Постанова № 55349103, 01.02.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№ 263/15057/15-а

№ 2-а/263/20/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Ковтуненка В.О., при секретарі Чертовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій відповідача щодо невиплати їй пенсії за віком з 01.04.2015 року незаконними. В обґрунтування зазначила, що в січні 2010 року по досягненню 55 років позивачці було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Виплати проводилися УПФУ Кіровського району м. Донецька за місцем реєстрації, потім пенсія була переведена за місцем тимчасової реєстрації в УПФУ Орджонікідзевського району м. Запоріжжя. У вересні 2015 року за заявою позивачки пенсійна справа переведена в УПФУ Жовтневому району м. Маріуполя. При цьому з 01 квітня 2015 року вказана пенсія їй не виплачується, чим порушено її право на пенсійне забезпечення, гарантоване Конституцією України.

Позивачка не була присутня у судовому засіданні, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю.

Відповідач позовні вимоги не визнав повністю та надіслав свої заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що виплата пенсії позивачці припинена відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911 від 24.12.2015 року, згідно з яким особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка починаючи з січня 2010 року, у звязку із досягненням пенсійного віку, отримувала пенсію за віком відповідно до закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

З 01 квітня 2015 року їй було припинено виплату. У вересні 2015 року позивачка звернулася до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя із вимогою поновити виплату належної їй пенсії за віком, однак до цього часу відповідачем не було вжито заходів.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 працює в Апеляційному суді Донецької області на посаді судді з 03 січня 1994 року по теперішній час.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовим актами.

Відповідно до ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (в останній редакції, зміни внесені 24 грудня 2015 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911) тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Тобто, відповідач, посилаючись на норми вказаного закону, як на підставу відмови у задоволенні даного позову, не врахував того, що мова йде про період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року. Невиплата ж пенсії почалася з 01 квітня 2015 року.

На час правовідносин, що склалися, діяли норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» (з урахуванням змін, які набрали чинності 1 квітня 2015 року). Так, ст.85 вказаного Закону передбачала, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Таку відмову суд вважає незаконною, оскільки відповідно до ст. ст.1 та 3 Конституції, Україна є соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обовязком держави. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх старості.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у звязку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею, є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обовязку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Суд вважає, що позбавлення позивачки з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року права на отримання раніше призначеної пенсії за віком є звуженням її конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, статті 58 та 64 Конституції України передбачають, що Закони не мають зворотної дії в часі. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод, а конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Також, суд вважає, що вищевказані закони, котрі скасовують норми щодо пенсійного забезпечення судді, котрі прийняті пізніше після призначення позивачці вказаної пенсії, не можуть бути підставою для невиплати пенсії, оскільки обмежують права на соціальне забезпечення, передбачені Конституцією України.

При цьому суд враховує, що законодавцем не виконано вимогу Закону №213-VIII від 02.03.2015 року про прийняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, до 01.06.2015 року.

З 01.06.2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», призначаються пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне забезпечення». Але враховуючи, що позивачці призначена та виплачувалася з 2012 року та зважаючи на те, що відповідно до Конституції України Закони не мають зворотної дії в часі, суд вважає дії відповідача по невиплаті позивачці раніше призначеної пенсії за віком незаконними. При цьому поновити права позивачки іншим шляхом ніж відновлення виплати цієї пенсії неможливо.

Враховуючи те, що ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 31 грудня 2015 року при відкритті провадження у справі позивачці було поновлено строк звернення до суду, її вимоги щодо відновлення з 01 квітня 2015 року пенсії за віком підлягають задоволенню.

Також, зазначеною ухвалою позивачці було відстрочено сплату судових витрат до винесення судом рішення у справі.

Згідно зі ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі ст.ст. 1, 3, 8, 58, 64 Конституції України, керуючись статтями ст.ст. 2, 6-15, 17-18, 69-71, 79, 86, 94, 122, 128, 143, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області щодо невідновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (ІПН-2009508365) з 01 квітня 2015 року

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області відновити ОСОБА_1 (ІПН-2009508365) виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01 квітня 2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Ковтуненко