Рішення № 55342465, 26.01.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.01.2016 Справа № 905/3091/15

за позовом прокурора Жовтневого району м. Маріуполя, м. Маріуполь, Донецька область в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, Донецька область

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.

Суддя Говорун О.В.

Прокурор - Хряк О.О., посвідчення № 028256 від 15.08.2014.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Прокурор Жовтневого району м. Маріуполя (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та приведення її у придатний для використання стан шляхом знесення металевого паркану та демонтування тротуарної плитки (в редакції заяви від 11.01.2016 №111-299-15).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевіркою управління земельних відносин Маріупольської міської ради щодо дотримання вимог земельного законодавства встановлено, що відповідачем самовільно використовується земельна ділянка площею 0,0821 га із земель житлової та громадської забудови, яка використовується як паркувальна зона біля офісної будівлі напроти пр. Нахімова, 3 у м. Маріуполі шляхом розміщення металевого паркану та фігурних елементів замощення - тротуарної плитки без одержання правовстановлюючих документів, що є порушенням вимог земельного законодавства України.

Крім того, прокурором було надано клопотання про відстрочення від сплати судового збору, в обґрунтування якого прокурор зазначив, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період. Видатки на сплату прокурорами судового збору Законом України «Про державний бюджет України на 2015 рік» не передбачені, а отже прокуратура позбавлена можливості сплатити судовий збір.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши прокурора, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

06.11.2006 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого позивач надає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по провулку Нахімова в Жовтневому районі міста Маріуполя (а.с.25-27).

Згідно з п. 2.1 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,0300 га.

Відповідно до п.5.1 договору, земельна ділянка передається в оренду для роздрібної торгівлі медичними та ортопедичними виробами (будівництво та подальша експлуатація магазину).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що договір укладено на 10 років до 31.10.2016.

23.12.2014 управлінням земельних відносин Маріупольської міської ради було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої був складений акт від 23.12.2014, яким встановлено, що відповідач самовільно використовує земельну ділянку, площею 0,0821 га, яка знаходиться по провулку Нахімова в Жовтневому районі міста Маріуполя шляхом розміщення металевого паркану та фігурних елементів замощення - тротуарної плитки без одержання правовстановлюючих документів (а.с.20).

За наслідками перевірки дотримання вимог земельного законодавства, відповідачу управлінням земельних відносин Маріупольської міської ради було винесено вказівку (попередження) про необхідність усунення порушень вимог земельного законодавства від 23.12.2014 №262/2014 (а.с. 21).

12.01.2015 та 13.07.2015 управлінням земельних відносин Маріупольської міської ради були проведені повторні перевірки дотримання вимог земельного законодавства відповідачем, за результатами яких встановлено, що відповідач вимоги вказівки (попередження) від 23.12.201 №262/2014 не виконав, вказану земельну ділянку не звільнив та не привів у придатний до використання стан (а.с. 22-24).

Відповідно до ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до абз. 15 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.

Також, відповідачем не надано документів на підтвердження наявності у нього права на отримання земельної ділянки у власність чи користування та відповідач не довів вжиття ним заходів щодо оформлення права на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ч. 3 ст.212 ЗК України, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Отже, враховуючи не надання відповідачем доказів на підтвердження правомірності користування земельною ділянкою площею 0,0821 га із земель житлової та громадської забудови, яка використовується як паркувальна зона по пр. Нахімова у м. Маріуполі, а також не виконання відповідачем приписів про усунення порушень земельного законодавства, приймаючи до уваги, що відповідачем самостійно не звільнено земельну ділянку від споруд, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Крім того, відповідач не надав доказів на підтвердження вжиття ним заходів до оформлення права на спірну земельну ділянку у встановлений законом спосіб.

Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності свідчать про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на відсутність у відповідача документів, які б підтверджували надання спірної земельної ділянки у встановленому законом порядку в користування відповідачу, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.01.2016 прокурору було відстрочено сплату судового збору до 26.01.2016.

Пунктом 3.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7 встановлено, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України та стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України судовий збір за подання зазначеної позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0821 га із земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, яка використовується як паркувальна зона біля офісної будівлі за адресою: провулок Нахімова у м. Маріуполі (яка межує з КЗ «Територіальне медичне об'єднання здоров'я жінки та дитини», напроти житлового будинку №3 по пров.Нахімова) та огороджену металевим парканом по периметру.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) привести самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0821 га із земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, яка використовується як паркувальна зона біля офісної будівлі за адресою: провулок Нахімова у м. Маріуполі (яка межує з КЗ «Територіальне медичне об'єднання здоров'я жінки та дитини», напроти житлового будинку №3 по пров.Нахімова) у придатний для використання стан шляхом знесення металевого паркану та фігурних елементів замощення - тротуарної плитки.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач: Управління державної казначейської служби м.Харкова, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 37999649, рахунок 31216206783002, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 2436грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 29 січня 2016 року.

Суддя О.В. Говорун