Постанова № 55342725, 18.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2016 р. Справа№ 910/20647/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

в судове засідання з'явився прокурор Греськів І.І. - посв. від 05.09.2012 року № 002668

за участю представників

від позивача: Габрієль Я.В. - дов. від 28.07.2015 року б/н

від відповідача: Дудник Н.М. - дов. від 07.12.2015 року № 305/03

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 - дов. від 29.10.2015 року № 18-02025/81862

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Чинбар" на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2015 року

у справі № 910/20647/14 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Чинбар" (м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк" (м. Київ)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. ОСОБА_5 (м. Київ)

2. ОСОБА_6 (м. Київ)

3. ОСОБА_7 (м. Київ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області (м. Київ)

за участю Прокуратури Солом'янського району міста Києва (м. Київ)

про визнання зобов'язань припиненими

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство „Чинбар з позовом до Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк" про визнання припиненими у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором від 24.09.2009 року № 23-09-980-KL, укладеним між сторонами по справі, та додатковими угодами до нього, в частині заборгованості за кредитом у загальному розмірі 226 170 429 грн. 83 коп.; про визнання припиненими:

- іпотечного договору від 24.09.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. та зареєстровано в реєстрі за № 1648;

- договору від 25.02.2010 року за р. № 250 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 року за р. № 1648;

- договору від 28.02.2011 року за р. № 233 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 року за р. № 1648;

- договору від 04.08.2011 року за р. № 1735 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 року за р. № 1648;

- договору від 09.10.2012 року за р. № 2305 про внесення змін та доповнень до .договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 року за р. № 1648;

- договору від 22.03.2013 року за р. № 722 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 року за р. № 1648.

Ухвалою від 14.10.2014 року господарський суд міста Києва залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області.

Листом від 19.11.2014 року № (10-59)13013-вих-14 Заступник прокурора Солом'янського району міста Києва повідомив про вступ у справу.

Ухвалою від 30.06.2015 року господарський суд міста Києва залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням від 14.07.2015 року господарський суд міста Києва у задоволенні позову про визнання зобов'язань припиненими відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПАТ „Чинбар" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2015 року у справі № 910/20647/14 і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Чинбар" на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2015 року у справі № 910/20647/14 було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін та третіх осіб .

18.01.2016 року у зв'язку з виходом судді Суліма В.В. з відпустки, якого було визначено для розгляду даної справи, відповідно до автоматизованого розподілу судових справ між суддями, змінено склад колегії суддів: головуючий суддя: Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Сулім В.В.

Після зміни в складі колегії суддів розгляд справи почався спочатку.

В судове засідання 18.01.2016 року повноважні представники третіх осіб не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 18.01.2016 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Прокурор та представник НБУ проти вимог апеляційної скарги заперечували, проте правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористалися та відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 24.09.2009 року Публічне акціонерне товариство „Брокбізнесбанк" (банк) та Закрите акціонерне товариство „Чинбар" (яке було переіменоване в Публічне акціонерне товариство „Чинбар") (позичальник) уклали кредитний договір № 23-09-980-KL та додаткові угоди до нього №№ 1-10, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит або кредитна лінія) в загальній сумі 211 800 000 грн., кінцевим терміном користування до 30.03.2015 року та сплатою відсотків у погодженому розмірі.

Цього ж дня в якості забезпечення кредитних зобов'язань позивач на підставі укладеного з відповідачем іпотечного договору від 24.09.2009 року та угод про внесення змін до нього від 25.02.2010 року, 28.02.2011 року, 04.08.2011 року, 09.10.2012 року та 22.03.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 1648, передав відповідачу в іпотеку нежилі приміщення та нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Також 12.02.2010 року між сторонами укладено договір застави № 23-09-980-KZ, за яким позивач передав відповідачу у заставу майнове право на отримання грошових коштів в сумі 199 890 000 грн., що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 у АТ „Брокбізнесбанк" на підставі договору банківського рахунку від 12.02.2010 року № 02-02-2010, укладеного між позивачем та відповідачем.

Згідно умов пунктів 2.4.5, 2.4.6 договору застави відповідачу надано право:

- достроково вимагати повернення виданого під заставу кредиту та/або звернути стягнення на предмет застави у разі порушення заставодавцем будь-якої з вимог кредитного договору та / або договору застави;

- задовольнити за рахунок предмета застави всі свої вимоги у повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, штрафні санкції, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, всіх інших вимог, що випливають з кредитного договору, а також витрат, пов'язаних зі зверненням стягнення на предмет застави.

Крім того, в умовах пунктів 3.1-3.2 договору застави сторони домовились про те, що заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави якщо на день, визначений основним зобов'язанням, заставодавець не поверне заставодержателю кредит в повному обсязі чи його частину та / або не сплатить проценти за користування кредитом, та / або не сплатить штрафні санкції та / або іншу заборгованість та платежі, що передбачені та / або випливають з основного зобов'язання, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється шляхом відступлення заставодержателю заставленого права і укладення додаткових документів для підтвердження звернення стягнення на заставлене право не потрібно.

За умовами договору банківського вкладу від 12.02.2010 року № 02-02-2010 позивачем передано відповідачу 199 890 000 грн. строком з 12.02.2010 по 22.09.2012 та датою повернення - 23.09.2012 року. Майнові права на вклад за цим договором є предметом застави згідно договору застави від 12.02.2010 року № 23-09-980-KZ.

Відповідач, у свою чергу, зобов'язався сплачувати позивачу відсотки у строки і розмірах, передбачених договором (п. 5.3 договору банківського вкладу від 12.02.2010 року № 02-02-2010). Вартість несплачених відсотків за користування вкладом склала 10 821 442 грн. 19 коп.

Згідно виписки АТ „Брокбізнесбанк" по особовим рахункам № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 06.06.2014 року та довідки від 17.07.2014 року за вих. № 3314д-010-05 залишок несплаченої заборгованості позивача перед відповідачем за основною сумою кредиту становить 211 800 000 грн., а прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 14 370 429 грн. 83 коп., а всього 226 170 429 грн. 83 коп.

У розумінні ст.ст. 11, 509 та 626 ЦК України позивач на час звернення до суду з даним позовом є боржником перед відповідачем за грошовим зобов'язанням по кредитному договору на вищевказану суму.

Водночас, відповідач також має грошове зобов'язання перед позивачем за залишками грошових коштів на банківських рахунках, відкритих у ПАТ „Брокбізнесбанк" на підставі договору про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування від 02.04.2007 року № 310, а саме:

- на поточному рахунку № НОМЕР_4, відкритому в гривні, знаходиться 3 297 706 грн. 21 коп., що підтверджується випискою банку;

- на поточному рахунку № НОМЕР_5, відкритому в доларах США знаходиться 8,50 доларів США, що підтверджується випискою банку та в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 11.06.2014 року становить 98 грн. 87 коп.;

- на поточному рахунку № НОМЕР_5, відкритому в євро, знаходиться 57 880,11 євро, що підтверджується випискою банку та в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 11.06.2014 року становить 912 007 грн. 57 коп.;

- на балансовому рахунку № 2900 „Кредиторська заборгованість з купівлі-продажу іноземної валюти на МВР України" у відповідача знаходиться 57 880,11 євро, що підтверджується довідкою ПАТ „Брокбізнесбанк" від 26.06.2014 року № 2168д-010-04 про наявність коштів позивача на балансовому рахунку № 2900 та в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 11.06.2014 року становить 912 007 грн. 57 коп. Вказані кошти надійшли як валютна виручка позивача у розмірі 115 760,22 євро, та, відповідно чинного законодавства, в розмірі 50 % направлені для обов'язкового продажу на МВРУ.

За розрахунками позивача у відповідача існує заборгованість перед ним на загальну суму 215 833 262 грн. 41 коп. станом на 11.06.2014 року за курсом НБУ на дану дату.

28.02.2014 року після прийняття постанови Правління Національного банку України „Про віднесення публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" № 107, затвердження 28.02.2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення № 9 щодо запровадження строком на три місяці (з 03.03.2014 року по 02.06.2014 року) тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також після прийняття 10.06.2014 року Правлінням Національного банку України постанови „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк" № 339 - 11.06.2014 року шляхом прийняття рішення № 45 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочалася ліквідація відповідача та було призначено уповноважену особу Фонду на період з 10.06.2014 року по 10.06.2015 року включно. В подальшому рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.05.2015 року № 103 було продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ „Брокбізнесбанк" строком на один рік до 10.06.2016 року включно.

Після початку ліквідації ПАТ „Брокбізнесбанк" 10.07.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 12/274 про задоволення його кредиторських вимог на суму 215 833 292 грн. 42 коп.

У відповідь на цей лист 28.10.2014 року ПАТ „Брокбізнесбанк" направило на адресу позивача лист за вих. № 7/1370-кр, в якому повідомило ПАТ „Чинбар" про те, що його вимоги акцептовані на суму 215 868 616 грн. 13 коп. та будуть задовольнятись в 7 чергу.

Водночас, відповідно до договору № 001000000059612 про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку міжнародної платіжної картки VISA BUSINESS CHIP від 27.04.2010 року, укладеного між ОСОБА_7, як власником рахунку, та ПАТ „Брокбізнесбанк", як банком, власник рахунку розмістив на картковому рахунку у відповідача грошові кошти, залишок яких становить 357 808,75 дол. США.

10.07.2014 року ОСОБА_7, в порядку Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", звернувся до відповідача із заявою про визнання його кредиторських вимог.

11.08.2014 між ОСОБА_7 (цедент) та ПАТ „Чинбар" (цесіонарій) укладено договір відступлення прав вимоги № 18, відповідно до якого цедент передає, а цесіонарій приймає право вимоги за договором № 001000000059612 про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку міжнародної платіжної картки VISA BUSINESS CHIP від 27.04.2010 року. Сума вимог за договором карткового рахунку, які передаються цесіонарію, становить 1 581,65 дол. США.

08.09.2014 року між ОСОБА_7 (цедент) та ПАТ „Чинбар" (цесіонарій) укладено договір відступлення прав вимоги № 23, відповідно до умов якого цедент передає, а цесіонарій приймає право вимоги за договором № 001000000059612 про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку міжнародної платіжної картки VISA BUSINESS CHIP від 27.04.2010 року. Сума вимог за договором карткового рахунку, які передаються цесіонарію, становить 17 195,07 дол. США.

ОСОБА_7 та ПАТ "Чинбар" дотримано домовленості, викладеної в п. 2.1 цих договорів щодо підписання актів приймання-передачі оригіналів цих договорів.

Таким чином, ОСОБА_7 відступлено позивачу право вимоги за договором № 001000000059612 про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку міжнародної платіжної картки VISA BUSINESS CHIP від 27.04.2010 року на загальну суму 18 776,72 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 11.06.2014 року становить 218 396 грн. 52 коп., до відповідача.

29.08.2014 року та 15.09.2014 року ОСОБА_7 направлено на адресу відповідача, як боржника, повідомлення про відступлення права вимоги, які отриманні уповноваженою особою відповідача 02.09.2014 року та 17.09.2014 року, відповідно, що не заперечується сторонами.

Відповідно до договору про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку міжнародної платіжної картки VISA BUSINESS CHIP від 27.04.2010 року № 001000000059613, укладеного між ОСОБА_6, як власником рахунку, та ПАТ „Брокбізнесбанк", як банком, власник рахунку розмістив на картковому рахунку у відповідача грошові кошти, залишок яких становить 423 102,73 дол. США.

10.07.2014 року ОСОБА_6, в порядку Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", звернувся до відповідача із заявою про визнання його кредиторських вимог.

11.08.2014 між ОСОБА_6 (цедент) та ПАТ „Чинбар" (цесіонарій) укладено договір відступлення прав вимоги №17, відповідно до умов якого цедент передає, а цесіонарій приймає право вимоги за договором № 001000000059613 про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку міжнародної платіжної картки VISA BUSINESS CHIP від 27.04.2010 року. Сума вимог за договором карткового рахунку, які передаються цесіонарію, становить 423 102,73 дол. США.

ОСОБА_6 та ПАТ „Чинбар" дотримано домовленості, викладеної в п. 2.1 цих договорів щодо підписання актів приймання-передачі оригіналів цих договорів.

29.08.2014 року ОСОБА_6 направлено відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги, які отриманні уповноваженою особою відповідача 02.09.2014 року, що не заперечується сторонами.

За договором банківського строкового вкладу (депозиту) „Стабільний" від 16.10.2013 pоку № D_150601086, укладеному між ОСОБА_5, як вкладником/власником рахунку, та ПАТ „Брокбізнесбанк", як банком, вкладник/власник рахунку розмістив на депозитному рахунку в банку грошові кошти, залишок яких становить 204 471,23 дол. CШA. Відповідно до договору банківського строкового вкладу (депозиту) „Стабільний" від 31.10.2013 pоку № D_150624166, укладеному між ОСОБА_5, як вкладником/власником рахунку, та відповідачем, як банком, вкладник/власник рахунку розмістив на депозитному рахунку в банку грошові кошти, залишок яких становить 102 834,61 євро. Відповідно до договору про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку № НОМЕР_6, укладеному між ОСОБА_5, як вкладником/власником рахунку, та відповідачем, як банком, вкладник/власник рахунку розмістив на картковому рахунку в банку грошові кошти, залишок яких становить 65 900,72 дол. США та 28 062,00 євро.

20.06.2014 року ОСОБА_5, в порядку Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", направив відповідачу заяву про визнання його вимог.

05.08.2014 року між ОСОБА_5 (цедент) та ПАТ „Чинбар" (цесіонарій) укладено договір відступлення прав вимоги № 21, відповідно до умов якого цемент передає, а цесіонарій приймає право вимоги за:

- договором банківського строкового вкладу (депозиту) „Стабільний" від 16.10.2013 pоку № D_150601086;

- договором банківського строкового вкладу (депозиту) "Стабільний" від 31.10.2013 pоку № D_150624166;

- договором про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку № НОМЕР_6.

Відповідно до п. 1.2 договору відступлення прав вимоги № 21, сума вимог за договорами вкладних операцій, які передаються цесіонарію, становить: 270 371,95 дол. США та 130 896,61 євро.

ОСОБА_5 та ПАТ „Чинбар" дотримано домовленості, викладеної в п. 2.1 цих договорів щодо підписання актів приймання-передачі оригіналів цих договорів.

20.08.2014 року ОСОБА_5 направив на адресу відповідача, як боржника, повідомлення про відступлення права вимоги, які отриманні уповноваженою особою відповідача 22.08.2014 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103245146268.

Таким чином, за розрахунками позивача, який відповідає матеріалам справи, він набув право вимоги до відповідача на загальну суму 226 180 145 грн. 47 коп.

17.09.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 12/357 щодо припинення зобов'язань поєднанням боржника і кредитора в одній особі, яка отримана відповідачем 24.09.2014 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0407315153037.

П. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відтак, за змістом кредитного договору, банк є кредитором позичальника з майновими вимогами про повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Згідно чч. 1, 2 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

У силу ч. 1 ст. 1058 та ч. 1 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Отже, фізична або юридична особа, яка внесла кошти на свій поточний рахунок та/або на депозитний рахунок в установі банку, є кредитором банку з майновими вимогами щодо повернення своїх грошових коштів з поточного рахунку, повернення суми вкладу після закінчення строку дії договору банківського вкладу (депозиту) або на першу вимогу вкладника, одержання відсотків або іншого доходу, обумовленого договором банківського вкладу, за користування банком грошовими коштами вкладника.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тобто, зобов'язання - це правовідношення між, як мінімум, двома сторонами, а поєднання двох сторін у одній особі є підставою для припинення зобов'язання.

Ст. 606 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. При цьому необхідною умовою припинення зобов'язання згідно зі статтею 606 є взаємна відповідність прав і обов'язків боржника і кредитора, за відсутності якої зобов'язання не може бути припинене.

Приписи ст. 606 ЦК України встановлюють такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить за певних обставин зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, та/або навпаки. Іншими словами, в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин). При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим власне і припиняється правовідношення.

Отже, щоб зобов'язання припинилось на підставі наведеної норми поєднанням двох сторін у одній особі, необхідно щоб у результаті такого поєднання лишилась лише одна особа. Поєднання боржника та кредитора може бути наслідком, зокрема, правонаступництва, причому як загального, так і у випадку ліквідації з правонаступництвом злиття, приєднання тощо.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, обидві сторони кредитного договору як боржник так і кредитор існують як окремі особи, а тому передбаченого зазначеною статтею поєднання боржника і кредитора в одній особі не відбулося.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову про припинення зобов'язань на підставі ст. 606 Цивільного кодексу України у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі за грошовими зобов'язаннями.

Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд України в постанові від 16.08.2015 року по справі № 6-43цс15, окремо зазначивши, що ст. 606 ЦК України не застосовується до правовідносин між банком та боржником щодо припинення зобов'язання, коли боржник придбав згідно з договором право вимоги до банку.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Чинбар" на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2015 року по справі № 910/20647/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2015 року по справі № 910/20647/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/20647/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім