюється уповноваженими органами державної влади чи місцевого самоврядування. Суди не справі перебирати на себе функції органів інших гілок влади, згідно ст..6 Конституції України.

У позовній заяві відповідачем зазначено гаражний кооператив, однак у матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про наявність між сторонами спору про майнові права на гараж.

Натомість, суд не дав належної оцінки обставинам справи, за яких при набутті права власності на нерухоме майно - гараж, особа набуває права власності на земельну ділянку, на якій розміщений цей об»єкт.

Крім того, у разі відсутності доказів здачі будівлі в експлуатацію та даних щодо безпечності експлуатації будівлі, суд, відповідно до ст. 10 ЦПК, повинен був сприяти здійсненню прав осіб, які беруть участь у справі, вирішити питання залучення до участі у справі контролюючого органу у сфері архітектурно - будівельної діяльності та містобудування - Державної Інспекції Архбудконтролю. На стадії апеляційного розгляду така можливість втрачена.

Відповідно до ст.213 ЦПК, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апеляційним судом встановлено невідповідність рішення суду вимогам ст.212-214 ЦПК, законності та обґрунтованості, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до ч.1ст.303 ЦПК, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як передбачено ч.1ст.309 ЦПК, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав доведеними; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Апеляційним судом виявлено вказані підстави для скасування рішення суду. Ухвалюючи нове рішення, колегія суддів прийшла до висновку про недоведеність первинних позовних вимог та позову третіх осіб та необґрунтованість вимог. Тому у позовах відмовляє повністю.

Керуючись ст.303, п.2ч.1ст.307, ч.1ст.309, ч.2ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 15 травня 2015 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_2 до Гаражного кооперативу «Електрон-73» про визнання права власності на частку гаража НОМЕР_1 сек.№1 поверх №2 у Гаражному кооперативі «Електрон-73» по вул.Роксолани, 24-б в м.Львові відмовити повністю.

У позові третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності на частки гаража НОМЕР_1 сек.№1 поверх №2 у Гаражному кооперативі «Електрон-73» по вул. Роксолани, 24-б в м.Львові - відмовити повністю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й може бути оскаржено протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Н.Л. Шумська

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра