Ухвала суду № 55356217, 28.01.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/6507/15 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/480/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1sp; В.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Тропак О.В.,

суддів: Бермеса І.В., Приколоти Т.І.,

за участю секретаря Іванової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2015 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ФОРТУНА-БАНК» про стягнення пені, моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ «Фортуна Банк» про стягнення пені, та моральної шкоди визнано неподаною та повернуто позивачу.

На вищезазначену ухвалу позивачем подано апеляційну скаргу. Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необгрунтованою і просить її скасувати та направити дану справу для розгляду по суті в суд першої інстанції. На думку позивача, ухвала суду першої інстанції від 25 вересня 2015 року про залишення без руху позовної заяви є протиправна, тому не виконувалась позивачем у надані судом строки, за наслідками чого судом було постановлено незаконну ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_2 Зазначає, що висновки суду викладені в оскаржуваній ухвалі не відповідають дійсності, так як вимога обовязкового вказання номерів телефонів відсутня в ст. ст. 119-120 ЦПК України. Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів». В оскаржуваній ухвалі не обгрунтовано в чому полягає не чіткий, не зрозумілий для суду виклад обставин справи. Суд вправі зясувати предмет, підстави позову, докази позову в попередньому судовому засіданні. Згідно ст. ст. 119 -120 ЦПК України подання доказів з позовною заявою не є обовязкове. Стверджує, що надання копії довіреності на представника не передбачено ст.ст. 119-120 ЦПК України. Довіреність на представника не є документом, що підтверджує обставини справи.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, ніхто із осіб, які беруть участь у справі , в судове засідання 28 січня 2016 року не з»явився, і, у відповідності до ст. 305 ЦПК України, їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

У зв»язку з неявкою в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

В ухвалі суду першої інстанції від 25 вересня 2015 року про залишення позовної заяви без руху, зазначено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 119-121 ЦПК України , а саме позивачем:

не вказано номери засобу зв»язку, якщо такі відомі сторін;

не сплачено судовий збір , як вимагає законодавство України 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати;

заяві відсутній чіткий виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

не подано та зазначено докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

не подано копії всіх документів, що додаються до заяви для відповідача, а саме: довіреності на представника, яка зазначена в додатках у заяві.

Колегія суддів, вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для залишення позовної заяви без руху ухвалою від 25 вересня 2015 року , з огляду на наступне:

Зазначення засобів зв»язку у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 119 ЦПК України , передбачено у випадку, якщо такі відомі позивачеві. Відтак, оскільки, позивачем не зазначено у позовній заяві засобів зв»язку, то слід вважати, що такі не були відомі позивачеві.

У відповідності до положень ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору по спору, як споживач за публічним договром депозитного вкладу, а тому судовий збір при подачі позовної заяви, ним не повинен був сплачуватися.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України не передбачено, що виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги повинен бути «чітким», а тому посилання суду першої інстанції «на не чіткість» викладу обставин, що підтверджують кожну обставину , не могла бути підставою для залишення позовної заяви без руху, оскільки у п.1 ч.6 ст.130 ЦПК України встановлено, що позовні вимоги можуть бути уточнені на стадії попереднього судового засідання.

Колегія суддів вважає неспроможним посилання суду першої інстанції і на те, що матеріали заяви за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Фортуна-Банк» слід залишити без руху, у зв»язку з не зазначенням доказів, що підтверджують кожну обставину, наявності підстав для звільнення від доказування, зважаючи на наступне.

У позовній заяві зазначено, що відповідач не виконує грошові зобов»язання по виконавчому листу Кузнецовського міського суду по справі № 565/1179/14-ц, що виданий 16.12.2014 року (копія якого була долучена позивачем до позовної заяви), тобто позивачем у позовній заяві фактично було зазначено доказ, що підтверджував наявність обставин для звернення до суду.

Щодо посилань суду першої інстанції на «не подання доказів», то необхідно зазначити, що положення ст.ст.119 -121ЦПК України не містять вимоги, щодо обов»язку позивача «подавати» при пред»явленні позову «докази, що підтверджують кожну обставину».

Зважаючи на те, що у відповідності до принципу змагальності, подання доказів є правом, а не обов»язком позивача, і законодавцем встановлено, що сторона зобов"язана подати докази до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті (ч.1 ст.131 ЦПК України), тобто, не встановлено обов"язку сторони подавати докази на стадіях, що передують проведенню попереднього судового засідання, отже, навіть у випадку не зазначення позивачем у позовній заяві, наявності у нього підстав для звільнення від доказування, суд першої інстанції не вправі був залишати позовну заяву без руху.

Про відсутність обов»язку позивача при поданні позову долучати до позовної заяви докази, що підтверджують кожну обставину зазначено у роз»ясненнях, наведених у абзаці 3 пункту 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», а тому суд першої інстанції не вправі бувчерез неподання доказів при пред"явленні позову, залишати заяву без руху та повертати її заявнику.

У відповідності до ч. 8 ст. 119 ЦПК України, якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

Правильне тлумачення вищезазначеної процесуальної норми, дає підстави для висновку

про те, що довіреність подається лише в одному примірнику. З огляду на те, що до позовної заяви було долучено копію довіреності позивача його представнику (а.с. 4), то залишення судом першої інстанції позовної заяви без руху, з підстав не подання позивачем довіреності, не відповідає дійсності , і не ґрунтується на нормах чинного процесуального законодавства. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви позивачеві, стало можливим внаслідок постановлення судом першої інстанції ухвали від 25 вересня 2015 року про залишення позовної заяви, постановленої за відсутності на те підстав, встановлених нормами чинного цивільного процесуального законодавства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції від 12 жовтня 2015 року постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання і зважаючи на те, що ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі її належить скасувати, а справу - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись п. 4 ч. 2 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 314, ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2015 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий _____ Тропак О.В.

Судді: ______ Бермес І.В.

_____ ОСОБА_3