Ухвала суду № 55346293, 26.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року м. Київ К/800/1409/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел Істейт Індепендент» до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про скасування постанови, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел Істейт Індепендент» на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року, -

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел Істейт Індепендент» (далі - Товариство) звернулось з позовом до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області (далі - ДВС) в якому просило скасувати постанову держаного виконавця від 22 жовтня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № 36744527 (далі - спірна постанова).

В обґрунтування своїх вимог Товариство посилалось на те, що спірна постанова ДВС винесена з порушенням вимог законодавства, а тому просило задовольнити позов.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року, у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди виходили з того, що дану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судами встановлено, що на виконанні у ДВС перебував виконавчий лист від 25 грудня 2012 року № 1-81/11, виданий Коростенським міськрайонним судом Житомирської області на підставі вироку цього ж суду від 8 червня 2012 року про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь товариства матеріальної шкоди, заподіяної злочином у сумі 1453220 гривень.

Разом з тим, у матеріалах справи наявна постанова державного виконавця про приєднання вищевказаного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 40074802, яке здійснюється відділом Державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області.

Так, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХIV, в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За приписами статті 33 Закону № 606-ХIV встановлено, що кілька відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження.

Таким чином, необхідно мати на увазі, що у відповідності до вимог цієї статті, у зведене виконавче провадження об'єднуються кілька відкритих виконавчих проваджень тільки про стягнення коштів та лише з одного боржника.

Крім того, всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

В свою чергу, юрисдикцію судів щодо вирішення справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення в межах конкретного виконавчого провадження, яке об'єднано (приєднано) у зведене виконавче провадження, або зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження по виконанню рішень судів однієї юрисдикції, необхідно визначати з урахуванням положень частини 4 статті 82 Закону № 606-ХIV, якою встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону № 606-ХIV сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. При цьому слід ураховувати, що до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби належать також їх представники за законом чи договором.

В даному випадку, Товариство є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні, а тому висновки судів щодо неналежності розгляду цієї позовної заяви за правилами адміністративного судочинства є передчасними та такими, що зроблені без з'ясування усіх обставин справи.

Наведене свідчить про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для провадження розгляду.

За правилами частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел Істейт Індепендент» задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало