Ухвала суду № 55346056, 18.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2016 р. м. Київ К/800/32840/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Магнетік»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 року

у справі № 820/5502/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Магнетік»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій незаконними та скасування наказу,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Магнетік» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій незаконними та скасування наказу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 року, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлені належним чином. Крім того, представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.03.2014 року в.о. начальника Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято наказ № 407 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Магнетік».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо прийняття даного наказу та його скасування , суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку щодо їх необґрунтованості.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки вони ухвалені не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, обов'язковою умовою призначення перевірки в порядку пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є ненадання платником податків пояснення та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, який має містити можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом були складені та направлені позивачу письмові запити про надання інформації та її документального підтвердження, зокрема: - від 12.12.2013 року 4466/10/20-34-22-01-16 щодо дотримання ТОВ «МАГНЕТІК» вимог валютного законодавства під час здійснення господарських операцій за контрактом від 25.06.2012 року №2506/2012, укладеному з ТОВ «Пласт Трейд»; - від 21.01.2014 року 226/10/20-34-22-04-22 щодо дотримання ТОВ «МАГНЕТІК» вимог валютного законодавства під час здійснення господарських операцій за контрактом від 05.08.2013 року №КВ/А13-408, укладеному з КАВМАК MUHENDILISLIK VE MAKINA SAN.TIC.LTD.STI.;- від 18.02.2014 року №791/10/20-34-22-04-22/14 щодо дотримання ТОВ «МАГНЕТІК» вимог валютного законодавства під час здійснення господарських операцій за контрактом від 12.09.2013 року №DMG13091201, укладеному з ZHOUSHAN DEMAJI INDUSTRIAL CO.LTD.

На відповідні запити позивачем були своєчасно надані відповіді з письмовими поясненнями та їх документальними підтвердженнями.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем відповіді не містили пояснень та їх документальних підтверджень у тому обсязі, який дозволив би усунути обґрунтовані сумніви контролюючого органу з приводу можливих порушень вимог валютного законодавства позивачем.

При цьому суди виходили з того, що в наданій відповіді від 28.02.2014 року № 131 на запит від 12.12.2013 року № 4466/10/20-34-22-01-16 позивачем зазначено, що товар за специфікацією № 7 вартістю 380 430, 00 рублів пройшов митне оформлення на митній території України 09.07.2013 року.

Разом з тим, судами не з'ясовано питання чи містили відповідні запити можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, як того вимагає пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Крім того, судами під час розгляду справи не з'ясовано які саме пояснення та їх документальні підтвердження не були надані відповідачем на запити від 21.01.2014 року 226/10/20-34-22-04-22 та від 18.02.2014 року №791/10/20-34-22-04-22/14.

Отже, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися із висновками судів попередніх інстанцій про те, що надані позивачем відповіді не містили пояснень та їх документальних підтверджень у тому обсязі, який дозволив би усунути обґрунтовані сумніви контролюючого органу з приводу можливих порушень вимог валютного законодавства, оскільки судами не досліджено питання чи усуваються можливі порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства наданими відповідями.

В свою чергу, слід зазначити, що недопуск посадових осіб податкового органу до проведення перевірки на підставі спірного наказу не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, у даній справі підлягають встановленню обставини щодо відповідності запитів про надання інформації вимогам податкового законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, а також обсягу наданої позивачем інформації на отримані запити, які стали підставою для прийняття спірного наказу про проведення перевірки.

Колегія суддів вважає, що на підставі частини другої ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Магнетік» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 року у справі № 820/5502/14 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук