Ухвала суду № 55341718, 28.01.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" січня 2016 р. Справа № 918/1399/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром"

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національної академії аграрних наук України

про стягнення заборгованості в сумі 357 422 грн. 97 коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 09 грудня 2015 року);

Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 01 січня 2016 року);

Від третьої особи: не з'явився;

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 357 422,97 грн., позовні вимоги аргументувавши неналежним виконанням відповідачем умов договору № ПСГП-26/09/11-02 від 29 вересня 2011 року в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 17 грудня 2015 року судом порушено провадження у справі № 918/1399/15, розгляд справи призначено до слухання в судовому засіданні на 12 січня 2016 року.

Ухвалою суду від 12 січня 2016 року судом залучено в порядку статті 27 ГПК України Національну академію аграрних наук України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Вказаною ухвалою також відкладено розгляд справи на 28 січня 2016 року.

18 січня 2016 року позивачем подано письмові пояснення по справі, відповідно до змісту яких позивач зазначає, що у момент постачання товарів за договором ПСГП 26/09/11-02 до кожної видаткової накладної складався акт приймання-передачі товару, який було оформлено належним чином та підписано повноважними представниками кожної з сторін. На даний момент вказані документи у позивача відсутні, оскільки у серпні 2015 року офіс компанії було підтоплено гарячою водою, під час чого було знищено ряд папок з документами. Відновленню вказані документи не підлягають.

Разом з тим, відповідно до пункту 4.3. договору, право власності переходить з моменту поставки товару. Враховуючи те, що весь об'єм товару за вказаним договором передавався також на підставі видаткових накладних, які підписані представниками сторін, то факт передачі товару є доведеним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав частково, факту поставки товару не заперечував та просив суд зменшити суму позовних вимог що підлягає до стягнення.

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

26 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром" (позивач, продавець) та Державним підприємством "Дослідне Господарство "Білокриницьке" НААН України (відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № ПСГП 26/09/11-02 (надалі договір), відповідно до предмету якого продавець зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти і сплатити сільськогосподарську продукцію (надалі "товар") у кількості, асортименті, по ціні та в строки відповідно до умов даного договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною договору, які іменуються специфікаціями.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державне підприємство "Дослідне господарство "Білокриницьке" Національної академії аграрних наук України" було перейменовано у Державне підприємство "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України".

Відповідно до пункту 10.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору, кількість товару визначається відповідно до пункту 1.1. договору, у специфікації, яка є його невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 3.1. договору, ціна товару визначається по кожній партії товару у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктами 4.1-4.3. договору передбачено, що продавець здійснює поставку товару на умовах, визначених специфікаціях, укладених до цього договору. Термін поставки товару зазначається в специфікаціях, укладених до цього договору. Право власності на товар переходить до покупця з моменту поставки товару продавцем і підписання представниками сторін акту приймання-передачі.

На виконання умов договору сторонами було погоджено додатки до договору (специфікації) № 1 від 26 вересня 2011 року на поставку товару в сумі 141 427,08 грн., № 2 від 14 вересня 2011 року на поставку товару на суму 167 400,00 грн., № 3 від 21 вересня 2012 року на поставку товару на суму 72 708,00 грн., № 4 від 20 вересня 2012 року на поставку товару на загальну суму 58 000,00 грн., № 5 від 24 вересня 2012 року на поставку товару на суму 55 992,99 грн., № 6 від 29 вересня 2012 року на поставку товару на загальну суму 3 850,00 грн.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних (а.с. 25-31) позивач поставив відповідачу на умовах договору № ПСГП 26/09/11-02 від 26 вересня 2011 року товар на загальну суму 357 422,97 грн.

Як визначено положеннями пункту 5.1. договору, покупець бере на себе зобов'язання провести оплату за партію товару в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, у строки, вказані у відповідній специфікації (додаток до договору).

Проте, наявні в матеріалах справи копії специфікацій що є додатками до договору не містять строків оплати поставленого товару.

Як зазначає позивач, на оплату вартості поставленого товару продавцем для покупця одночасно з видатковими накладними передавались рахунки (із зазначенням строку оплати), які покупцем не оплачені.

10 листопада 2015 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості в сумі 357 422,97 грн. та рахунки на оплату поставленого товару.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відтак, неоплаченим лишився поставлений товар на суму 357 422,97 грн., доказів сплати вказаної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з вимогами статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" про стягнення заборгованості в сумі 357 422,97 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 5 361,34 грн.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" (35342, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Біла Криниця, код ЄДРПОУ 00729574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром" (04060, м. Київ, вул. Щусєва, 36; код ЄДРПОУ 36529168) основну заборгованість в сумі 357 422 (триста п'ятдесят сім тисяч чотириста двадцять дві) грн. 97 коп. та 5 361 (п'ять тисяч триста шістдесят одну) грн. 34 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

повне рішення складено 29 січня 2016 року

Суддя Качур А.М.