Ухвала суду № 55345990, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ К/800/33611/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А, Зайцева М.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року

у справі № 826/6193/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт плюс дистрибуція»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «Профіт плюс дистрибуція» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24 березня 2015 року № 0001112205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2015 року у задоволенні позову ТОВ «Профіт плюс дистрибуція» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення від 24 березня 2015 року № 0001112205.

У касаційній скарзі, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірки ТОВ «Профіт Плюс Дистрибуція» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Стиль Медіа» за період з 01 серпня 2014 року по 30 вересня 2014 року та з ТОВ «Успіх ЮА» за період з 01 жовтня 2014 року по 30 листопада 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 27 лютого 2015 року № 249/26-53-22-05-21/36405330.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2015 року № 0001112205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 935 091 грн., в тому числі: за основним платежем - 623 394 грн. за штрафними санкціями - 311697 грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Стиль Медіа» та ТОВ «Успіх ЮА» здійснювались на підставі договорів: від 01 лютого 2014 року, від 01 квітня 2014 року № 162, від 01 жовтня 2014 року № 163.

На підтвердження виконання сторонами вимог укладених договорів були надані договори з додатками, додаткові угоди, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі послуг, оборотно-сальдові відомості, звіти про відвідування об'єктів торгової мережі, фото звіти та рекламні ролики, платіжні доручення, що підтверджують розрахунки за надані послуги, акти звірки взаєморозрахунків.

Отже, позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає позивачу право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Стиль Медіа» та ТОВ «Успіх ЮА».

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов вірного висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2015 року № 0001112205.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев