Ухвала суду № 55346276, 26.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року м. Київ К/800/53261/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві, про визнання протиправними дій та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві, про визнання протиправними дій та скасування рішення, в якому, з урахуванням уточнень просило:

- визнати незаконними та противоправними дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів при винесені рішення про коригування митної вартості товарів від 21.01.2014 року № 100250001/2014/000015/2;

- скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товару від 21.01.2014 року № 100250001/2014/000015/2;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» надмірно сплачених коштів у розмірі: 12373,71 грн., з яких 2 379,56 грн. - ввізне мито та 9994,15 грн. - ПДВ.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2014 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» було задоволено частково. Визнано протиправними дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів при прийнятті 21.01.2014 року рішення № 100250001/2014/000015/2 про коригування митної вартості товарів. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 21.01.2014 року № 100250001/2014/000015/2 про коригування митної вартості товарів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2014 року - без змін.

У касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року та ухвалити нову постанову, якою Товариству з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» у задоволенні позовних вимог відмовити.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» та Компанією «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD» 02.04.2012 року укладено контракт № SMA16.

На підставі контракту від 02.04.2012 року № SMA16 Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» на митну територію України ввезено товар - світлотехнічну продукцію.

З метою митного оформлення товарів 21.01.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» падано Київській міжрегіональній митниці Міндоходів митну декларацію №100250001/2014/006188 та відповідні документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару. Разом з митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості митному органу подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» Київській міжрегіональній митниці Міндоходів надано документи:

- контракт від 02.04.2012 року № SMA16;

- додаткову угоду № 2 до контракту;

- CMR 0048 від 17.01.2014 року;

- коносамент від 11.12.2013 року № ZENNLAQB349314;

- рахунок-фактуру на транспортно-експедиційні послуги від 08.01.2014 року № НВ0266;

- довідку про транспортні витрати та відсутність страхування від 11.01.2014 року;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталог MAGNUM;

- прайс-лист від виробника;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

- інвойс від 04.12.2013 року № 2013F03A115A;

- пакувальний лист від 04.12.2013 року;

- договір про транспортно-експедиційні послуги від 08.01.2014 року.

Митна вартість товару задекларована за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

З посиланням на те, що під час здійснення митного контролю митним органом виявлено, що надані документи містять розбіжності, а саме: вантаж відвантажено згідно з коносаментом 11.12.2013 року, а наданий до митного оформлення договір про транспортно-експедиційне обслуговування датовано 08.01.2014 року, тобто пізніше дати відправлення вантажу, митницею запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

21.01.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» повідомило Київську міжрегіональну митницю Міндоходів про те, що ним подано всі необхідні документи у встановлений законом строк.

У зв'язку з невиконанням позивачем зазначеного обов'язку, Київською регіональною митницею Міндоходів 21.01.2014 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000015/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

У подальшому, з урахуванням оскаржуваного рішення, позивачем сплачено митні платежі відповідно до нової митної вартості, що дозволило випустити товар у вільний обіг.

Не погоджуючись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» звернулося до суду з даним позовом.

Відповідно до статтей 49, 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до частин 1- 3 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервним.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 2, 3, 4, 5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як встановлено судом, підставою для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження задекларованої митної вартості товару, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів зазначила те, що товар відправлено відповідно до коносаменту від 11.12.2013 року, а наданий для митного оформлення договір про транспортно-експедиційне обслуговування датовано 08.01.2014 року, тобто пізніше дати відправлення товару.

З матеріалів справи вбачається, що на час відправлення товару з порту NINGBO, CHINA діяв договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 08/01/2013, укладений 08.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» та Компанією «HD Logistic Management Ltd».

Оскільки на час виготовлення перевізником інвойсу (рахунка-фактури) від 08.01.2014 року № НВ0266 на транспортно-експедиційні послуги та довідки від 11.10.2014 року про транспортні витрати уже діяв аналогічний договір на транспортно-експедиційні послуги № 08/01/2014, укладений 08.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» та Компанією «HD Logistic Management Ltd», колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем правомірно надано саме цей договір.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення митної вартості товарів за основним методом. Неподання декларантом витребуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Позивачем подано відповідачу всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, визначення митної вартості за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України; відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, які б свідчили про неправильне визначення митної вартості, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару або відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

За вказаними обставинами суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо скасування рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 21.01.2014 року № 100250001/2014/000015/2.

Відповідно до частин 1-3 статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України та статей 43, 102 Податкового кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Пунктом 6 Порядку № 618 передбачено, що керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів).

Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Відповідно до пункту 7 Порядку, висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку № 618, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Пунктом 11 Порядку № 618 передбачено, що за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Отже, повернення надмірно сплачених сум податків здійснюється за чітко встановленою процедурою, зокрема, яка передбачає обов'язкове звернення платника податків до митного органу, як до контролюючого органу з метою підготовки відповідного висновку до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України сум надмірно сплачених коштів у розмірі 12373,71 грн., з яких 2 379,56 грн. - ввізне мито та 9994,15 грн. - ПДВ, у зв'язку з недотриманням порядку повернення надмірно сплачених митних платежів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві, про визнання протиправними дій та скасування рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз