Постанова № 55348244, 26.01.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4471/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

представника позивача - Слюсаренка А.В.,

представника відповідача - Паська Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Біопрепарат"до відповідача Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняВ С Т А Н О В И В:

27 жовтня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Біопрепарат" (далі - позивач, ТОВ "ВК "Біопрепарат") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2015 № 0003982201/12.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на незгоду із висновками позапланової виїзної перевірки, викладеними в акті від 13.07.2015 № 838/16-03-22-02-12/34815758, зазначав, що підприємством не допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, господарські операції з контрагентом мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. За твердженням позивача, у перевіряємому періоді він формував свій податковий кредит відповідно до вимог діючого на час вчинення господарських правовідносин законодавства про податок на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. У письмових запереченнях відповідач наполягав на тому, що в ході перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ "ВК "Біопрепарат" з ТОВ "Станта" на підставі договору доручення від 03.12.2012 № 0112-12, а саме: неможливо з'ясувати чи дійсно ТОВ "Станта" є посередником в укладанні договорів купівлі-продажу з покупцями, вказаними у звітах повіреного, та як наслідок, фактичного виконання умов договору доручення. За доводами відповідача, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ "Станта".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 30.06.2015 по 06.07.2015 Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ВК "Біопрепарат" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Станта" за травень, червень, липень 2015 року, за результатами якої складено акт від 13.07.2015 № 838/16-03-22-02-12/34815758 /том 1 а.с. 10-17/.

За висновками акта від 13.07.2015 № 838/16-03-22-02-12/34815758 перевіркою встановлені порушення ТОВ "ВК "Біопрепарат" пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 205711 грн, у т.ч. по періодах: за липень 2014 року на суму 139008 грн, серпень 2014 року - 66466 грн, вересень 2014 року - 237 грн.

На підставі акта від 13.07.2015 № 838/16-03-22-02-12/34815758 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 28.07.2015 № 0003982201/12, яким ТОВ "ВК "Біопрепарат" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 308566,50 грн, з них: за основним платежем - 205711 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 102855,50 грн /том 1 а.с. 8/.

За наслідками адміністративного оскарження зазначеного рішення Головним управлінням ДФС у Полтавській області прийнято рішення від 09.10.2015 № 3674/10/16-31-10-04-11 про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення від 28.07.2015 № 0003982201/12 залишено без змін, а скарга ТОВ "ВК "Біопрепарат" - без задоволення /том 1 а.с. 18-21/.

Позивач не погодився із зазначеними податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (з 01.07.2015 внесені зміни до абзацу другого пункту 198.3 статті 198, у новій редакції наступне: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (з 01.07.2015 внесені зміни до абзацу третього пункту 198.3 статті 198, у новій редакції наступне: нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, 03.12.2012 між ТОВ "ВК "Біопрепарат" (довіритель) та ТОВ "Станта" (повірений) укладено договір доручення № 0112-12 /том 1 а.с. 83-84/.

Згідно з пунктом 1 зазначеного договору довіритель доручає, а повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя вчинити наступні дії з продажу інокулянта "Легіум Фікс": вивчення ринку інокулянтів; пошук покупців для укладення договорів купівлі-продажу/поставки інокулянтів; аналіз інформації щодо покупців інокулянтів; проведення від імені і за рахунок Довірителя рекламних і PR-компаній; моніторинг цін на ринку та у конкурентів; укладення договорів купівлі-продажу/поставки інокулянта з покупцями; передпродажний сервіс, які призвели до укладення договорів купівлі-продажу/поставки повіреним.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що за вчинення дій, визначених у пункті 1.2 договору, довіритель зобов'язується вплатити повіреному плату у розмірі різниці між фактичною ціною за кожну упаковку інокулянта за договором купівлі-продажу/поставки та діючою ціною, яка становить 31,00 доларів США в перерахунку на валюту України (гривня) по міжбанківському курсу на дату розрахунків за упаковку інокулянта, у формі безготівкового платежу в межах 3-денного строку з моменту зарахування коштів на рахунок довірителя.

За результатами виконання доручення, сторони підписують акт виконаних робіт, звіт повіреного (пункт 1.5 договору).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних послуг у рамках господарської діяльності платник подав суду копії податкових накладних, рахунків на оплату, актів прийому-передачі наданих послуг, звітів повіреного /том 1 а.с.131-203/, платіжних доручень /том 2 а.с. 13-25/, таблиць винагороди ТОВ "Станта", банківських виписок по рахунку /том 2 а.с. 29-85/, договорів купівлі-продажу /том 1 а.с. 85-130/.

Водночас, подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства з огляду на наступне.

Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені частиною другою статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору.

Крім того, в актах виконаних робіт має бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, у чому виражено їх результат.

Із актів прийому-передачі наданих послуг вбачається, що вони містять переліки послуг із забезпечення ефективної роботи по реалізації добрива "Легум Фікс", аналогічні за змістом, а саме: пошук клієнтів для реалізації "Легум Фікс", у тому числі реклами і інших каналів залучення; сприяння і супровід переговорного процесу між потенційним клієнтом і довірителем; сприяння і супровід процесу укладання договорів між потенційним клієнтом і довірителем; проведення від імені довірителя PR-компаній; моніторинг цін на ринку добрив та у конкурентів; збір інформації щодо потенційних клієнтів для подальшої роботи з ними.

Проте зазначені акти мають загальний характер, що не конкретизує об'єму наданих послуг за кожним напрямком робіт; не містять інформації, яка б розкривала зміст наданих послуг; калькуляцію визначення їх вартості, часові межі виконання тощо. З актів не вбачається можливим встановити осіб, які виконували вказані послуги, пов'язаність придбаних послуг із господарською діяльністю підприємства.

Акти прийому-передачі наданих послуг та звіти повіреного не містять інформації про проведені ТОВ "Станта" PR-компанії, здійснення повіреним моніторингу цін на ринку добрив та у конкурентів, збір інформації щодо потенційних клієнтів для подальшої роботи з ними. У них не указано в чому полягає сприяння та супровід повіреного у переговорних процесах та укладанні договорів між потенційним клієнтом і довірителем.

Із наданих документів неможливо встановити, що саме ТОВ "Станта" є посередником при укладенні договорів купівлі-продажу інокулянта "Легіум Фікс" з покупцями, які вказані в звітах. Позивачем не надано доказів укладання договорів купівлі-продажу за сприяння повіреного, участі останнього у ділових переговорах, здійснення правового супроводу договорів тощо.

Отже, суду не надано жодних документів, які б свідчили про причетність ТОВ "Станта" до укладання договорів купівлі-продажу з покупцями, які вказані в звітах повіреного.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Підтвердженням фактичного виконання умов укладеного платником податку договору мають виступати не лише первинні документи, що підставою для віднесення сум податку до податкової звітності підприємства, а й документи, що відображають зміст, характер, періодичність, умови, обсяг здійснених господарських операцій, фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Суд зазначає, що формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, тоді як реальність операцій з надання послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з ТОВ "Станта" та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджується.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 20.08.2012 № 0000161502/123/1608 збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 3625,00 грн, у тому числі 2900,00 грн - основний платіж, 725,00 грн - штрафні (фінансові) санкції /том 1 а.с. 227/.

Отже, з огляду на повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом ТОВ "ВК "Біопрепарат" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість до останнього правомірно застосовані податковим повідомленням-рішенням від 28.07.2015 № 0003982201/12 штрафні (фінансові) санкції у сумі 102855,50 грн (50 % суми нарахованого податкового зобов'язання).

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого орган про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та заниження ним податку на додану вартість на загальну суму 205711 грн, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 28.07.2015 № 0003982201/12 є правомірним та скасуванню не підлягає

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, при цьому, представником відповідача в повній мірі доведено, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Біопрепарат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2016 року.

Суддя Т.С. Канигіна