Ухвала суду № 55346002, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" січня 2016 р. м. Київ К/800/32798/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року

у справі № 813/757/15

за позовом Фізичної особи-підприємця Гончарського Генріха Михайловича

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ФО-П Гончарський Г.М. звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2014 року № 0000018621702.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року, залишеною без змін Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, позовні вимоги ФО-П Гончарський Г.М. задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 03 грудня 2014 року № 0000018621702.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку ФО-П Гончарського Г.М. з питань дотримання законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Алвор», ТОВ «Лоренс Трейд» , ТОВ «РОС-БЕСТ», ТОВ «Екотехнік-СТР» та ТОВ «Домін Груп» за 2013 року та січень-лютий 2014 року. За результатами вказаної перевірки складено Акт від 27 листопада 2014 року № 1/17-20/3286702976.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області 03 грудня 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 00018621702 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1 168 963,71 грн., основний платіж - 779 309,14 грн., штрафна (фінансова) санкція - 389 654,57 грн.

Висновки Акту перевірки ФО-П Гончарського Г.М. були зроблені на підставі використання актів інших контролюючих органів щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Рос-Бест», ТОВ «Екотехнік-СТР», ТОВ «Алвор», ТОВ «Лоренс Трейд», ТОВ «Домін Груп», з огляду на те, що операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи вказаних суб'єктів господарювання не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Підтверджено лише факт отримання коштів ФОП Гончарським Г.М. від ТзОВ «Алвор», ТзОВ «Лоренс Трейд», ТзОВ «РОС-БЕСТ», ТзОВ «Екотехнік-СТР», ТзОВ «Домін Груп».

Відповідач при цьому вважав, що вказані господарські операції не мають достатньої доказовості фактичного їх здійснення при умові відсутності залишків товару на складі перевіркою встановлено реалізацію товарів невстановленим юридичним чи фізичним особам за період перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем підтверджено фактичне здійснення договорів купівлі продажу належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Однак, висновок судів є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивача.

Відповідно до частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та покупцями - ТОВ «Алвор», ТОВ «Лоренс Трейд», ТОВ «РОС-БЕСТ», ТОВ «Екотехнік-СТР» та ТОВ «Домін Груп», а саме: можливостей покупців щодо виконання укладених з позивачем договорів купівлі продажу, зокрема, актів прийому-передачі товарів; документів, що підтверджують транспортування товарів, наявності технічних та технологічних можливостей, та інших документів, які б підтвердили реальність здійснення фінансово-господарської діяльності.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року скасувати.

Справу за позовом фізичної особи-підприємця Гончарського Генріха Михайловича до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев