Ухвала суду № 55349927, 28.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19207/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

28 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Василенка Я.М., Степанюка А.Г., секретаря Нестеренко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Київуніверсалплюс" на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Київуніверсалплюс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р", -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2013 року, про що складено відповідний Акт від 17 травня 2013 року №2593-15/38013608 (надалі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.35-36).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ним на 97179,83 грн. завищено суму податкового кредиту за березень 2013 року.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07 червня 2013 року №0014461520, копія якого також наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.37), та яким збільшено на 62875,00 грн. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 50300,00 грн. за основним платежем та на 12575,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами якого Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві «Про результати розгляду первинної скарги» від 21.08.2013 року №3449/10/26-15-10-04-04 (Т.1, а.с.44-47) податкове повідомлення-рішення Відповідача форми «Р» від 07 червня 2013 року №0014461520 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення Відповідача форми «В4» від 07.06.2013 року №0014401520 скасовано, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 58599,78 грн., в тому числі на 46879,83 грн. за основним платежем та на 11719,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а скаргу - задоволено частково.

Надалі 23 серпня 2013 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004301501, яким збільшено на 58599,78 грн. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 46879,83 грн. за основним платежем та на 11719,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), копія якого також наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.38).

Рішенням Міністерства доходів і зборів України «Про залишення скарги без розгляду» від 01.11.2013 року №14502/6/99-99-10-01-15 (Т.1, а.с.54-55) скаргу Позивача за вих. №17906/6 від 18.10.2013 року на податкові повідомлення-рішення Відповідача від 07.06.2013 року №№0014461520, 0014401520 та на рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без розгляду та повернуто.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, TOB «Донецька Будівельна Компанія» виписано Позивачу Податкову накладну №92 від 30.11.2012 року на загальну суму 583078,98 грн., у тому числі ПДВ - 97179, 83 грн., копія якої наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.95). Зазначену накладну не зареєстровано в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних. Позивачем зазначену суму включено до суми податкового кредиту в Податковій декларації з ПДВ за березень 2013 року та направлено до Відповідача Додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних» (Д8) за березень 2013 року, копія якого також наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.89), та в якому ним відображено в складі податкового кредиту 97179, 83 грн. суми податку на додану вартість.

Податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року з додатками, копія якої наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.82-85), подано Позивачем 19.04.2013 року.

Крім того, 19 квітня 2013 року Позивачем подано Відповідачу Скаргу №19/1 від 19 квітня 2013 року, копія якої також наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 99), в якій зазначено, що Податкова накладна №92 від 30.11.2012 року, згідно якої 97179,83 грн. суми податку на додану вартість ним у березні 2013 року включено до суми податкового кредиту, отримано ним із запізненням та не було зареєстровано його контрагентом - ТОВ «Донецька Будівельна Компанія» в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем до Скарги додано Податкову накладну №92 від 30.11.2012 року та Видаткову накладну №3011-27 від 30.11.2012 року (Т.1, а.с.94).

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, в чинній на час подання Позивачем до Відповідача податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2013 року редакції (надалі - Податковий кодекс України), зокрема датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу; у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до абз. 11 п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно зі ст. 1, частини першої ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

А згідно з частиною третьою ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності у Позивача права на віднесення суми за Податковою накладною №92 від 30.11.2012 року, виданою його контрагентом - ТОВ «Донецька Будівельна Компанія», до податкового кредиту, оскільки додана ним до Скарги №19/1 від 19 квітня 2013 року Прибуткова накладна №3011-27 від 30.11.2012 року не є первинним документом, що цілком підтверджує реальність здійснення між Позивачем та його контрагентом господарської операції та достовірно фіксує факт її здійснення між ними. Тобто, долучена Позивачем до його Скарги Прибуткова накладна №3011-27 від 30.11.2012 року не є первинним документом, складеним відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що безумовно підтверджує факт отримання Позивачем від контрагента товару.

Будь-які інші докази, зокрема копії товарних чеків або інші розрахункові документи, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів або копії первинних документів, складені відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості оскаржених Позивачем податкових повідомлень-рішень форми «Р» Відповідача, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Київуніверсалплюс" залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 02.02.2016 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.

.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.