Ухвала суду № 55345999, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ К/800/35056/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А, Зайцева М.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року

у справі № 804/7982/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Пак»

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «Еталон Пак» звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення рішення від 21 травня 2014 року №0002092201, №0002072201, №002102203.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року позов ТОВ «Еталон Пак» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення рішення від 21 травня 2014 року: №0002072201, яким ТОВ «Еталон Пак», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 51 473 грн.; №0002092201 в частині збільшення ТОВ «Еталон Пак» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 443 296,50 грн., з яких за основним платежем - 295 531 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 147 765,50 грн.; №0002102203, яким ТОВ «Еталон Пак» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 107 967,72 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2014 року № 0002092201 в частині збільшення зобов'язання з податку на прибуток в сумі 307 311,50 грн., в тому числі за основним платежем - 204 874 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 102 437,50 грн.

У касаційній скарзі Дніпродзержинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання ТОВ «Еталон Пак» вимог податкового законодавства, за результатами якої складено Акт від 21 травня 2014 року, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002092201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств на суму 500 405 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 250 203 грн.;

- № 0002072201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 34 315 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 17 158 грн.;

- № 0002102203, яким позивачеві визначено розмір штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 107 967,72 грн. за порушення Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного Банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

Вимогами пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «Еталон Пак» (покупець) та ФОП Костюк Ю.В. (постачальник) укладено договір поставки від 01 червня 2012 року № 01/06/12., за умовами якого покупцем було придбано пакувальну продукцію.

На підтвердження виконання зазначеного договору ТОВ «Еталон Пак» до Дніпродзержинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області надано податкові, видаткові накладні та виписки по банківському рахунку. Також виконання умов зазначеного договору позивачем підтверджено актами списання товарів.

Також у судовому засідання суду першої інстанції в якості свідка був допитаний гр. Костюк Ю.В., який пояснив, що зареєстрований як фізична особа-підприємець та є продавцем і постачальником пакувальної продукції за умовами договору від 01 червня 2012 року № 01/06/12. Зазначив, що займається посередницькою діяльністю з купівлі-продажу пакувальної продукції та власним автотранспортом здійснює перевезення товару від контрагента-продавця до контрагента-покупця.

Крім того, між ТОВ «Еталон Пак» (покупець) та ТОВ «Паллет-Днепр» (постачальник) укладено договір поставки від 27 лютого 2013 року № 27/02, за умовами якого покупцем було придбано піддони дерев'яні.

На підтвердження виконання зазначеного договору ТОВ «Еталон Пак» до Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області надано податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспорті накладні та виписки по банківському рахунку. Виконання умов зазначеного договору позивачем підтверджено актами списання товарів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2014 року №0002072201.

Також, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем (продавець) та ТОВ ПП «ЗІП» (покупець) 03 лютого 2010 року укладено договір № 01/10В, за умовами якого продавець зобов'язується передати жерстяну тару (банку), а покупець прийняти та оплатити її.

Згідно договору оплата товару здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Передбачена можливість передоплати за майбутні поставки товару.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку за період жовтень 2012 року - грудень 2013 року кредиторська заборгованість позивача за договором № 01/10В від 03 лютого 2010 року, на початок періоду складає 1 510 940,44 грн., на кінець періоду - 14 055 600,44 грн. та виникла внаслідок виконання не в повному обсязі зобов'язань з поставки товару.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до підпункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України суми попередньої оплати та авансів, отриманої в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг для визначення об'єкта оподаткування не враховуються.

Згідно з вимогами статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Податковий орган не наділений повноваженнями щодо визначення правочину удаваним, у зв'язку з чим висновок податкового органу про приховане фінансування, а саме поворотну фінансову допомогу, отриману від пов'язаної особи - ТОВ ПП «ЗІП» є безпідставним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2014 року №0002092201.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002102203 від 21 травня 2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Акта перевірки встановлено не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства в сумі 17 944, 62грн., а саме: згідно наданих до перевірки авансових звітів від 26 червня 2013 року № 39 на суму 17 944, 62грн. та від 26 червня 2013 року № 40 на суму 17 944, 62грн. робітником підприємства Гулій І.В. отримано грошові кошти, проте по звіту від 26 червня 2013 року № 39 не було надано документів, які підтверджуються факт витрат Гулій І.В.

Згідно матеріалів справи та пояснень представника позивача наданих в суді першої інстанції за фактом виданих Гулій І.В. під звіт грошових коштів в сумі 17 944, 62грн. було надано звіт про використання коштів, виданих на відрядження та підтверджуючі первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи. При створенні РКО від 26 червня 2013 року № 52 та звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 26 червня 2013 року № 40 бухгалтером підприємства було допущено помилку. В зв'язку з цим, останнього притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Наявність лише однієї видачі під звіт грошових коштів підзвітній особі підтверджується оборотно-сальдовими відомостями та випискою по рахунку 301, копії яких наявні в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2014 року № 0002102203.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев