Ухвала суду № 55352018, 28.01.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/7930/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В. Провадження № 22-ц/773/98/16 Категорія: 58 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Русинчука М.М., Осіпука В.В.,

з участю секретаря Губарик К.А.,

представника державної виконавчої служби ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду від 19 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 19 листопада 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Креденс Фінанс» до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про зняття арешту з майна відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ТОВ «Кредекс Фінанс» - ОСОБА_4, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.10.2005 року між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_3, укладено кредитний договір № 406/05-Фж від 31.10.2005 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 15840,00доларів США на строк до 01.10.2015 року зі сплатою 14,00 % річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за цим кредитним договором між ВАТ "Кредобанк та ОСОБА_3 укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького нотаріального округу ОСОБА_5, від 31.10.2005 року та зареєстрований в реєстрі за № 4165.

Відповідно до п. 1.1 Договору іпотеки, іпотекодавець передає в заставу право на отримання квартири, площею 63,5 кв. м., будівельний № 63, яка знаходиться у будинку № 4-А, що будується в місті Луцьку Волинської області на вул. Сухомлинського. Після закінчення будівництва і здачі в експлуатацію предметом іпотеки за цим договором стає вказана у цьому пункті квартира.

06 жовтня 2010 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено Договір відступлення права вимоги № б/н, відповідно до умов якого ПАТ «Кредобанк» відступив на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» своє право вимоги заборгованості за кредитним договором та договором іпотеки. На підставі вказаного Договору до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та іпотечного договору у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора. Через неналежне виконання умов Договору у відповідача станом на 24.03.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 93216,63 гривень.

Судом також встановлено, що державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції 25 вересня 2009 року було складено акт опису та арешту майна, а саме: квартири, яка знаходиться за адресою: Волинська область м. Луцьк вул. Сухомлинського, буд. 4, корп. А, кв. 63, загальною площею 63.50 кв. м.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, спірне майно перебуває в іпотечній заставі (в обтяженні) по кількох виконавчих провадженнях (а.с. 64,65,67-68).

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців, квартира АДРЕСА_1 з 16.02.2009 року перебуває у власності ОСОБА_6.

Порядок передачі майна у заставу та звернення стягнення на це майно визначений ст.ст. 572-597 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ст. 33 Закону Ураїни «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як розяснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», за правилами, установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним і відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно і в необхідних випадках особу, якій передано майно, якщо воно було реалізовано.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дав належну оцінку наданим доказам, прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для звільнення майна з-під арешту та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Вказівка суду про те, що спірне майно на даний час не належить ОСОБА_3, а тому зняття з арешту не впливає на права або інтереси позивача, хоча і не ґрунтується на положеннях ст.23 Закону України «Про іпотеку», проте не вплинула на правильність ухваленого судом рішення про відмову в позові, оскільки суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для звільнення майна з-під арешту.

Доводи апеляційної скарги, про те, що суд не залучив до участі в справі як співвідповідача ОСОБА_6, як нового власника спірного майна, та яка несе всі права та обовязки іпотекодавця відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов предявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Представник позивача не заявляв клопотання про залучення до участі в справі в якості співвідповідача нового власника ОСОБА_6, а суд позбавлений права на такі процесуальні дії.

Разом з тим, відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», розяснень, що надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» позивач не заявляв позовні вимоги про звільнення майна з - під арешту до стягувачів за виконавчими листами на користь яких накладено арешт на майно державним виконавцем, що є окремою підставою для відмови в позові.

Дододи представника позивача про порушення прав ТОВ «Кредекс Фінанс» накладенням арешту на іпотечне майно, як іпотекодержателя, не заслуговують на увагу, оскільки виходячи з аналізу статей 317, 321, 391 ЦК України позивач не є власником спірного арештованого нерухомого майна, а лише іпотекодержателем. Звернення стягнення на іпотечне майно не відбулося, а позивач лише отримав право стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором.

Права позивача як іпотекодержателя при наявності інших обтяжень спірного майна задовольняються не шляхом звільнення майна з-під арешту, а пріоритетом задоволення його вимог.

Отже доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням особи, яка подала апеляційну скаргу, норм чинного законодавства та обставин справи і не спростовують висновків суду та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 19 листопада 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді