Рішення № 55341485, 26.01.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2016р. Справа№ 914/4053/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») в ос. Філії ПАТ Державний експортно-імпортний банк України» в м. Львові, м. Львів

довідповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ФЕШН ТРЕЙД», м. Львів

про стягнення 266084,72 грн.

Суддя Н. Мороз

При секретарі М.Потикевич

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») в ос. Філії ПАТ Державний експортно-імпортний банк України» в м. Львові, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ФЕШН ТРЕЙД», м.Львів про стягнення 266084,72 грн.

Ухвалою господарського суду від 27.11.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.12.2015р.

Для всебічного та обєктивного вирішення спору, 17.12.2015р. та 12.01.2016р. розгляд справи відкладався з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 26.01.2016р. представник позивача зявився, через службу діловодства господарського суду супровідним листом долучив торговий звіт з різними транзакціями за період з 19.11.2014р. по 26.01.2016р. Позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив. Вимоги ухвал суду від 27.11.2015р., 17.12.2015р. та 12.01.2016р. не виконав, відзиву на позов не подав. Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона зобовязана вчинити на користь другої сторонни певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Однією з підстав виникнення зобовязань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

01.07.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (позивач, за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед фешн трейд» (відповідач, за договором - орендар) було укладено договір оренди обладнання по обслуговуванню операцій з використанням платіжних карток №01/07.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування за плату обладнання по обслуговуванню операцій з використанням платіжних карток. Строк оренди становить 1 (один) рік з моменту прийняття орендованого майна за актом прийому-передачі орендованого майна (п. 4.2. договору).

10.07.2014р. та 23.07.2014р. позивачем та відповідачем були підписані акти прийому-передачі обладнання, які є додатками №1 до договору №01/07.

Одночасно з укладенням договору №01/07 між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (позивач, за договором - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед фешн трейд» (відповідач, за договором - організація) 01.07.2014р. було укладено договір №431 про обслуговування платіжних карток.

Згідно п. 1.1. договору №431, банк відповідно до умов цього договору здійснює розрахункове обслуговування організації за проведеними нею операціями з продажу товарів, робіт, послуг, оплата яких здійснена законними держателями платіжних карток з використанням типів платіжних карток, визначених у додатку № 1 до договору. Цей договір набирає сили з дати підписання його сторонами і діє протягом одного року (п. 11.1. договору).

У відповідності до п. 4.2.1. договору №431, організація уповноважує банк здійснювати договірне списання з рахунків організації, або утримувати з поточних та/або наступних платежів, що здійснюватимуться на користь організації, та/або не здійснювати перерахування на користь організації таких платежів:

-комісійної винагороди за надані послуги з розрахункового обслуговування організації за проведеними нею операціями з продажу товарів, робіт, послуг, плата за які здійснена за допомогою карток, у розмірах, визначених додатком 1 до цього договору;

-повних сум кредитових зарахувань, що є результатом операцій по поверненню коштів за раніше здійснену операцію з карткою (кредитування рахунку держателя картки внаслідок повернення ним товару або відмовлення від операції чи її частини).

Згідно п. 5.1. договору №431, комісійна винагорода, що утримується банком з організації за надані послуги по розрахунковому обслуговуванню рахунку організації по проведеним організацією операціям з продажу товарів/послуг з використанням карток, встановлена додатком №1 до договору та розраховується від суми кожної операції, проведеної з використанням карток.

На виконання взятих на себе зобовязань за договором, позивач за період з 21.11.2014р. по 02.12.2014р. здійснив кредитування рахунків держателів платіжних карток на загальну суму 206527,00 грн., внаслідок повернення їм коштів за раніше здійснені ними операції з придбання товарів у відповідача. Зокрема, 21.11.2014р. позивачем здійснено шістдесят чотири операції на загальну суму 195878,50 грн. (в тому числі комісія банку - 3721,58 грн.), 01.12.2014р. - операція на суму 1129,00 грн. (в тому числі комісія банку 21,45 грн.) та 02.12.2014р. - пять операцій на загальну суму 9519,50 грн. (в тому числі комісія банку 180,86 грн.), що підтверджується інформацією про відмінені фінансові операції (повна інформація по всіх документах для Управління економічної безпеки), наявною в матеріалах справи.

На підставі п. 4.2.1 договору №431, банком було отримано з поточних та/або наступних платежів, що здійснювались на користь організації в період з 24.11.2014р. по 01.12.2014р. кошти в сумі 3437,90 грн., що підтверджується торговим звітом з різними транзакціями (Merchant report with different tranzactions) за період з 19.11.2014р. по 26.01.2016р.

У звязку з відсутністю з 02.12.2014р. грошових надходжень на користь ТзОВ «Юнайтед фешн трейд», у позивача відсутня можливість договірного списання коштів згідно п. 4.2. договору №431, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 199165,21 грн., що підтверджується торговим звітом з різними транзакціями (Merchant report with different tranzactions) за період з 19.11.2014р. по 26.01.2016р. (в матеріалах справи).

12.12.2014р. позивачем було вручено відповідачу (в особі ОСОБА_2В.) лист-повідомлення, згідно якого позивач повідомляє останнього про наявність заборгованості в розмірі 199165,21 грн.

Відповідно до п. 4.3.1. договору №431, якщо протягом 10-ти банківських днів подальших надходжень на користь організації недостатньо для утримання з організації коштів згідно з пунктом 4.2 цього договору, організація зобовязується в безумовному порядку протягом 5-ти днів з моменту отримання відповідного повідомлення банку перерахувати кошти згідно з повідомленням. Якщо у вищевказаний строк організація не сплачує кошти, то організація, крім вищезазначених коштів, виплачує банку пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми несплачених коштів за кожний день прострочення.

Відповідач, в порушення умов п. 4.3.1. договору, взяті на себе зобовязання не виконав, заборгованість в розмірі 199165,21 грн. станом на день розгляду справи не сплатив, хоча згідно умов договору строк оплати настав 17.12.2014р.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до приписів ст.599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у звязку з невиконанням своїх зобовязань за договором, підтверджена матеріалами справи та становить 199165,21 грн. Доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.3.1. договору №431 передбачено нарахування пені у розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочення, в разі несплати відповідачем заборгованості протягом 5-ти днів з моменту отримання відповідного повідомлення банку.

На підставі п. 4.3.1. договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 18.12.2014р. по 19.11.2015р. в розмірі 66919,51 грн. (розрахунок в позовній заяві).

Як передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши розрахунок пені, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування пені за період який перевищує шість місяців, що суперечить приписам ст.232 ГК України.

Суд звертає увагу позивача на п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

На підставі вищенаведеного, здійснивши самостійно перерахунок пені у відповідності до чинного законодавства, суд встановив, що сума пені яка підлягає стягненню за період з 18.12.2014р. по 18.06.2015р. становить 36447,23 грн.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 549, 599, 610, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст.43, 32, 33, 38,49, 82, 84, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед фешн трейд», м. Львів, ОСОБА_3, б. 27, кв. 3 (код ЄДРПОУ 38099622) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ, вул. Горького, б. 127 (код ЄДРПОУ 00032112) 199165,21 грн. - основного боргу, 36447,23 грн. пені та 3534,19 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 29.01.2016р.

Суддя Мороз Н.В.