Рішення № 55342594, 27.01.2016, Господарський суд Львівської області

Дата ухвалення
27.01.2016
Номер справи
914/3986/15
Номер документу
55342594
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2016р. Справа№ 914/3986/15

За первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ПАН БЕТОН, с. Дуліби, Стрийського району, Львівської області,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства ГАЛЕНЕРГОБУДПРОМ, м. Львів

про зобовязання виконати умови договору про співпрацю від 10.09.2013р.

та зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства ГАЛЕНЕРГОБУДПРОМ, м. Львів

до: Товариства з обмеженою відповідальністю ПАН БЕТОН, с. Дуліби, Стрийського району, Львівської області

про визнання права власності.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача за первісни позовом (відповідача за зустрічним позовом): не зявився;

Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 представник за довіреністю №15 від 04.12.2015р.;

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю ПАН БЕТОН подано позов до Публічного акціонерного товариства ГАЛЕНЕРГОБУДПРОМ про зобовязання виконати умови договору про співпрацю від 10.09.2013р.

Ухвалою суду від 20.11.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.12.2015 року.

В судовому засіданні 07.12.2015р. було оголошено перерву 17.12.2015р.

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 17.12.2015р. було прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом, та відкладено розгляд справи на 04.01.2016р.

04.01.2016р. судом винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладено розгляд справи на 27.01.2016р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.01.2016р. у справі №914/3986/15 виправлено допущену описку у хвалах та протоколах судового засідання, а саме слова: Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЛЕНЕРГОБУДПРОМ замінено на слова: Публічне акціонерне товариство «ГАЛЕНЕРГОБУДПРОМ у відповідних відмінках.

В судове засідання 27.01.2016р. представник позивача за первісним позовом (представник відповідача за зустрічним позовом) явку повноважного представника не забезпечив, через канцелярію суду подав заяву по справі (вх. № 3028/16 від 26.01.2016р.), в якій просить позовні вимоги задоволити з підстав наведених у первісній позовній заяві та розглянути справу без його участі, проти вимог зустрічного позову заперечив, просив відмовити у їх задоволенні, відзиву на зустрічну позовну заяву не подав.

В судовому засіданні 27.01.2016р. представник відповідача за первісним позовом (представник позивача за зустрічним позовом) первісні позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні. Вимоги зустрічного позову підтримав, просив їх задоволити з підстав вказаних у зустрічному позові та усних поясненнях, через канцелярію суду подав письмові пояснення (вх. № 3027/16 від 26.01.2016р.). При цьому зазначив, що спірне майно перебуває у володінні ПАТ «Галенергобудпром», яке надавало його в користування іншим особам, про що свідчать рішення господарського суду Львівської області від 16.05.2011р. у справі №5015/2022/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2011р., рішення господарського суду Львівської області від 12.08.2013р. у справі №914/2915/13.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.01.2016р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача (позивача за зустрічною позовною заявою), оцінивши наявні докази, судом встановлено таке.

Щодо первісної позовної заяви про зобовязання виконати умови договору про співпрацю.

Позивач та відповідач уклали договір про співпрацю від 10 вересня 2013 року (надалі Договір), предметом якого є обєднання своїх зусиль задля використання їх майнових та інтелектуальних цінностей, в результаті чого буде досягнуто певний соціальний ефект про створенню та ефективному використанню обєкта інвестування та, як результат, створення прибутку (доходу). Відповідно до п.1 Договору обєктом інвестування є заклад громадського харчування їдальня, що знаходиться за адресою Львівська обл.., Стрийський район, с. Дуліби, вул.. Заводська, 27. При цьому замовник (відповідач за первісним позовом ПАТ «Галенергобудпром») доручає (уповноважує) виконавця, а виконавець у свою чергу, зобовязується здійснити таку інвестиційну діяльність за рахунок будь яких не заборонених чинним законодавством ресурсів (як власних фінансових ресурсів, так і позичкових чи залучених інвестором фінансових коштів).

Відповідно до п.2.2. Договору виконавець (позивач за первісним позовом ТзОВ «Пан Бетон») зобовязується здійснити комплекс заходів задля підвищення ефективності використання обєкта інвестування, зокрема, в разі необхідності здійснити на власний вибір: дослідити стан ринку нежитлової нерухомості у м. Стрию заради визначення економічної привабливості та ефективності використання обєкта інвестування; провести заходи по пошуку осіб, які висловлять наміри використовувати обєкт інвестування за його цільовим технічним призначенням або здійснити його майновий найм (оренду); залучити осіб задля дослідження конструкцій та інших конструктивних елементів обєкту інвестування задля визначення критеріїв доцільності здійснення у ньому як віддільних, так і невіддільних конструктивних поліпшень. У разі необхідності укласти з такими особами відповідні договори, проконтролювати хід їх виконання, прийняти результати робіт (послуг) та здійснити їх оплату; надати послуги по організації процесу та здійсненню контролю за реконструкцією обєкта, зокрема, але не як виняток, від свого імені; дослідити ринок на предмет пошуку та налагодження договірних відносин з субєктами господарювання, залучення яких на розсуд виконавця є необхідними задля безпосереднього виконання ним робіт, обумовлених проектно кошторисною документацією; у разі необхідності здійснити всі необхідні дії, які спрямовані на організацію процесу прийняття в експлуатацію реконструйованого обєкта державними комісіями та/або реєстрації права власності на нього.

Відповідно до п.3.1. Договору за виконання виконавцем обовязків відповідно до п.2.2. цього Договору, замовник зобовязаний надати виконавцю 25/100 частин обєкта інвестування або в інший спосіб відшкодувати понесені виконавцем витрати та оплатити надані послуги. Замовник по закінченні строку дії цього договору зобовязаний вчинити дії по реєстрації права власності за сторонами Договору, відповідно до досягнутих домовленостей.

Згідно з п.14.1. Договору сторони узгодили, що цей Договір діє до 31 грудня 2014 року включно.

Предметом первісного позову, відповідно до прохальної частини позовної заяви (уточненої відповідно до підстав позову) є вимога позивача (виконавця за договором) до відповідача (замовника за договором) виконати умови договору про співпрацю від 10 вересня 2013 року вчинити дії по реєстрації права власності за ПАТ «Галенергобудпром» та ТзОВ «Пан Бетон» шляхом подання відповідних документів до реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області.

З метою захисту порушеного права, відповідачем за первісним позовом подано до суду зустрічну позовну заяву про визнання права власності за ПАТ «Галенергобудпром» на будівлю їдальні, що знаходиться за адресою Львівська обл., Стрийський район, с. Дуліби, вул.. Заводська, 27в.

При цьому відповідач за первісним позовом заперечує первісний позов повністю та просить в його задоволенні відмовити повністю. Зазначає, що позивачем не виконано своїх прав та обовязків за Договором, будь яких доказів цього ним суду не надано, а тому не вправі вимагати виконання п.3 Договору в частині реєстрації за позивачем 25/100 частини спірного обєкту.

Щодо зустрічного позову.

ПАТ «Галенергобудпром» (позивач за зустрічним позовом) просить визнати за ним право власності на будівлю їдальні, що знаходиться за адресою Львівська обл., Стрийський район, с. Дуліби, вул.. Заводська, 27в (уточнено адресу).

Відповідно до статуту ПАТ «Галенергобудпром» (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ «Галенергобудпром» протокол №1 від 19 квітня 2012 року воно є правонаступником усіх прав обов»язків ВАТ «Галенергобудпром», що засноване відповідно до рішення Міністерства енергетики та електрифікації України від 05 вересня 1994 року №207 шляхом перетворення державного підприємства «Стрийський завод металевих та залізобетонних конструкцій» у вищеназване відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року «Про корпоратизацію підприємств» №210/93, та подальшої приватизації акціонерного товариства відповідно до Указу Президента України від 26 листопада 1994 року «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів» №699/94 та Державної програми приватизації підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності.

11.02.1991 року наказом №72 Міністерства енергетики і електрифікації СРСР ВО «Львівенергобудпром» було ліквідоване, правонаступником якого стало Стрийський завод металевих та залізобетонних конструкцій.

13.06.1990р. Агропромисловий комітет Львівської області листом за №06-00-10/333 повідомив, що рада Міністрів УРСР розпорядженням №213-р від 24.05.1990р. дозволила передати ВО «Львівенергобудпром» під будівництво заводської їдальні в с.Дуліби земельну ділянку площею 0,2 га у постійне користування із земель колгоспу ім. Калініна Стрийського району.

Матеріали справи містять Державний акт на право користування землею 1991 року у розмірі 0,2 га, наданого ВО «Львівенергобудпром» під будівництво заводської їдальні в с. Дуліби, , Стрийського району, Львівської області, серія Б№060321.

В обґрунтування позову позивач надає Звіт (2015р.) про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об»єкта будівлі їдальні по вул.. Заводській, 27в в с.Дуліби Стрийського району Львівської області, замовник ПАТ «Галенергобудпром», затверджений начальником Стрийського МБТІ. За результатами технічного обстеження зроблено висновок, що будівля їдальні по вул.. Заводській, 27в в с.Дуліби Стрийського району Львівської області відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації та придатна для подальшої експлуатації. Також матеріали справи містять довідку ПАТ «Галенергобудпром» про те, що згідно даних первинного бухгалтерського обліку станом на 07.12.2015р. балансова (залишкова) вартість обєкту нерухомого майна їдальня робітнича становить 9 303, 95грн.

Відповідач відзиву на зустрічну позовну заяву не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Щодо первісного позову.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору про співпрацю в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобовязання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначено вище, відповідно до п.2.2. Договору виконавець (позивач за первісним позовом ТзОВ «Пан Бетон») зобовязується здійснити комплекс заходів задля підвищення ефективності використання обєкта інвестування, зокрема, в разі необхідності здійснити на власний вибір: дослідити стан ринку нежитлової нерухомості у м. Стрию заради визначення економічної привабливості та ефективності використання обєкта інвестування; провести заходи по пошуку осіб, які висловлять наміри використовувати обєкт інвестування за його цільовим технічним призначенням або здійснити його майновий найм (оренду); залучити осіб задля дослідження конструкцій та інших конструктивних елементів обєкту інвестування задля визначення критеріїв доцільності здійснення у ньому як віддільних, так і невіддільних конструктивних поліпшень. У разі необхідності укласти з такими особами відповідні договори, проконтролювати хід їх виконання, прийняти результати робіт (послуг) та здійснити їх оплату; надати послуги по організації процесу та здійсненню контролю за реконструкцією обєкта, зокрема, але не як виняток, від свого імені; дослідити ринок на предмет пошуку та налагодження договірних відносин з субєктами господарювання, залучення яких на розсуд виконавця є необхідними задля безпосереднього виконання ним робіт, обумовлених проектно кошторисною документацією; у разі необхідності здійснити всі необхідні дії, які спрямовані на організацію процесу прийняття в експлуатацію реконструйованого обєкта державними комісіями та/або реєстрації права власності на нього.

Однак позивачем за первісним позовом не надано суду на його вимогу належних та допустимих доказів виконання цього пункту договору.

Суд також констатує, що відповідно до п.3.1. Договору за виконання виконавцем обовязків відповідно до п.2.2. цього Договору, замовник зобовязаний надати виконавцю 25/100 частин обєкта інвестування або в інший спосіб відшкодувати понесені виконавцем витрати та оплатити надані послуги.

Отже, договором встановлено право вибору замовника - ПАТ «Галенергобудпром» - відповідної дії у випадку належного виконання ТзОВ «Пан Бетон» умов Договору. Така альтернативність полягає в: а) наданні виконавцю 25/100 частин обєкта інвестування або б) в інший спосіб відшкодувати понесені виконавцем витрати та оплатити надані послуги.

З врахуванням наведеного вище, суд доходить висновку, що вимога позивача за первісним позовом є безпідставною, такою, що не обґрунтовується належними та допустимими доказами, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Щодо зустрічного позову.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України; далі ЦК).

Відповідно до ч.5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Доказів порушення прав інших осіб суду не надано.

Судом встановлено, що спірний обєкт позивачем за зустрічним позовом передавався в оренду. Зокрема, рішенням господарського суду Львівської області від 16.05.2011р. справа №5015/2022/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2011р. стягнуто на користь ВАТ «Галенергобудпром» з ПП «Роман» кошти за оренду І-го поверху будинку побутового корпусу, що стоїть окремо з матеріальними цінностями, визначеними в додатку №4 за адресою с. Дуліби, вул. Заводська, 27, Стрийський р-н, Львівська обл. Рішенням господарського суду Львівської області від 12.08.2013р. у справі №914/2915/13 стягнуто на користь ПАТ «Галенергобудпром» з ТзОВ «Стрийські ковбаси» кошти за користування приміщення їдальні, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Стрийський р-н, с. Дуліби, вул. Заводська, 27.

Отже, будівля їдальні у с.Дуліби Стрийського району Львівської області перебуває у володінні позивача ПАТ «Галенергобудпром».

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ".

Так, згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема рішень судів, що набрали законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобовязань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Матеріали справи містять Державний акт на право користування землею 1991року у розмірі 0,2 га, наданої ВО «Львівенергобудпром» під будівництво заводської їдальні в с. Дуліби, Стрийського району, Львівської області, серія Б№060321, правонаступником прав та обовязків якого є позивач.

Як встановлено судом, 11.02.1991 року наказом №72 Міністерства енергетики і електрифікації СРСР діяльність ВО «Львівенергобудпром» була припинена, правонаступником стало Стрийський завод металевих та залізобетонних конструкцій. Відповідно до статуту ПАТ «Галенергобудпром» (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ «Галенергобудпром» протокол №1 від 19 квітня 2012 року воно є правонаступником усіх прав обовязків ВАТ «Галенергобудпром», що засноване відповідно до рішення Міністерства енергетики та електрифікації України від 05 вересня 1994 року №207 шляхом перетворення державного підприємства «Стрийський завод металевих та залізобетонних конструкцій» у вищеназване відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року «Про корпоратизацію підприємств» №210/93, та подальшої приватизації акціонерного товариства відповідно до Указу Президента України від 26 листопада 1994 року «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів» №699/94 та Державної програми приватизації підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності.

Також надано суду Звіт (2015р.) про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж обєкта будівлі їдальні по вул. Заводській, 27в у с. Дуліби Стрийського району Львівської області, замовником якого є ПАТ «Галенергобудпром», затверджений начальником Стрийського МБТІ, в якому за результатами технічного обстеження зроблено висновок, що будівля їдальні по вул.. Заводській, 27в у с. Дуліби Стрийського району Львівської області відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації та придатна для подальшої експлуатації.

Отже, зважаючи на викладені вище обставини в їх сукупності, враховуючи докази, надані позивачем за зустрічним позовом в обґрунтування своєї правової позиції, суд доходить висновку про задоволення зустрічного позову повністю.

Судові витрати за зустрічним позовом покласти на відповідача за зустрічним позовом

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2.Зустрічний позов задоволити повністю.

3.Визнати за ПАТ «Галенергобудпром» право власності на будівлю їдальні, що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, вул.. Заводська, 27в.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Бетон» (82434, Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, вул. Заводська, 27, код ЄДРПОУ 33252541) на користь Публічного акціонерного товариства «Галенергобупром» (82434, Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, вул. Заводська, 27, код ЄДРПОУ 00110191) 1 218,00 грн. судового збору.

5.Наказ видати відповідно до ст.. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2016р.

Суддя Коссак С.М.

Попередній документ : 55342593
Наступний документ : 55374817