Ухвала суду № 55355024, 01.02.2016, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/449/14-к

Номер провадження 1-кп/438/2/2016

У Х В А Л А

01 лютого 2016 року Бориславський міський суд

Львівської області

в складі: головуючого - судді Посисень Л.М.,

при секретарі Шепітчак О.В..

за участю прокурора Демідова Р.В.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання від 23.12.2015 (в порядку частини 3 ст.89 КПК України) про визнання недопустимими як доказу протоколу проведення слідчого експерименту та вилучення його від 23.08.2013р. який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року на ст.103, та огляду місця події від 05.10.2012р., який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12012150100000029 від 11.12.2012 р. том 1 на ст.13.

В С Т А Н О В И В:

Судом розглядається кримінальне провадження про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12012150100000029 від 11 грудня 2012 року, вчинене ОСОБА_2.

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 05 жовтня 2012 року близько 16 години, керуючи автомобілем марки "ВАЗ-21093", реєстраційний номерний знак ВС 7485ВІ, по вул.Коновальця у м.Бориславі зі швидкістю 5-10 км/год., повинен був, у відповідності до вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та з технічної точки зору перед початком руху заднім ходом переконатися в тому, що це буде безпечним і не створить небезпеки для руху іншим його учасникам (в тому числі і пішоходам), при потребі йому слід було звернутися по допомогу до інших учасників руху, а рухаючись заднім ходом повз пішохода ОСОБА_1 йому слід було дотримувати безпечного бокового інтервалу до неї. Якщо дотримати безпечного бокового інтервалу не було можливості, це свідчило про існування небезпеки для руху, і в такому випадку, рух заднім ходом біля пішохода не слід було розпочинати. За умови дотримання безпечного бокового інтервалу до пішохода водій ОСОБА_3 повинен був з того моменту, як пішохід ОСОБА_1 ступила з тротуару на проїзну частину дороги і почала рухатися в напрямку його смуги, негайно вжити заходів до гальмування аж до повної зупинки, згідно з технічними вимогами п.п.10.1, 10.9, 13.1, 13.3 вищевказаних Правил дорожнього руху, виявивши перешкоду для руху та п. 12.3 зазначених Правил дорожнього руху, виявивши перешкоду для руху, тобто пішохода ОСОБА_1 на проїзній частині дороги, не вжив негайно заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, у результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді синця на зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна та закритого вколоченого перелому шийки правої стегнової кістки, які згідно із висновком судово-медичної експертизи № 526 від 30.08.2013 за ступенем тяжкості відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоровя.

Таким чином, як зазначають органи досудового розслідування, ОСОБА_2, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинуваченим ОСОБА_2 11.01.2016 подано у суд письмове клопотання від 23.12.2015 (в порядку частини 3 ст.89 КПК України) про визнання недопустимими як доказу протоколу проведення слідчого експерименту та вилучення його від 23.08.2013р. який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року на ст.103, та огляду місця події від 05.10.2012р., який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12012150100000029 від 11.12.2012 р. том 1 на ст.13.

Обвинувачений ОСОБА_2 в клопотанні зазначає, що Бориславським міськрайонним судом Львівської області у кримінальній справі №43 8/449/14-к, пр.№1-кп/438/3/2015 (головуючий суддя Посисень Л.М.) здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12012150100000029 від 11.12.2012 р. про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому що він 05 жовтня 2012 року близько 16 годин 30 хвилин керуючи своїм автомобілем марки ВАЗ 21093 ном. знак НОМЕР_1 по вулиці Коновальця у місті Борислав зі швидкістю 5 км. за годину заднім ходом скоїв наїзд на громадянку ОСОБА_1, у результаті чого остання отримала тілесне ушкодження у вигляді синця на зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна та закритого вколоченого перелому стегнової кістки, яка за ступенем тяжкості відноситься до середнього ступеню тяжкості по ознаці тривалого розладу здоровя.

Згідно матеріалів кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року, процесуальна дія, а саме слідчий експеримент від 23.08.2013 року, який був проведений слідчим Бориславського СВ УМВС ОСОБА_4 з прямим порушенням ч.3 ст.240 КПК України, згідно вимог якої: до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

Оскільки метою проведення слідчого експерименту є встановлення обєктивної та точної картини подій, які відбувалися під час вчинення кримінального правопорушення за допомогою відтворення хронології та послідовності подій скоєного гправопорушення за допомогою сторін учасників даної події, а також свідків даної події, які є не зацікавленою стороною.

Але слідчим СВ Бориславського УМВСУ у Львівської області ОСОБА_4 ігноруючи вимоги ч.3 ст. 240 не було: ні повідомлено, ні запрошено за для проведення слідчого експерименту ні його особисто ОСОБА_2, ні його захисника, ні свідків ОСОБА_5С, ОСОБА_6, які безпосередньо бачили події, про які громадянка ОСОБА_1 свідомо повідомила неправдиві відомості, завдяки чому вони були внесені до ЄРДР, що в свою чергу грубо порушує вимоги ч.ч. 9, 10, 11, 12, 15 ст.42, ч.5 ст.46 КПК України - завдяки чому слідчим Шепаровичем А.С. було грубо порушено права на той час підозрюваного ОСОБА_2 та його право на захист.

Оскільки проведення процесуальної дії було проведено з залученням лише зацікавленої сторони кримінального провадження, а саме громадянки ОСОБА_1

Таким самим чином, шляхом повного ігнорування вимог ч.3 ст.237, ч.ч.9, 10, 11, 12, 15 ст.42, ч.5 ст.46 КПК України 05.10.2012 року було проведено слідчим Глива В.В. процесуальну процедуру огляду місця події, під час проведення якої всупереч ч.3 ст.237 КПК України:

Якою передбачено для участі в огляді місця події може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження, з метою одержання допомоги з питань що потребують спеціальних знань, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

Більше того, завдяки діям слідчого Шепарович А.С. підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника було залишено без права скористуватися правами та можливостями, наданими ч.4 ст.237 КПК України:

В якій чітко вказано, що особи у присутності яких здійснюється огляд при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії, мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу, але згідно обставин слідчий Шепарович А.С. не запросив для проведення слідчого експерименту від 23.08.2013 року ні його, ні свідків порушуючи тим самим його право на захист.

Крім того, як виявилося на судовому засіданні під час допиту понятих, якими були підписані вище зазначені процесуальні документи: на них здійснювався моральний тиск з боку працівників ДАЇ, підписи на вище зазначених процесуальних документах не являються підписами осіб, якими вони були підписані. Як свідчить аудіо запис судового засідання під час проведення якого проводився допит даних свідків - факт невідповідності підписів візуально помітила головуючий суддя Посисень Л.М., про що вона повідомила у ході проведення судового засідання, що в свою чергу підкреслює та підтверджує факт неналежності вищевказаних процесуальних документів.

Таким чином: Протокол проведення слідчого експерименту від 23.08.2013 року, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 р. на сторінці 103, який складений слідчим СВ Бориславського МВ ОСОБА_4 за участю громадянки ОСОБА_1 та понятих ОСОБА_7 проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_2. кв.1, та ОСОБА_8 АДРЕСА_1.; Протокол проведення огляду місця події від 05.10.2013 року, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року, складений слідчим СВ Бориславського УМВСУ у Львівській області ОСОБА_4

На підставі вищенаведених фактів:

У відповідності до частини 2 ст.89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

У відповідності до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

В абзаці другому підпункту першого пункту 8 Інформаційного листа від 05 жовтня 2012 року №223-1446/0/4-12 «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм права під час здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції звернув увагу судів на те, що застосоване законодавцем при наданні визначення поняття «докази» формулювання «фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку» та положення ч. 3 ст. 17 КПК України про те, що обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконнім шляхом, свідчать, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

У відповідності до частини 3 ст.89 КПК України сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

З урахуванням наведеного вище сторона захисту вважає за необхідне під час дослідження у кримінальній справі №438/449/14-к, пр.№1-кп/438/3/2015 матеріалів кримінального провадження №12012150100000029 від 11.12.2012р. заявити клопотання про визнання недопустимим як доказу протоколу проведення слідчого експерименту від 23.08.2013 року, з огляду на такі обставини.

У відповідності до частини 2 ст.1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

У відповідності до частин 2, 3 ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Та у відповідності до ч.3 ст.240 КПК України яка говорить, що до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник, а тому протокол проведення слідчого експерименту за результатами такого проведення від 23.08.2013р. підлягає визнанню недопустимим.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст.ст. 42, 46 ч.4, 84, 85, 87, 89 ч.3 КПК України, - просить: у кримінальній справі №438/449/14-к, пр. №1-кп/438/3/2015 Бориславського міськрайонного суду Львівської області (головуючий суддя Посисень Л.М..) про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №12012150100000029 від 11.12.2012р. КК України, просить визнати недопустимими, та з матеріалів кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року вилучити як доказ: Протокол проведення слідчого експерименту, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року, на 103 ст., написаний слідчим СВ Бориславського МВ ОСОБА_4 23.08.2013 р.; Протокол огляду місця події від 05.10.2012 року, (додаток 2) складений слідчим СВ Бориславського УМВСУ у Львівській області ОСОБА_9, який міститься у матеріалах кримінального провадження № 12012050100000029 від 11.12.2012 року, том 1 сторінка 13. Винести вмотивовану ухвалу згідно ч.ч. 1, 2, 3, 10, 13, 15, 16, 21, ч.2 ст.7, ч.2 ст.8, ч.1, 4 ст. 370 КПК України, оскільки під час винесення попередніх судових ухвал стосовно поданих стороною обвинувачення клопотань, суддею Посисень Л.М. не було винесено жодної вмотивованої ухвали, та не вказано жодної обєктивної підстави відмови на клопотання подані обвинуваченим ОСОБА_2, а лише є посилання на ст.350 КПК України, (додаток 3) вимоги якої також були повністю проігноровані при винесенні судового рішення, оскільки ст.350 КПК України чітко вказує на те, що порядок проведення процесуальних та слідчих дій при судовому розгляді здійснюється згідно вимог передбачених Розділом II чинного процесуального кодексу в якому згідно ч.1 ст. 242 КПК України вказано, що при вирішенні питань за для вирішення яких є потреба залучати спеціаліста чи експерта, суд зобовязаний проведення експертиз, на підставі того, що іншими шляхами не можливо отримати відповідь на поставлені у клопотаннях питання.

В звязку з чим обвинувачена сторона змушена була звернутися у ВККСУ, оскільки не зважаючи навіть на факт з»ясування фальсифікацій у ході судового розгляду, факту погроз та тиску з боку працівників ДАЇ та правоохоронних органів на свідків та наявність медичного висновку, який свідчить про те, що під час проведення обстеження вже після нібито скоєного наїзду ОСОБА_2 на громадянку ОСОБА_1 було чітко зафіксовано факт відсутності в неї травми в місці в яке її нібито вдарила машина якою керував ОСОБА_2 - судом ігноруються дані факти, та робиться усе за для неможливості отримати докази невинності ОСОБА_2, встановленим чинним законодавством шляхом.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 клопотання від 23.12.2015 підтримав і просить його задоволити.

Прокурор Демідов Р.В. в судовому засіданні просить клопотання задоволити частково - відмовити у визнанні недопустимим як доказ - протокол проведення слідчого експерименту від 23.08.2013р. який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року, та визнати недопустимим як доказ - протокол огляду місця події від 05.10.2012 року, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, у вилученні цих доказів відмовити.

Потерпіла ОСОБА_1 в задоволенні клопотання просить відмовити.

Вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, думку прокурора Демідова Р.В., пояснення потерпілої ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що дане клопотання в частині визнання недопустимими як доказу протоколу проведення слідчого експерименту від 23.08.2013 р. який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року на ст.103, та протоколу огляду місця події від 05.10.2012р., який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, заявлене обвинуваченим ОСОБА_2 передчасно.

Оцінка всіх здобутих в судовому засіданні доказів в згаданому кримінальному провадженні, в тому числі протоколу проведення слідчого експерименту, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року, на 103 ст., сладений слідчим СВ Бориславського МВ ОСОБА_4 23.08.2013р.; протоколу огляду місця події від 05.10.2012 року, складений слідчим СВ Бориславського УМВСУ у Львівській області ОСОБА_9, який знаходиться у матеріалах кримінального провадження №12012050100000029 від 11.12.2012 року, том 1 сторінка 13, буде дана судом в їх сукупності в нарадчій кімнаті при ухваленні у даному кримінальному провадженні процесуального рішення, а тому в задоволенні поданого обвинуваченим ОСОБА_2 11.01.2016 року клопотання від 23.12.2015 в цій частині слід відмовити.

Крім того, слід відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 і в частині вилучення з матеріалів кримінального провадження зазначених ним доказів, оскільки такі його вимоги не ґрунтуються на вимогах КПК України.

Керуючись ст.89, 350 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 від 23.12.2015 (в порядку частини 3 ст. 89 КПК України) про визнання недопустимими як доказу протоколу проведення слідчого експерименту та вилучення його від 23.08.2013р., який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12012150100000029 від 11.12.2012 року на ст.103, та огляду місця події від 05.10.2012р., який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12012150100000029 від 11.12.2012 р. том 1 на ст.13 в і д м о в и т и

Ухвала оскарженню не підлягає.

С У Д Д Я: