Ухвала суду № 55346561, 25.01.2016, Вищий адміністративний суд України

Дата ухвалення
25.01.2016
Номер справи
2а-11347/11/2670
Номер документу
55346561
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа

Отримати професійний переклад цього документа на англійську мову

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2016 р. м. Київ К/9991/22293/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Шендрика С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Головного управління ДФС у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012

у справі № 2а-11347/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікс-Мегатрейд»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва від 24.06.2011 № 002332307/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ікс-Мегатрейд» витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, яка була правонаступником Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції допущено заміну відповідача у справі - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м.Києва Головного управління ДФС у м.Києві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2011 № 002332307/0 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5489904 грн. за основним платежем та в сумі 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки документальної позапланової виїзної перевірки за період з січня по лютий 2011 року, викладені в акті від 08.06.2011 № 6861/23-07/30057669, про порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно з актом перевірки порушення наведених норм закону полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу податкового кредиту за січень, лютий 2011 року податку на додану вартість за операціями з придбання товарів (комп'ютерних комплектуючих), в т.ч. за січень 2011 року в сумі 1230303,11 грн. за операціями з ПП «Амікус», за січень в сумі 902000 грн. і за лютий 2001 року в сумі 3357601,58 грн. за операціями з ПП «Меліора».

Висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту відповідач обґрунтовує тим, що операції з придбання товарів у ПП «Амікус» та ПП «Меліора» проведені позивачем за правочинами, які є нікчемними згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України, як такі, що порушують публічний порядок.

В обґрунтування своєї позиції податковий орган посилається на те, що в актах невиїзних документальних перевірок контрагентів викладено висновки про не підтвердження поставок товару позивачу з огляду на відсутність у контрагентів умов та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою (главою 1 «Апеляційне провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 195 вказаного Кодексу суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 вказаного Кодексу суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1. ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має з'ясовувати всі обставини, на які посилаються позивач та відповідач в обґрунтування своїх позицій, та ніші обставини, що мають значення для вирішення справи, встановлювати, якими доказами вони підтверджуються та надавати оцінку всім доказам в їх сукупності.

Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим ст. 70 цього кодексу критеріям належності, допустимості та достовірності. Без виконання цих правил певні обставини не можуть вважатися встановленими.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до вимог ст. 198 Податкового кодексу України.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі якщо господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Водночас висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз положень ст. 198 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів (робіт, послуг) мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, а податковий кредит обов'язково має бути підтверджено податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким доказам у їх сукупності, встановлювати їх реквізити, зміст.

Також доведенню у таких справах підлягають обставини щодо придбання платником податків товарів з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно встановлювати мету здійснення господарських операцій (призначення товару) тощо.

З метою дослідження фактичного придбання товарів у межах господарської діяльності необхідно було встановити зміст господарських операцій, за якими позивачем нараховано (сплачено) податок на додану вартість, постачальника, договірні умови поставки, фактичний порядок поставки, мету придбання, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій поставки, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Суд апеляційної інстанції у підтвердження факту вчинення господарських операцій посилається на наявність первинних документів, при цьому не вказуючи їх реквізитів, не конкретизуючи їх суті та господарських операцій, яких вони стосуються.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Головного управління ДФС у м.Києві задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун

Часті запитання

Який тип судового документу № 55346561 ?

Документ № 55346561 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 55346561 ?

Дата ухвалення - 25.01.2016

Яка форма судочинства по судовому документу № 55346561 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 55346561 ?

В Вищий адміністративний суд України
Попередній документ : 55346559
Наступний документ : 55347462