Ухвала суду № 55346282, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року м. Київ К/800/19052/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: судді Чалого С.Я.

Суддів: Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

секретар

судового засідання ОСОБА_2

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

відповідача - Щербина Р.Г.

третьої особи - Радзимінський Д.В.

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційного скаргою ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області третя особа державне підприємство "Дослідне господарство" "Червоний шахтар" Національної академії аграрних наук України про скасування розпорядження, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа державне підприємство «Дослідне господарство «Червоний шахтар», у якому просить скасувати розпорядження Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 05.12.2012р. за № Р-862/0/3-12.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, відповідно до державного акта на право постійного користування землею державному підприємству «Дослідне господарство «Червоний шахтар» надано у постійне користування для сільськогосподарського використання 4056,063 га землі відповідно до рішення Вільнянської сільської Ради народних депутатів від 27.04.1998р. за №4.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2012р. у справі №38/5005/5734/2011 визнано державне підприємство «Дослідне господарство «Червоний шахтар» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік до 28.02.2013 р., ліквідатором державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний шахтар» призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7

04.12.2012р. за вх. №4699/0/1 до Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області надійшла заява, відповідно до якої державне підприємство «Дослідне господарство «Червоний шахтар» в особі ліквідатора ОСОБА_7, який діяв на підставі постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2012р. у справі за №38/5005/5734/2011, у зв'язку із ліквідацією підприємства, добровільно відмовляється від права постійного користування земельною ділянкою 4056,063га, яке було посвідчене державним актом на право постійного користування землею, виданого 10.07.1998р. За фактом розгляду цієї заяви арбітражний керуючий просив прийняти відповідне розпорядження, копію якого надіслати на адресу ліквідатора державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний шахтар».

Розпорядженням голови Криворізької районної державної адміністрації від 05.12.2012р. за № Р-862/0/3-12, було припинено державному підприємству «Дослідне господарство «Червоний шахтар» право постійного користування земельною ділянкою на території Вільнянської сільської ради загальною площею 3537,8983 га, у тому числі по угіддям: ріллі - 2700,8 га, пасовищ - 46,2251 га, під багаторічними насадженнями - 35,00 га, під господарськими угіддями і дворами - 35,36 га, під господарськими шляхами і прогонами - 63,7349 га, землі водного фонду - 13,0 га, під полезахисними смугами - 123,0 га, інших - 20,7783 га. Зазначені землі сільськогосподарського використання передано до земель запасу Вільненської сільської ради.

10.12.2012р. за вх. № 4834/0/1-12 до Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області надійшло клопотання комунального підприємства Широківської районної ради Дніпропетровської області про надання дозволу на розробку технічної документації, за результатами розгляду якого відповідачем було передано у постійне користування комунальному підприємству Широківської районної ради Дніпропетровської області частину земельної ділянки у розмірі 2614,1374 га, яка раніше перебувала у постійному користуванні державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний шахтар.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу за №2 загальних зборів працівників та пенсіонерів державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний шахтар» від 24.08.2012р. загальними зборами було доручено ОСОБА_3 здійснити всі необхідні дії, пов'язані із направленням від імені присутніх клопотання про надання у власність земельних ділянок, укласти договір про надання юридичних послуг про надання консультацій щодо вирішення питання роздержавлення, розпаювання, оформлення, видачі та реєстрації державних актів на право володіння землею колишнім працівникам державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний шахтар».

Як встановлено судами, у період з 05.12.2012р. (прийняття оскаржуваного розпорядження) та по 31.12.2012р. позивач не звертався до відповідача із клопотанням про надання безоплатно у власність земельної ділянки у порядку ст. ст. 118, 121 ЗК України.

Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач при прийнятті спірного розпорядження діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вбачає за доцільне зазначити про таке.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 141 ЗК України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень ст. 142 ЗК України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Водночас, організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України «Про місцеві державні адміністрації» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до стаття 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до п. 12 (був чинним на момент прийняття оскаржуваного рішення від 04.12.2012р.) розділу Х ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно із п. «а» ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 ЗК України у разі ліквідації державного чи комунального підприємства, установи, організації землі, які перебувають у їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за їх цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянок припиняються.

Відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Положеннями ч. 1 ст. 123 ЗК України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Згідно із ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 ЗК України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Частиною 6 ст. 123 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Частиною першою, другою статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено що, на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з частиною четвертою статті 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються.

Підставами для скасування акту є невідповідність його вимогам чинного законодавства та, або визначені законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту, прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Згідно ст. 6 Закону України «Про місцеві адміністрації» на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Вичерпний перелік повноважень голів місцевих державних адміністрацій визначено ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджує висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, отримавши заяву про добровільну відмову від права постійного користування земельної ділянки третьої особи, відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, прийняв спірне розпорядження «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «ДГ «Червоний шахтар» Національної академії аграрних наук України на території Вільненської сільської ради» та передачу до земель запасу Вільненської сільської ради.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій були повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Керуючись статтею 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: