Постанова № 55342734, 19.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2016 р. Справа№ 910/18283/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Захарчук Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Петренко Л.В. ( за довіреністю №20 від 26.11.2015),

Дорошенко Т.А. (директор)

від відповідача 1: Євдокименко В.М. ( за довіреністю №020 від 04.01.2016)

від відповідача 2: Лісовський Ю.В. ( за довіреністю №3268 від 08.05.2015)

від третьої особи: Прохоренко К.А. ( за довіреністю №155/1/11-5056 від 05.08.2015)

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант"

на рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2015

у справі № 910/18283/15 (суддя: Нечай О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант"

до комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" та Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація"

про визнання укладеною додаткової угоди до договору про надання послуг №74-2006 від 01.08.2006 року

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідачів 1 та 2 про визнання укладеною додаткової угоди до договору про надання послуг №74-2006 від 01.08.2006 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2015 року у справі №910/18283/в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до рішення Київської міської ради № 378/5765 від 14.07.2011 третя особа є єдиною уповноваженою особою на укладення договорів на розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання в об'єктах комунальної власності територіальної громади міста Києва, та прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Адамант" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в повному обсязі, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на ч.2 ст. 218 ЦК України, як на підставу для задоволення позову. Також судом першої інстанції не було взято до уваги, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2015 року у справі № 826/11792/15, якою визнано протиправними та скасовано рішення Київської міської ради від 14.05.2015 №464/1328 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 14.07.2011 року № 378/5765 « про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій» в частині надання повноважень комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» укладати договори на розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання у будинках та інфраструктурних об'єктах житлового фонду, переданого до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант" та призначено справу до розгляду.

11.01.2016 року через відділ документального забезпечення суду від представника третьої особи, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

14.01.2016 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні, 19.01.2016 році представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повзу обсязі.

Представники відповідачів та третьої особи, вказали, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2006 між Комунальним підприємством "Господар" (виконавець, відповідач - 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адамант" (замовник, позивач) був укладений Договір про надання послуг № 74-2006 (Договір) (а.с.15).

За умовами пунктів 1.1 та 1.2 Договору виконавець надає замовнику послуги з розміщення телекомунікаційного обладнання замовника і його утримання, а замовник виплачує виконавцеві винагороду за надання таких послуг. Під розміщенням та утриманням обладнання сторони домовились розуміти надання усіх послуг згідно з даним договором протягом строку його дії. Розміщення обладнання здійснюється виконавцем на технічних поверхах чи в підвалах будинків, адреси яких зазначаються в додатках до договору, які є невід'ємною його частиною.

Строк дії договору визначений у п. 8.1 Договору за яким даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом календарного року. Договір вважається щорічно продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах, якщо жодна зі сторін не заявить письмово (рекомендованим листом) про його розірвання за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії. Додатковою угодою від 11.01.2010 сторони змінили п. 8.1 Договору, а саме встановили строк дії Договору до 31.12.2020 (а.с.17).

В подальшому між виконавцем та замовником було укладено ряд додаткових угод до Договору, якими сторони погодили перелік будинків, в яких розміщується телекомунікаційне обладнання (а.с.19-40).

12.02.2015 позивач отримав від відповідача - 2 Лист № 762 від 06.02.2015 (а.с.41), в якому відповідач - 2 повідомив позивача про припинення дії Договору з 01.05.2015 у зв'язку з передачею житлового фонду на баланс новоствореному Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва".

Позивач листом № 67 від 08.04.2015 (а.с.42) направив Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (відповідач - 1) для підписання три примірники додаткової угоди про заміну сторони Договору та копію Договору.

Проте, відповідач - 1 листом № 120-04/2015/1 від 15.04.2015 (а.с.44) повернув позивачу примірники додаткової угоди без підпису, аргументуючи відмову від підписання зазначеної додаткової угоди рішенням Київської міської ради № 378/5765 від 14.07.2011 (а.с.51), відповідно до якого функцію на укладання договорів на розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності покладено на КП «Київжитлоспецексплуатація».

Звертаючись з позовними вимогами, позивач зазначив, що відповідач - 1 безпідставно відмовив йому в укладенні Додаткової угоди про заміну сторони виконавця Договору.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач - 1 правомірно не акцептував оферту позивача щодо укладення вищезазначеного додаткового договору до основного договору, оскільки у відповідача - 1 відсутні повноваження на укладення даного виду договорів, право на укладення яких, відповідно до рішення № 378/5765, належить виключно третій особі КП «Київжитлоспецексплуатація».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1 - 3 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з статтями 6 та 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частинами 1 та 5 ст.ст. 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-Герой Київ" передбачено, що Київська міська рада в межах своєї компетенції має право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до рішення Київської міської ради № 378/5765 від 14.07.2011 (а.с. 51) , а саме п.2 - КП «Київжитлоспецексплуатація» є єдиною уповноваженою особою на укладення договорів на розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання в об'єктах комунальної власності територіальної громади міста Києва.

В подальшому, рішенням Київської міської ради464/1328 від 14 травня 2015 року були внесені зміни і доповнення в рішення № 378/5765.

У відповідності до пунктів 1, 2 та 3 рішення № 378/5765 (із змінами та доповненнями) Київська міська рада доручила Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання у (на) об'єктах комунальної власності територіальної громади міста Києва, таких як: нежитлові будинки, інженерні та інші споруди, а також будинки та інфраструктурні об'єкти житлового фонду, передані до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій; Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" укладати договори на розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання у (на) об'єктах, зазначених у пункті 1 цього рішення. Плата за розміщення телекомунікаційних мереж та обладнання у (на) об'єктах, зазначених у пункті 1 цього рішення, щомісячно у формі попередньої оплати перераховується суб'єктами господарювання згідно з умовами договору на поточний рахунок Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація".

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача 1 відсутні правові підстави для укладення спірної додаткової угоди, враховуючи рішення Київської міської ради № 378/5765 від 14.07.2011.

При цьому необґрунтованим є посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що те, що рішення Київської міської ради № 378/5765 від 14.07.2011 року визнано протиправним та скасовано Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2015 року по справі № 826\11792\15, оскільки вищевказана постанова була скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 року (а.с.218-222) .

З матеріалів справи вбачається, що третя особа- КП «Київжитлоспецексплуатація», 10.06.2015 направила на адресу позивача лист № 155/19-1126 від 08.06.2015 з проектом Договору про встановлення сервітуту, який був отриманий позивачем 12.06.2015 (а.с.104). Зазначений договір укладений не був.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач - 1 правомірно не акцептував оферту позивача щодо укладення вищезазначеного додаткового договору до Договору, так як у відповідача - 1 відсутні правові підстави для укладення таких договорів, право на укладення яких, відповідно до рішення № 378/5765, належить виключно третій особі. Тому позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до Договору про надання послуг №74-2006 від 01.08.2006 року правомірно та обґрунтовано залишені без задоволенні.

Стосовно посилання апелянта на ч.2 ст. 218 ЦК України, як на підставу для задоволення позову, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки вказана норма закону не підлягає застосуванню до спірних правовідносин про визнання укладеною додаткової угоди до договору, а самовільне перерахування плати за договором при відсутності акцепту відповідача 1 на пропозицію - оферту позивача не являється підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2015 року у справі № 910/18283/15, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант" на рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2015 року у справі № 910/18283/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2015 року у справі № 910/18283/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/18283/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко