Постанова № 55346911, 26.01.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року Справа № 876/7280/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючогосудді Сеника Р.П.,

суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року у справі № 809/1756/15 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі до Івано-Франківського спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення заборгованості в сумі 23909,10 грн., -

В С Т А Н О В И В :

29 квітня 2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області звернулося до суду з адміністративним позовом до Воєнізованого гірничорятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 23909,10 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач в порушення вимог пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України допустив заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії ОСОБА_2, призначеної на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виплаченої позивачем за рахунок коштів Пенсійного фонду України за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року в розмірі 23909,10 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року позов задоволено.

Стягнуто з Воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 33926446, місцезнаходження: вулиця Пушкіна, 9а, місто Калуш, Івано-Франківська область) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 37824000, місцезнаходження: вулиця Біласа і Данилишина, будинок 2, місто Калуш, Івано-Франківська область) заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 23909 (двадцять три тисячі дев'ятсот дев'ять) гривень 10 копійок.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що відповідач по справі 13.12.2005 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.40-44).

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у передбачені Інструкцією строки не здійснено відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_2, внаслідок чого заборгованість відповідача становить 23909,10 грн., що підтверджується розрахунком сум заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій станом на 17.04.2015 року (а.с. 13) та карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій щодо відповідача з 01.02.2015 року по 17.04.2015 року (а.с. 19).

Щодо дотримання строків направлення відповідачу розрахунків, то суд першої інстанції погодився з доводами відповідача щодо її недотримання органами пенсійного фонду. Судом встановлено, що направлення відповідачу розрахунків з січня по грудень 2012 року та з січня по грудень 2013 року щодо ОСОБА_2 здійснено з порушенням строків, передбачених п. 6.4 Інструкції, поважність чого позивачем нічим не обґрунтована.

Однак зазначив, що порушення, допущені з вини посадових осіб пенсійного органу, а саме прострочення направлення розрахунків, на переконання суду, враховуючи обов'язковий характер вказаного платежу згідно Закону, не можуть буди підставою для припинення встановленого законом обов'язку відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_2, а лише підставою для притягнення таких посадових осіб до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Аналіз положень законів №№ 1788-ХІІ, 2464-УІ, 1058-ІV та Інструкції (№ 21-1 від 19.12.2003р.) дає підстави дійти висновку, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню ПФУ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не с страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи ненею».

Оскільки витрати на виплату і доставку пільгових пенсій не є страховими внесками недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею, тому на них не поширюється дія ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про незастосування щодо їх стягнення строку давності. Тобто для стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій повинен застосовуватися строк давності.

Така правова позиція неодноразово висловлювались Верховним судом України зокрема в постанові від 02.06.2015р. № 21-166а15, а також Вищим адміністративним судом України, зокрема в постанові від 14.03.2013р. у справі № К/9991/32264/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка» до Управління Пенсійного фонду в місті Кіровограді про встановлення відсутності повноважень та зобов'язання вчинити певні дії. В цій постанові суд зазначив: «Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які регулюють спірні правовідносини, а також іншими законодавчими актами з питань пенсійного забезпечення не передбачено права Управління Пенсійного фонду здійснювати відшкодування витрат по пільговим пенсіям за попередні періоди. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для донарахування додаткової суми відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за попередній період, оскільки така можливість передбачена лише на поточний рік».

Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що даний адміністративний позов є безпідставним, не обґрунтованим і не підлягає до задоволення.

У відповідності до ст.202 цього Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст. ст. 41, 158-160, 195, 196, ст. 198, ст. ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Івано-Франківського спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій - задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року у справі № 809/1756/15 - скасувати, та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Р.Б. Хобор

Я.С. Попко