Ухвала суду № 55342867, 20.01.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Теплосервіс» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17.11.2014 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Теплосервіс» про захист прав споживачів, розірвання договору підряду та відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень просив розірвати договір підряду від 04.08.2013 № 377 та стягнути на його користь з відповідача 365945,65 грн.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.11.2014 позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Теплосервіс» про захист прав споживачів, розірвання договору підряду та відшкодування збитків - задоволено.

Справа № 753/18398/14 № апеляційного провадження 22-ц/796/2142/2016Головуючий у суді першої інстанції: Кириченко Н.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.Розірвано договір підряду від 04.08.2013 № 377 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Теплосервіс».

Стягнуто з ТОВ «Науково-виробнича фірма «Теплосервіс» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 365945,65 грн..

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представником відповідача подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи. Відповідач посилається на те, що суд при ухваленні рішення помилково прийшов до висновку, що ТОВ «Науково-виробнича фірма «Теплосервіс» будь-яким чином порушило права споживачів згідно Закону України «Про захист прав споживачів», у зв'язку з тим, що жодної претензії на якість, терміни чи будь-які інші вимоги чи не вдоволення від замовника - ОСОБА_1 згідно договору підряду до підрядника не надходило. Крім того, вказує, що жодних перерахувань замовником авансу на рахунок відповідача здійснено по сьогоднішній день не було.

На підставі викладеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведені заявлені ним вимоги, на час розгляду справи відповідач не приступив до виконання робіт, передбачених договором підряду, вимогу про повернення сплачених позивачем коштів не виконує, а тому укладений між сторонами договір має бути роз рваний та стягнуто з відповідача на користь позивача сума збитків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи апеляційним судом встановлено, що 04.08.2013 між сторонами був укладений договір підряду (виконання робіт) № 377. За умовами вказаного договору відповідач зобов'язався в межах договірної ціни виконати на свій ризик власними і залученими силами монтажні та пуско-налагоджувальні роботи: монтаж радіаторів кількістю 17 точок, мотаж котла 1 точка, монтаж компенсаційного бака 2 точки, монтаж бойлера 1 точка, пусконаладка твердопаливного котла, з додержанням будівельних, монтажних норм та правил, за адресою : АДРЕСА_1. Загальна договірна ціна робіт та послуг визначена сторонами у розмірі 145389 (сто сорок п'ять тисяч триста вісімдесят дев'ять) гривень. Тривалість виконання робіт мала становити 14 робочих днів, початок строку визначений через 3 дні з моменту перерахування позивачем авансу на рахунок відповідача. Датою, яка підтверджує закінчення робіт є дата підписання двостороннього акту про повне закінчення робіт в обсягах, передбачених договором /а.с.6-7/.

Згідно ч. 1 ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір побутового підряду є публічним договором.

До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

В прядку ст. 866 ЦК України договір побутового підряду вважається укладеним в належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладання договору.

Частиною 1 ст.872 ЦК України передбачено, що якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором:

1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості;

2) розірвання договору та відшкодування збитків.

Істотними умовами договору, виходячи з ч. 1 ст. 638 ЦК України, є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані взяті на себе зобов'язання, а саме здійснена оплата по договору в розмірі 133045,27 грн. /а.с.8,9/.

Доводи апеляційної скарги проте, що розписка від 05.08.2013 не підтверджує факту здійснення оплати позивачем послуг відповідача, так як надана фізичною особою ОСОБА_4 відхиляють колегією суддів, оскільки згідно даної розписки кошти в розмірі 122100 грн. отримані саме на виконання умов договору № 377 від 04.08.2013. ОСОБА_4, як вбачається, є особою, яка від імені відповідача уклала вказаний договір і його підпис засвідчений печаткою відповідача. Твердження відповідача про те, що ОСОБА_4 не був їх уповноваженою особою не підтверджується жодними доказами у справі та сприймаються критично, так як в апеляційній скарзі відповідач не заперечує укладення цього договору та стверджує про його виконання в повному обсязі при цьому за власний рахунок. Так, квитанція ПАТ «ПриватБанку» від 30.08.2013 на суму 10945,27 грн. не містить визначення осіб щодо яких здійснені банківські операції, проте вказане зумовлене не діями позивача, ним поданий той документ, що наданий банківською установою. Оскільки умовами укладеного між сторонами договору чітко не визначений порядок здійснення розрахунків, враховуючи твердження відповідача про виконання ним робіт за власний рахунок, які оцінюються критично, апеляційний суд приходить до висновку про здійснення позивачем оплати послуг.

Як вже вказано вище, згідно умов п.3.1. Договору датою, яка підтверджує закінчення робіт є дата підписання двостороннього акту про повне закінчення робіт в обсягах, передбачених договором.

Наданий стороною відповідача акт виконаних робіт № 00142 /а.с.71/ не може бути прийняти до уваги суду в якості доказу на підтвердження виконаних робіт відповідачем, так як вказаний акт складений, як зазначено в ньому, 18.07.2013, а договір між сторонами був укладений 04.08.2013. Тобто акт виконаних робіт був складених раніше, ніж сторони домовились про виконання робіт, визначили порядок оплати та строки виконання. Крім того, даний акт не підписаний позивачем, як споживачем наданих послуг.

Гарантійний талон від 18.09.2013 не свідчить про факт встановлення переліченої в ньому продукції, відсутні і дані про особу споживача /а.с.72/. Тому посилання відповідача на цей талон, як на доказ, що підтверджує факт виконання ним договірних зобов'язань є безпідставними.

Отже в ході розгляду справи факт виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 377 від 04.08.2013 не доведений. А тому має місце істотне порушення ним умов договору укладеного з позивачем.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо правильності нарахування штрафних санкцій, разом з тим, слід звернути увагу, що умови оспорюваного договору передбачають нарахування пені у разі якщо підрядник (відповідач) несвоєчасно розпочинає виконання робіт або не виконує заплановані обсяги у розмірі 10 % від їх вартості (п.5.2.6.), а також при затримці з вини відповідача строків виконання одного з етапів робіт в розмірі 0,1 % від вартості Договору за кожен день прострочення, але не більше 10 % від вартості Договору (п.7.3). Тобто виходячи з умов Договору пеня яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 20 % від ціни договору. Ціна Договору визначена у суму 145389 грн., відповідно, 20 % становить 29077,8 грн.

Відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань передбачена і ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 3 % вартості роботи за кожен день прострочення, яких в даному випадку 416. Тобто пеня становить 181445,47 грн. (145389*0,3*416=181445,27).

Загальна сума пені становить 210523,27 грн., як вірно визначив суд першої інстанції. При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідач не заявляв про наявність підстав про зменшення розміру пені, а суд виходячи з положень ЦПК України діє в межах принципу диспозитивності, тобто в межах заявлених сторонами вимог і поданих ними доказів.

В порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнуті сума інфляційних витрат та 3 % річних, що є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання, при цьому не є санкцією.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем вчасно, у визначені угодою строки, виготовлено замовлення, а позивач відмовився від прийняття замовлення не знайшли свого підтвердження доказами, що є необхідним виходячи з вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України.

Таким чином, встановлено, що відповідачем як підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду, в зв'язку з чим позивач як замовникм має право вимагати, зокрема, розірвання договору та відшкодування збитків. Вказані вимоги поставлені позивачем та обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Посилання відповідача на неналежне повідомлення його про розгляд справи судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Так, відповідач повідомлявся судом за адресою визначеною ним в умовах оспорюваного договору, проте 03.11.2014 від отримання установа спочатку відмовилась, але в той же день телеграма про час та місце розгляду справи була вручена /а.с.35,36/. В судове засіданні 11.11.2014 сторона відповідача не з'явилась, причину неявки не повідомила, з клопотаннями до суду не зверталась.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Всупереч вказаній нормі та положенням ст. 60 ч. 1 ЦПК України стороною відповідача не було надано належних і допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог. Разом з тим, апеляційна скарга переважно мотивована неповним з'ясуванням судом обставини справи в зв'язку з відсутністю доказів, що виходячи з наведених положень є обов'язком сторін у справі, зокрема відповідача, а повноваження суду стосуються оцінки наданих сторонами доказів.

Отже, твердження апелянта про незаконність ухваленого рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, на думку колегії суддів є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтвердженими належними та допустимими доказами по справі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Теплосервіс» - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17.11.2014 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді :