Ухвала суду № 55356282, 26.01.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/1978/15 Головуючий у 1 інстанції: Березюк Г.М.

Провадження № 22-ц/783/496/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. Л.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючий суддя: Шумська Н.Л.

судді: Струс Л.Б., Шандра М.М.

секретар: Бадівська О.О.

особи, які беруть участь у справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, пр..ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_3. В апеляційній скарзі покликається на його необґрунтованість, на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що звернувся до суду з метою одержання коштів, що незаконно були отримані його колишньою дружиною та сином за час його перебування в місцях позбавлення волі. Вказує, що два коні, які належали йому, були продані відповідачами в період перебування позивача в місцях позбавлення волі. Просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які брали участь у справі, з»ясувавши обставини справи та перевіривши доводи скарги, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

У відповідності до ч.1ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Висновки суду достатньо мотивовані і ґрунтуються на встановлених обставинах справи. Позивач та його представник наполягали, що шкода заподіяна незаконними діями відповідачів - дружини та сина, які полягали у крадіжці його коней та продажу ОСОБА_6 в с.Бродки Миколаївського району. Однак відповідачі у передбаченому законом порядку не визнані винними у вчиненні крадіжки, як і не встановлено факту злочину.

Крім того, відповідачі, заперечуючи доводи апеляційної скарги, зазначають, що три коні і лоша були спільним майном подружжя, які відповідач ОСОБА_7 дійсно продала ОСОБА_6, оскільки після взяття під варту позивача в січні 2013 року за ними не було кому доглядати. Половину отриманих від продажу коштів передала позивачу після звільнення, решту коштів пішло на утримання їх майна, будинковолодіння, та сплату комунальних послуг, тобто витрачені в інтересах сім»ї.

Відповідач ОСОБА_7 наголосила, що у їх господарстві була також інша придбана спільно худоба - корови, яких позивач самовільно продав, а кошти присвоїв.

Щодо викрадення іншого майна позивача, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності цих обставин, оскільки позивачем, в супереч вимогам ст..60 ЦПК, не доведено ті обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2ст.59 ЦПК).

Доказування, відповідно до ч.4ст.60 ЦПК, не може ґрунтуватись на припущеннях. Тому при доведенні факту крадіжки у передбачений законом спосіб позивач вправі звернутись до суду про відшкодування шкоди, завданої злочином (протиправним діянням).

Судом першої інстанції правильно визначено правовідношення та застосовано закон, який їх регулює. Доводи скарги та пояснення позивача і представника при апеляційному перегляді справи свідчать про заперечення правочинів, вчинених відповідачкою щодо його майна. Однак, з вимогою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу худоби чи витребування майна він не ставив. Крім того, вимагаючи відшкодування майнової шкоди на підставі ст..1166 ЦК, позивач не довів на підставі належних та допустимих доказів неправомірності дій відповідачів, враховуючи те, що сторони перебували у шлюбі з 1970року, спільно проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1 і проживають на даний час, у спільному володінні сім»ї перебувала худоба, зокрема і коні. Як стверджує сам позивач, коні були придбані малими лошатами. Відтак подружжя займалось їх вигодівлею та утриманням протягом тривалого часу.

Відповідно до змісту ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Таким чином, законом встановлена презумпція правомірності дій одного з подружжя у разі розпорядження спільним майном. Отже, у позивача наявний процесуальний обов»язок довести протиправний характер дій дружини по розпорядженню майном.

Згідно роз»ясень п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.11.2007року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК .У випадку коли встановлено, що один із них здійснив відчуження спільного майна подружжя чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі майна подружжя.

Таким чином, позивач вправі захистити свої право у разі порушення шляхом вирішення позову про поділ майна подружжя, при чому враховувати факт відчуження дружиною худоби про такому поділі.

Питання про відшкодування шкоди регулюються главою 82 Цивільного кодексу України. Вона присвячена зобовязанням, що виникають не за договорами, а внаслідок завдання шкоди (їх умовно називають деліктними зобовязаннями). Залежно від обєкта розрізняють деліктну відповідальність за завдання шкоди майну та деліктну відповідальність за завдання шкоди особі. Для настання деліктної відповідальності відповідно до ст. 1166 ЦКУ необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний звязок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки необхідні для всіх випадків відшкодування шкоди. Частина 1 ст. 1166 ЦКУ передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згадана стаття повністю кореспондується зі ст. 13 Конституції України, відповідно до якої власність зобов'язує. Саме на власника покладається обов'язок утримувати своє майно в належному стані. Оскільки відчуження майна зумовлене об»єктивними обставинами - взяттям під варту позивача та засудженням його до позбавлення волі, дії його дружини не носять протиправний характер, зважаючи на її неможливість забезпечити належне утримання та догляд значної кількості худоби у зимовий період.

Крім того, розмір шкоди позивачем визначено відповідно до середніх цін на ринку (а.с.32) на коней різного віку, а не дійсної вартості майна (худоби) на час відчуження чи визначеної у договорі ціни.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і щодо відмови у відшкодування моральної шкоди з тих же правових підстав недоведеності неправомірності дій відповідачів та вини.

У доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано свідчення ОСОБА_8 про те, що коні були подаровані позивачу. Однак, такі доводи колегія суддів відкидає як необґрунтовані. Суд першої інстанції дав оцінку свідченням свідків, також і ОСОБА_8, який особисто не дарував коней позивачу, а вказав що такі були подаровані його родичем ОСОБА_9. Оскільки таких доказ є похідним, події стосувались іншої особи а також періоду часу 20-ти річної давності, колегія суддів відхиляє такі доводи скарги та приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч.2ст.213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим, на підставі ч.3ст.213 ЦПК України, є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з»ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Тому даючи оцінку рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення. Рішення суду постановлене в межах заявлених вимог, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляції не ставлять під сумнів його законність.

Згідно зі ст.308 ЦПК апеляційний суд ухвалою відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін визнавши, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.303, п.1ч.1ст.307, 308, п.1ч.1ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й може бути оскаржена протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Н.Л. Шумська

Судді: Л.Б. Струс

ОСОБА_6