Рішення № 55342445, 01.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.02.16р. Справа № 904/10756/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (м. Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантехнологія" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 17.02.2015 (гарантований платіж) у загальному розмірі 582 152 грн. 66 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Раєвський В.В. - юрисконсульт (довіреність № 2309-К-Н-О від 04.06.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач, Банк) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантехнологія" (далі - відповідач, Клієнт) заборгованість за договором банківського обслуговування від 17.02.2015 (гарантований платіж) у загальному розмірі 582 152 грн. 66 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- заборгованість за кредитом в сумі 420 577 грн. 04 коп.;

- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 02.07.2015 по 25.11.2015 в сумі 86 720 грн. 07 коп.;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 18.07.2015 по 25.11.2015 в сумі 74 855 грн. 55 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі заявок відповідача, на поточний рахунок № 26009060198503 Банк в період з 17.02.2015 по 18.06.2015 надавав відповідачу послугу "Гарантовані платежі" за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і банком. Вказана послуга надавалася у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів, згідно якої клієнт-платник доручає банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Свої зобов'язання позивач виконав належним чином, своєчасно провів гарантовані платежі ініційовані клієнтом в період з 17.02.2015 по 18.06.2015, що підтверджується заявками на гарантований платіж за вказаний період, розрахунком заборгованості та виписками по рахунку, відкритого для обслуговування відповідача. Так, починаючи з 17.02.2015 відповідач активно почав користуватись послугою ПАТ КБ "Приватбанк" - кредит за послугою "Гарантовані платежі", який надавався банком для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами. При цьому, як вбачається з виписки, відповідач в період з 02.03.2015 по 11.07.2015 здійснював погашення заборгованості. Однак, користуючись кредитними коштами, відповідач погашав лише частково заборгованість по кредиту та нарахованим відсоткам, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахункам відповідача, у зв'язку з чим та відповідно до пункту 3.2.2.2. Умов, 11.07.2015 його заборгованість за кредитом (тіло) стала простроченою, а відповідач за користування кредитом зобов'язаний був сплачувати на користь ПАТ КБ "Приватбанк" з 02.07.2015 відсотки у розмірі 56,00 %. З цього часу заборгованість за кредитом майже не погашалася, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 25.11.2015 становить 582 152 грн. 66 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 420 577 грн. 04 коп., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 02.07.2015 по 25.11.2015 в сумі 86 720 грн. 07 коп. та пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 18.07.2015 по 25.11.2015 в сумі 74 855 грн. 55 коп.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитно-заставних договорів в частині повного та своєчасного повернення наданих кредитних коштів, сплати відсотків за їх користування.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 11.01.2016.

Представник позивача у судове засідання 11.01.2016 з'явився, але вимоги ухвали суду від 16.12.2015 не виконав, витребуваних судом документів не надав.

Представник відповідача у судове засідання 11.01.2016 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, крім того, вимоги ухвали суду від 16.12.2015 також не виконав.

Крім того, судом було зауважено, що докази належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

Так, ухвалою суду від 11.01.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 01.02.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

У судовому засіданні 01.02.2016 представник позивача виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Також позивачем 01.02.2016 долучено до матеріалів справи додаткові докази на підтвердження своїх позовних вимог.

У судове засідання 01.02.2016 представник відповідача вдруге не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.12.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49101, м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, будинок 24, квартира 77, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, конверт з ухвалою суду від 16.12.2015 було повернуто 19.01.2016 за зворотною адресою з довідкою Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" "про повернення за закінченням терміну зберігання" (а.с.59).

Поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 11.01.2016, не було повернуто за зворотною адресою, не повернулося також і поштове повідомлення про його отримання відповідачем.

Слід зазначити, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме: юридична адреса, на яку надсилалась кореспонденція суду, підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.12.2015; судом було здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, а також виготовлялась копія реєстру № 49 на відправку замовленої пошти по Дніпропетровську з повідомленням від 13.01.2016, які долучені до матеріалів справи. При цьому, відповідно до вказаних документів поштове відправлення з ухвалою суду від 11.01.2016 також не було вручено відповідачу.

Суд наголошує на тому, що ухвали суду від 16.12.2015 та від 11.01.2016 були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його юридичною адресою, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його юридичною адресою, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду від 16.12.2015 та від 11.01.2016 були надіслані на адресу відповідача, яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.12.2015 завчасно, та не отримані відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю юридичною адресою.

Крім того, судами була надана учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, оскільки розгляд справи відкладався з 11.01.2016 на 01.02.2016.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

У судовому засіданні 01.02.2016 представник позивача виклав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав, що викладені ним у позовній заяві.

Також представником позивача було повідомлено, що станом на теперішній час відповідач жодного платежу на погашення боргу не здійснив.

Судом було зауважено, що будь-яких клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи не надходило.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Так, 17.02.2015 відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), подавши позивачу відповідну заяву (а.с.15).

В подальшому, в період з 17.02.2015 по 18.06.2015 відповідач звертався до Банку із заявками на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання).

Так, у вказаних заявках зазначено, що операція(ії) за заявкою виконуються у відповідності з "Умовами та правилами надання банківських послуг" - розділ 3.1.1., розділ 3.2.2. або окремо укладених з клієнтом договорів, що регулюють надання послуг "Гарантовані платежі". У випадку, якщо виконання даної заявки здійснюється з використанням наданих Приватбанком кредитних коштів, то дана заявка разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та Тарифами Приватбанка складають кредитно-заставний договір (застава відповідно до пункту 3.2.2.4. "Умов та правил надання банківських послуг") (а.с.31-36, кожен аркуш зі зворотом).

Так, відповідно до пункту 3.2.1.1.16 "Умов та правил надання банківських послуг" при укладенні договорів та угод, або здійсненні інших дій, які свідчать про приєднання Клієнта до цих Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк та клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, направлений банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до їх укладення у письмовій формі.

Крім того, відповідно до пункту 3.2.2.11.1. Умов, договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно - цифрового підпису усіма його сторонами. Договір у частині пункту 3.2.2.9.4. договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за договором (пункт 3.2.2.11.2. Умов).

При цьому, слід зауважити, що відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Так, вказані заявки відповідача підписані його електронно-цифровим підписом в системі інтернет-клієнт-банк Приват24, а отже у випадку виконання кожної заявки з використанням кредитних коштів - відповідна заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та Тарифами Приватбанка складають кредитно-заставний договір.

Згідно з пунктом 3.1.1.73. Умов Банк надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і Банком (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка") за якою клієнт-платник доручає Банку зараховувати кошти на рахунок отримувача у сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачем цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

У разі необхідності отримання отримувачем послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват-24" (далі - "Приват-24") подає в Банк заявку на договірне списання коштів за встановленою формою, обов'язковими реквізитами якої є: номер і дата заявки (присвоюється автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати за яким подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Створені в Приват-24 заявки в обов'язковому порядку підписуються ключами електронних підписів посадових осіб клієнтів-платників (пункт 3.1.1.74 Умов).

Після отримання Банком за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки, Банк розглядає її на предмет надання або відмови в наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або недостатньої інформації по кредитоспроможності платника. Банк має право вимагати у клієнтів додаткову інформацію, що підтверджує виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами (договори/контракти, рахунки, податкові накладні, акти і т.п.). У разі відмови клієнта у наданні додаткової інформації або наявності недостовірної інформації в документації, Банк має право відмовити в наданні послуги "Гарантовані платежі" (пункт 3.1.1.75 Умов).

При прийнятті позитивного рішення Банку про надання послуги, якщо вона здійснюється за рахунок кредитних коштів, Банк надає платникові кредит у розмірі, передбаченому в заявці (в межах встановленого ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок 3648. Порядок надання Банком кредиту та його порядок погашення платником здійснюється згідно з пунктом 3.2.2. Умов та правил надання кредиту (пункт 3.1.1.76.2 Умов).

Так, матеріалами справи підтверджується, що в період з 17.02.2015 по 18.06.2015 відповідач звертався до Банку із заявками на гарантований платіж (доручення на гарантоване списання), а саме:

- заявка № 65 від 17.02.2015, сума платежу 200 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок кредитних коштів 200 000 грн. 00 коп. (а.с.32);

- заявка № 185 від 27.03.2015, сума платежу 150 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок кредитних коштів 150 000 грн. 00 коп. (а.с.32 на звороті);

- заявка № 187 від 27.03.2015, сума платежу 40 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок кредитних коштів 40 000 грн. 00 коп. (а.с.33);

- заявка № 215 від 02.04.2015, сума платежу 9 217 грн. 94 коп., в тому числі за рахунок кредитних коштів 9 217 грн. 94 коп. (а.с.33 на звороті);

- заявка № 307 від 23.04.2015, сума платежу 240 000 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок кредитних коштів 240 000 грн. 00 коп. (а.с.31);

- заявка № 383 від 14.05.2015, сума платежу 346 131 грн. 08 коп., в тому числі за рахунок кредитних коштів 346 131 грн. 08 коп. (а.с.35);

- заявка № 402 від 19.05.2015, сума платежу 29 610 грн. 00 коп., в тому числі за рахунок кредитних коштів 29 610 грн. 00 коп. (а.с.31 на звороті);

- заявка № 429 від 26.05.2015, сума платежу 61 593 грн. 31 коп., в тому числі за рахунок кредитних коштів 61 593 грн. 31 коп. (а.с.35 на звороті);

- заявка № 438 від 28.05.2015, сума платежу 9 816 грн. 77 коп., в тому числі за рахунок кредитних коштів 9 816 грн. 77 коп. (а.с.34);

- заявка № 459 від 03.06.2015, сума платежу 50 190 грн. 01 коп., в тому числі за рахунок кредитних коштів 50 190 грн. 01 коп. (а.с.36);

- заявка № 528 від 18.06.2015, сума платежу 24 158 грн. 65 коп., в тому числі за рахунок кредитних коштів 24 158 грн. 65 коп. (а.с.36 на звороті);

- заявка № 564 від 25.06.2015, сума платежу 284 949 грн. 92 коп., в тому числі за рахунок кредитних коштів 284 949 грн. 92 коп. (а.с.34 на звороті).

Отже, починаючи з 17.02.2015 відповідач активно почав користуватись послугою ПАТ КБ "Приватбанк" - кредит за послугою "Гарантовані платежі", який надавався банком для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами.

При цьому, відповідач власноручно заповнював та підписував електронно-цифровим підписом в системі інтернет-клієнт-банк "Приват24" заявки на гарантовані платежі (доручення на договірне списання) та зазначав суму кредитних коштів, якою бажав скористатися. В самих заявках зазначено, що "...дана заявка, разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами ПриватБанка складають кредитно-заставний договір (застава згідно пункту 3.2.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг). Підписавши вказані вище зявки відповідач приєднався та погодився з умовами, викладеними в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанка, які розміщені на офіційному сайті Банка www.privatbank.ua.".

Так, всі вказані заяви відповідач підписав своїм електронно-цифровим підписом в системі інтернет-клієнт-банк Приват24, про що міститься надпис на кожній з них. Враховуючи викладене, між сторонами було укладено кредитно-заставний договір.

Розділом 3.2.2. "Умов та правил надання банківських послуг" регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Згідно з пунктом 3.2.2.1. Умов Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені в заявці на договірне списання, в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені договором строки. Відновлювальна кредитна лінія (далі - кредит) надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, не перевищує строку повернення кредиту, та може бути змінена або відмінена позичальником за згодою отримувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування клієнт - банк "Приват24"), шляхом перерахування банком кредитних коштів на рахунок 3648, з наступним перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок отримувачів, які вказані в заявці.

Відповідно до пункту 3.2.2.2. Умов термін повернення кредиту зазначений в заявці. У разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цих Умов, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту письмове повідомлення із зазначенням терміну повернення кредиту. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Дослідивши виписку по рахунку та розрахунок заборгованості, наданий позивач, суд встановив, що вони відповідають дійсним обставинам та умовам договору, а отже визнаються судом обґрунтованими.

Так, як вбачається з виписки, відповідач в період з 02.03.2015 по 11.07.2015 здійснював погашення заборгованості. Однак, користуючись кредитними коштами, відповідач погашав лише частково заборгованість по кредиту та нарахованим відсоткам, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахункам відповідача, у зв'язку з чим та відповідно до пункту 3.2.2.2. Умов, 11.07.2015 його заборгованість за кредитом (тіло) стала простроченою, а відповідач за користування кредитом зобов'язаний був сплачувати на користь ПАТ КБ "Приватбанк" з 02.07.2015 відсотки у розмірі 56,00 %.

З цього часу заборгованість за кредитом майже не погашалася, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 25.11.2015 становить 582 152 грн. 66 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 420 577 грн. 04 коп., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 02.07.2015 по 25.11.2015 в сумі 86 720 грн. 07 коп. та пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 18.07.2015 по 25.11.2015 в сумі 74 855 грн. 55 коп.

Отже, факт кредитування поточного рахунку відповідача № 26009060198503 на підставі кредитно-заставних договорів в період з 17.02.2015 по 18.06.2015 підтверджується матеріалами справи.

При цьому, як вбачається з наданої позивачем виписки за період з 17.02.2015 по 11.01.2016 по рахунку відповідача, на ньому обліковуються прострочені суми.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що на рахунок відповідача № 26009060198503 за його заявою надавалась послуга - кредит за послугою "Гарантовані платежі".

Судом встановлено, що укладені правочини в частині надання Банком кредитних коштів за своїм змістом та правовою природою є кредитними договорами, а тому саме умови укладених сторонами кредитно-заставних договорів та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи, у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Так, строки виконання грошового зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту у сумі 420 577 грн. 04 коп. та сплати процентів за користування кредитом в період з 02.07.2015 по 25.11.2015 в сумі 86 720 грн. 07 коп. є такими, що настали.

Крім того, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія Вих. № 50217DNLDS04Z від 10.08.2015 щодо погашення заборгованості в сумі 304 908 грн. 45 коп. (а.с.41), яка була залишена відповідачем без задоволення.

Свої зобов'язання позивач виконав належним чином, що підтверджується своєчасним проведенням гарантованих платежів, ініційованих клієнтом, про що свідчать заявки на гарантований платіж за період з 17.02.2015 по 18.06.2015, виписки по рахунку відповідача, розрахунок заборгованості.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов договору, відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих процентів за його користування.

Так, судом перевірений розрахунок процентів за користування кредитом, здійснений позивачем, та встановлено, що він відповідає умовам договору, оскільки позивачем вірно застосовані річні процентні ставки станом на момент нарахування, а також вірно застосовані інші вихідні дані (сума кредиту, часткові оплати, періоди нарахування та ін.). Розрахунок вищенаведених сум заборгованості по кредиту, заборгованості по процентам (станом на 25.11.2015), доданий позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим (а.с.37).

Станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не залучені до матеріалів справи, докази на підтвердження погашення вказаної заборгованості.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 3.2.2.10.7. Умов терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 420 577 грн. 04 коп. - заборгованості за кредитом та 86 720 грн. 07 коп. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно, у пункті 3.2.2.10.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1-3.2.2.9.3 даного договору, строків повернення кредиту, передбачений пунктами 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.4.4.6.16, 3.2.2.7.2 даного договору, винагороди передбаченої пунктами3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 даного договору, клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права передбаченого пункті 3.2.2.2 даного договору, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, вказаної в заявці, від суми заборгованості за кожний день прострочення. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Так, на підставі вказаного пункту Умову, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, була нарахована пеня за період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем з 18.07.2015 по 25.11.2015 в сумі 74 855 грн. 55 коп.

Розрахунок пені, доданий до позову позивачем, перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства та відносинам, що фактично склались між сторонами, а отже визнається судом обґрунтованим.

При цьому, судом враховано, що згідно з пунктом 3.2.2.10.4. Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених пунктами 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 договору, здійснюється протягом 15 років зі дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане Клієнтом.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасного повернення отриманого кредиту, порушення строків сплати процентів за договором, умови пункту 33.2.2.10.1.Умов та положення наведених правових норм, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 74 855 грн. 55 коп. пені за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань за договором (погашення кредиту та сплати відсотків) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантехнологія" (49101, м.Дніпропетровськ, проспект Кірова, будинок 24, квартира 77; ідентифікаційний код 35497656) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50; ідентифікаційний код 14360570) - 420 577 грн. 04 коп. заборгованості за кредитом, 86 720 грн. 07 коп. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 74 855 грн. 55 коп. - пені, 8 732 грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко