Постанова № 55342036, 28.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2016 р. Справа№ 910/25510/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Двоєглазов Д.О. - представник за дов. б/н від 25.09.2015 року;

від відповідача: Козак А.Л. - представник за дов. №225-КМГ-4465 від 11.12.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 року

у справі № 910/25510/15 (суддя: Привалова А.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полюс"

до Київської міської ради

про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Полюс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач) про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.08.2009 року позивач продав нерухоме майно - будівля торгівельного комплексу з кулінарією та кафе (літ.А), яка розташована на спірній земельній ділянці, що використовувалась ним на підставі договору тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.12.1999 року. Позивач 11.11.2010 року і 18.08.2015 року звертався до відповідача з листами, в яких просив припинити (розірвати) спірний договір оренди земельної ділянки за згодою сторін, проте відповідач відмовляється розірвати договір, незважаючи на ту обставину, що позивач не є власником нерухомості та не користується земельною ділянкою, на якій та розташована.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 року позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди (кадастровий номер 8000000000:62:019:003) від 30.12.1999 року, укладений між Київською міською державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством "Полюс", зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею 30.12.1999 року за № 62-5-000433. Зобов'язано Київську міську раду у місячний термін після набрання судовим рішенням законної сили прийняти орендовану земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:62:019:003, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Володимира Маяковського, 26. Стягнуто з Київської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Полюс" 2 436, 00 грн - витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Київська міська рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 року по справі № 910/25510/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

При цьому, скаржник відзначив, що договір від 30.12.1999 року на право тимчасового користування землею на умовах оренди укладений між позивачем та Київською міською державною адміністрацією, в разі зміни власника об'єкту нерухомості, яке знаходиться на цій земельній ділянці, неможливо достроково розірвати в судовому порядку.

Крім того, апелянт вказав, що позивачем у справі не надано доказів звернення до Київської міської державної адміністрації з клопотанням про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2015 року апеляційну скаргу Київської міської ради було прийнято до провадження.

У судовому засіданні 28.01.2016 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 року по справі №910/25510/15 без змін, а апеляційну скаргу Київської міської ради - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Київської міської ради - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

30.12.1999 року, на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.02.1998 року № 413, між Київською міською державною адміністрацією (орендодавець) та ЗАТ "Полюс" (орендар) було укладено договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди, відповідно до умов якого, орендодавець надав, а орендар прийняв в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 2814 кв.м. для обслуговування та експлуатації кафе на просп. Володимира Маяковського, 26 у Ватутінському районі м. Києва.

26.08.2009 року між ЗАТ "Полюс" (продавець) та ТОВ "Глобал Констракшн" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І. за № 1865, відповідно до умов якого позивач продав, а покупець купив належне позивачу на праві приватної власності нерухоме майно, яким є будівля торгівельного комплексу з кулінарією та кафе (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Маяковського Володимира, буд. 26, загальною площею 3044,10 кв. м. Кадастровий номер земельної ділянки, де знаходиться нерухоме майно 8000000000:62:019:003.

Згідно до п. 2 договору купівлі-продажу нерухомого майна, ці будівлі та споруди належать продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія САВ №869223), видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації 02.04.2008 року за № 432-В, та зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 10.10.2008 року, записаний в реєстровій книзі під реєстровим №1385-П.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач звертався до Київської міської ради із листами за вих. №221 від 11.11.2010 року і вих. №84/01 від 18.08.2015 року про розірвання договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.12.1999 року, у зв'язку зі зміною власника об'єкта нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці (наявні в матеріалах справи).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що позивачем у справі не надано доказів звернення до Київської міської державної адміністрації з клопотанням про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до п. "а" та п. "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Отже, виходячи із наведених вище норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувану.

У зв'язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та будівлею на ній здійснює її новий власник, попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, тобто, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20.08.2013 року за №18/5005/12936/2011).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника, що в разі зміни власника об'єкту нерухомості, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, неможливо достроково розірвати договір в судовому порядку.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника, що судом не було залучено до справи Київську міську державну адміністрацію, яка була стороною в спірному договорі, з огляду на наступне.

Так, з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Відповідно пп. "а" п. 3 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Згідно п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до Рішення Київської міської ради, № 371/1805 від 28.03.2002 року "Про Статут територіальної громади міста Києва", Київська міська рада - повноважний представник територіальної громади міста Києва, є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень, первинним суб'єктом місцевого самоврядування і носієм усіх його публічних прав.

Статтею 29 Статуту територіальної громади міста Києва зазначено, що відповідно до Земельного кодексу України у комунальній власності територіальної громади міста Києва перебувають усі землі в межах міста Києва, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за межами міста Києва, право комунальної власності територіальної громади міста Києва на які посвідчено відповідними державними актами. Набуття права на землю територіальною громадою міста Києва та передача землі з комунальної власності державі, юридичним та фізичним особам здійснюється Київською міською радою в порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Таким чином, земельна ділянка, надана в тимчасове користування позивачу, є сформованою земельною ділянкою, знаходиться в м. Києві та відповідно перебуває в розпорядженні територіальної громади міста Києва - Київської міської ради.

Згідно з положеннями чинного законодавства, саме до виключної компетенції Київської міської ради, як органу місцевого самоврядування, відноситься право розпоряджатися земельними ділянками в межах міста, в тому числі і розірвання договору оренди земельної ділянки.

З огляду на викладене та як правильно встановлено судом першої інстанції, враховуючи фактичне припинення спірного договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди з моменту переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Констракшн" права власності на об'єкт нерухомого майна, який належав орендарю земельної ділянки ПАТ "Полюс", а також добровільної відмови останнього від права користування земельною ділянкою (оскільки фактичне користування нею і розташованої на ній приміщення здійснює новий власник цієї нерухомості), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Також, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 12.05.2015 року у справі №910/14661/14, як на підставу для скасування спірного рішення, оскільки обставини встановлені судом в межах справи №910/14661/14 різняться з обставинами встановленими судом першої інстанції у даній справі, а підстави застосування ст. 35 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд звертає увагу на документи, зокрема (копія клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 30.11.2010 року, копія вихідних даних на підготовку документації із землеустрою, тощо), які позивач додав до заперечення на апеляційну скаргу (неподані в суд першої інстанції, так як позивач не повинен мати їх в своєму розпорядженні та не зобов'язаний їх подавати бо вони виходять за предмет доказування) на спростування інформації зазначеної в апеляційній скарзі щодо відсутності звернення нового власника нерухомості за оформленням права користування спірною земельною ділянкою.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 32-34, 36, 43, 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 року у справі №910/25510/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/25510/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк