Ухвала суду № 55346008, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ К/800/18850/15

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року

у справі № 826/19142/14

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

КП виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» звернулося до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 жовтня 2014 року № 0002374202, № 0002384202, № 0002394202, № 0002404202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Міжрегіональне ГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подало касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта від 19 вересня 2014 року №1062/28-10-42-20/26199714, Міжрегіональним ГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 жовтня 2014 року:

- №0002404202, яким за затримку на 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 449956 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 44995,60 грн.;

- №0002384202, яким за затримку на 91 календарний день сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 449956 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 89991,20 грн.;

- №0002394202, яким за затримку на 61 календарний день сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 449956 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 89991,20 грн.;

- №0002374202, яким за затримку на 122 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 449956 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 89991,20 грн.

Зазначене порушення обґрунтовано порушенням позивачем граничного терміну сплати суми авансових внесків з податку на прибуток за березень 2014 року, квітень 2014 року, травень 2014 року, червень 2014 року, згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток в порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно. Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік позивачем самостійно розраховано суму узгодженого податкового зобов'язання по рядку 23 «Авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісячно» у сумі 449956 грн.

Граничні строки сплати - 30 березня 2014 року, 30 квітня 2014 року, 30 травня 2014 року, 30 червня 2014 року. Проте, спірний податковий борг погашено позивачем платіжним дорученням від 30 липня 2014 року №1872.

Поряд з цим, судами досліджено, що КП виконавчого органу Київської міської ради «Київреклама» до податкового органу подано заяви від 11 березня 2014 року №196-2943/КР та від 19 травня 2014 року №196-7054/КР щодо зарахування авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1620498 грн. та 1238559 грн., відповідно, в рахунок щомісячного авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності за період з березня по червень 2014 року.

Однак, відповідач, листами від 27 березня 2014 року №6687/10/28-10-20-4-20 та від 02 червня 2014 року №10734/10/28-10-20-4-20, відмовив в перекиді надмірно сплаченої суми з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності на сплату авансових внесків з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 у справі №826/4492/14 позов КП виконавчого органу Київради «Київреклама» задоволено та зобов'язано Міжрегіональне ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників зарахувати авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1620498 грн. в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, визнано протиправними та скасовано рішення про опис майна у податкову заставу №6868/10/28-10-25-17 від 31 березня 2014 року та податкову вимогу №105-11 від 31 березня 2014 року про сплату авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності за березень 2014 року у розмірі 449956 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року у справі №826/15032/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року, визнано протиправною та скасовано повністю податкову вимогу від 02 вересня 2014 року №257-11 щодо сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності в розмірі 462969,49 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу від 03 вересня 2014 року №16071/10/28-10-25-10 та зобов'язано Міжрегіональне ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників зарахувати авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1084998 грн., в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

З огляду на викладене та враховуючи приписи чинного законодавства, відмова відповідача в проведенні зарахування на підставі заяв платника податків від 11 березня 2014 року №196-2943/КР та від 19 травня 2014 року №196-7054/КР є протиправною, оскільки позивач виконав свій обов'язок зі сплати у повному обсязі та у встановлений законодавством строк відповідних податкових зобов'язань шляхом подання заяв від 11 березня 2014 року №196-2943/КР та від 19 травня 2014 року №196-7054/КР щодо зарахування авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1620498 грн. та 1238559 грн., відповідно, в рахунок щомісячного авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності за період з березня по червень 2014 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі матеріали, дійшли обґрунтованого висновку про скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 02 жовтня 2014 року № 0002374202, № 0002384202, № 0002394202, № 0002404202, з огляду на безпідставність доводів відповідача щодо порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев