Рішення № 55356329, 28.01.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/422/15 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/783/1101/16 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія: 53

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Тропак О.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Федоришина А.В.,

за участю секретаря Іванової О.О.,

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада-Лев» про скасування наказу «Про накладення дисциплінарного стягнення», скасування наказу «Про звільнення з роботи», поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виплати компенсації за невикористану відпустку, виплату індексації заробітної плати ,-

в с т а н о в и л а :

14 січня 2015 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача.

З врахуванням заяви від 08.09.2015 року про уточнення позовних вимог (а.с. 115-118), просив:

поновити строк, пропущений ним з поважних причин, на оскарження наказу № 2 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2.» та наказу № 35/1-к від 02.09.2013 р;

скасувати наказ № 2 від 02.09.2013 р «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2.»;

скасувати наказ № 35/1-к від 02.09.2013 року про звільнення з роботи ОСОБА_2;

поновити ОСОБА_2 на посаді інженера з охорони праці у ТзОВ «Левада-Лев»;

стягнути заборгованість із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з ТзОВ «Левада-Лев» на користь ОСОБА_2 з 01.01.2013 р. по час прийняття рішення суду по справі;

виплатити компенсацію за невикористану відпустку за період з 18.10.2012 р. по 18.10.2013 р. - 1500 грн;

виплатити індексацію невиплаченої заробітної плати з 01.10.2013 року по 30.03.2015 р. у розмірі 49565 грн;

стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 2200 грн.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

На вищезазначене судове рішення позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове по суті позовних вимог, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги наводить доводи про те, що він не був ознайомлений з наказом від 02.09.2013 року № 35/1-к, копії його він не отримував, про цей наказ взнав лише під час ознайомлення з матеріалами справи 03.09.2015 року. Цей наказ ґрунтується на обставинах, які не відповідають дійсності, адже у період з 01 серпня по 02 вересня 2013 року він перебував на робочому місці та виконував свої обов»язки, що підтверджується записами в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці. Неповідомлення його про накладення дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам ст. 149 КЗпП України. Мотивація судом у оскаржуваному рішення про виплату йому всіх належних коштів за відпрацьований час ґрунтується на припущеннях і не відповідає дійсності.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце проведення судового засідання, представники відповідача: ОСОБА_4 ( а.с. 24, 187) і ОСОБА_5 (а.с. 24, 191) в судове засідання 28.01.2016 року не з»явилися. ОСОБА_4 не повідомила апеляційний суд про причини неявки в судове засідання 28.01.2016 року. Клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи колегія суддів відхилила, оскільки ним не було надано апеляційному суду доказів, підтверджуючих поважність причин неявки в судове засідання 28.01.2016 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і його представника, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, з наступних мотивів.

Згідно письмових доказів, поданих позивачем і наявних у справі, відповідачем проводилися нарахування заробітної плати позивачеві за період : 14 днів жовтня 2012 року , листопад 2012 року - серпень 2013 року та 2 дні вересня 2013 року (а.с. 5 - виписка від 11.08.2014 року з індивідуальних відомостей про застраховану особу, видана Пенсійним фондом України; ас. 59-65 - інформація Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 07.04.20145 року надана СВ Франківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з додатками на 6-ти аркушах).

У вищезазначених додатках зазначено, зокрема, що за ІІІ квартал 2013 року позивачеві було нараховано відповідачем заробітну плату у загальній сумі 3071,43 грн та є відмітка про звільнення відповідача з роботи 02.09.2013 року (а.с. 63).

З врахуванням вищезазначених письмових доказів, достовірність яких не викликає сумнівів, та з врахуванням тієї обставини, що у позовній заяві позивачем не зазначено і ним суду не надано письмових доказів про перебування позивача на роботі у відповідача протягом усього робочого дня 02.09.2013 року та - після 02.09.2013 року, колегія суддів надає віри актові № 2 від 02.09.2013 року, складеному відповідачем, у якому зафіксовано факт відмови позивача 02.09.2013 року від підпису про ознайомлення його з наказом про накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення, і розглядає дану обставину, як таку що свідчить про те, що про звільнення з роботи позивачеві стало відомо ще 02.09.2013 року.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині відмови у задоволенні позовних вимог про :

скасування наказів № 2 від 02.09.2013 р та № 35/1-к від 02.09.2013 року та про поновлення позивача на роботі.

З огляду на те, що у матеріалах справи наявні письмові докази, які підтверджують факт нарахування відповідачем позивачеві заробітної плати за період 18.12.2012 року по 02.09.2013 року, та водночас позивачем не надано доказів про те, що починаючи з 01.01.2013 та по 02.09.2013 року відповідач не виплачував позивачеві нараховану йому заробітну плату, а також доказів , які б підтверджували , що в період після 16.01.2013 року (дата виплати авансу за першу половину місяця) та до 16.12.2014 року (дата направлення позивачем заяви відповідачеві - а.с.12) позивач звертався до відповідача з вимогами про видачу йому довідки про нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з 01.01.2013 року по 02.09.2013 року, спору про розмір нарахування якої між сторонами не виникало, та з врахуванням положень ч. 3 ст. 118 ЦПК України, у відповідності до яких , позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу (у даному випадку вимога про стягнення нарахованої, але невиплаченої працівникові суми заробітної плати) може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом, колегія суддів погоджується з правильністю оскаржуваного рішення також в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати з 01.01.2013 р.

Водночас, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції незаконно було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітку (позивачем зазначено індексації) та відмови у стягненні витрат на правову допомогу, з наступних міркувань.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно наказів про прийняття на роботу ( а.с. 4) та звільнення з роботи (ас. 73) позивач працював у відповідача з 18.10.2012 року по 02.09.2013 року.

У відповідності до ст. ст.102-1, 74, ч. 1 ст. 75, ст. 831 КЗпП України позивач має право на щорічну відпустку тривалістю не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору, і у разі звільнення йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відтак, позивач який відпрацював у відповідача десять місяців і 16 днів та був звільнений, набув право на отримання грошової компенсації за 21 календарний день невикористаної щорічної відпустки (24 календ. дні : 12 місяців = 2 дні, 2 дні * на 10 з половиною місяців = 21 календ. день).

Доказів, які б підтверджували ту обставину, що в день звільнення або після звільнення відповідач виплатив позивачеві грошову компенсацію за невикористану відпустку, відповідачем суду не надано, і - у справі немає.

Отже, позивачеві при звільненні не було виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку, розмір якої, обчислений у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ № 100 від 08 лютого 1995 року, становить 1521,74 грн (нарахована заробітна плата за період з 01 листопада 2012 року по 31.08.2013 року становила 15000 грн, кількість робочих днів у вищезазначеному періоді становила 207, середньоденна заробітна плата становила 72,47 грн (15000 грн : 207 роб. дн. = 72,47 грн) , 72,47 грн * 21 календ. день = 1521,74 грн).

У відповідності до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.200 № 2050 позивач має право на нарахування сум компенсації, починаючи з 01.10.2013 року (оскільки індекс інфляції за вересень 2013 року становив 100%) по 30.03.2015 року (в межах заявленого позову - а.с.118), розмір якої становить 782 грн 17 коп (1521,74 грн * 100,4% * 100,2 % * 100,5 % * 124,9% * 103,1 * 105,3 * 110,45 % / індекс інфляції за березень 2015 року - 110,8 %, 110,8 % : 31 день * 30 днів = 110,45%/ = 2303,91 грн, 2303,91 грн мінус 1521,74 грн = 782,17 грн).

Враховуючи доведеність тієї обставини, що відповідачем не було виплачено, у встановлені ст. 116 КЗпП України строки, грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1521,74 грн, то у відповідності до ст. 117 КЗпП україни, позивач має право на отримання, а відповідач - обов»язок, виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки вищезазначеної виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відтак, з відповідача належить стягнути середній заробіток за час затримки, належних позивачеві сум грошової компенсації за невикористану відпустку , за період з 03.09.2013 року по день ухвалення рішення суду.

Загальний розмір середнього заробітку, обчислений у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ № 100 від 08 лютого 1995 року, за період з 03.09.2013 року по 28 січня 2016 року становить 43090,84 грн (загальний розмір заробітної плати за два місяці , які передували дню звільнення /липень-серпень 2013 року/ становив 3000 грн, загальна кількість робочих днів за ці місяці становила 44 (23 + 21), середньоденний заробіток становив 68,18 грн (3000 грн : 44 роб. дні = 68,18 грн); загальний розмір середнього заробітку за період з 03.09.2013 р по 30.09.2013 р становив 1363,60 грн (68,18 грн * 20 роб. днів = 1363,60 грн); загальний розмір середнього заробітку за період з 01.10.2013 року по 31.12.2015 року становить 40500 грн (1500 грн * 27 місяців = 40500 грн); загальний розмір середнього заробітку за період з 01.01.2016 року по 28.01.2016 року включно становив1227,27 грн ( 68,18 грн * 18 роб. днів = 1227,24 грн); відтак, загальний розмір середнього заробітку за період з 03.09.2013 року по 28.01.2016 року становить 43090,84 грн (1363,60 грн + 400500грн + 1227,24 грн =43090,84 грн).

Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованими і такими , що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача:

грошової компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 18.12.2012 року по 02.09.2013 року у розмірі 1521,74 грн;

компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.10.2013 року по 30.03.2015 року ( в межах заявленого позову а.с. 118), внаслідок несвоєчасної виплати грошової компенсації за невикористану відпустку, у розмірі 782,17 грн;

середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 03.09.2013 року по 28.01.2016 року у розмірі 43090,84 коп,

а всього 45394,75 грн ( 1521,74 грн + 782,17 грн + 43090,84 грн = 45394,75 грн).

Вказані суми визначені без врахування податків та обов»язкових платежів.

У зв»язку із частковим задоволенням позовних вимог, у відповідності до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, з відповідача , належить стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу, у половинному розмірі від понесених позивачем і документально підтверджених у розмірі 1980 грн ( а.с. 54) , а саме в сумі 990 грн (1980 грн : 2 = 990)..

У зв»язку із задоволенням майнових вимог у вищезазначеному розмірі, та зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача належить стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі, встановленому на дату пред»явлення позову в сумі 453,95 грн (1% від 45394,75 грн = 453,95 грн).

Керуючись ч. 5 ст. 88 , п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексації грошових доходів та відмови у стягненні витрат на правову допомогу - скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог та присудження судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада-Лев» (код ЄДРПОУ 38208083 , м. Львів вул. Стефаника,10) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний НОМЕР_1) :

компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 18.10.2012 року по 02.09.2013 року в розмірі 1521 (одна тисяча п»ятсот двадцять одна) грн 74 коп;

середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03.09.2013 року по 28.01.2016 року у розмірі 43090 (сорок три тисячі дев»яносто) грн 84 коп;

компенсацію втрати частини грошових доходів у розмірі 782 (сімсот вісімдесят дві) грн. 17 коп,-

всього 45394 (сорок п»ять тисяч триста дев»яносто чотири) грн 75 коп.

Вказана сума визначена без врахування податків та обов»язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада-Лев» (код ЄДРПОУ 38208083, м. Львів вул. Стефаника,10) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний НОМЕР_1) витрати на оплату правової допомоги в розмірі 990 (дев»ятсот дев»яносто) грн.

В решті рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада-Лев» (код ЄДРПОУ 38208083, м. Львів вул. Стефаника,10) в дохід держави судовий збір у розмірі 453 (чотириста п»ятдесят три) грн 95 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Федоришин А.В.